Спікери України: йшли голосно і вчасно
Відставка голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова, кулуарно іменованого «спікер парламенту», обговорюється вже кілька днів. Шанси Разумкова утриматися в спікерському кріслі розцінюються як 50 на 50, і це не перший випадок в українському політикумі, коли спікер відправлявся у відставку самовільно або за рішенням парламентарів.
Старожил Литвин і швидкий Кравчук
Почнемо з того, що спікер ВР обирається на п'ять років, але ніхто з 14 спікерів часів української незалежності не може похвалитися тим, що пропрацював повністю відведений йому термін. Довше за всіх у кріслі спікера втримався Володимир Литвин - двічі по чотири роки (2002-2006 рр. і 2008-2012 рр.). Литвин же вважається і «старожилом» серед глав Верховної Ради - він провів у кріслі спікера в цілому вісім років і покинув пост спокійно, без скандалів і підписних листів про відставку.
Трохи менше чотирьох років (1994-1998 рр.) спікером побув Олександр Мороз, який одночасно балотувався на пост президента країни, а Україну очолив тоді Леонід Кучма.
До слова, менше всіх - 3 місяці і 5 днів - спікером був Леонід Кравчук. У грудні 1991-го він покинув пост, оскільки був обраний президентом України. До речі, з Кравчуком пов'язано і прийняття Акту проголошення незалежності України як самостійної держави (24 серпня 1991 року), і заборона діяльності Компартії України.
Олександр Ткаченко: гучна відставка опонента Кучми
Олександр Ткаченко. Фото: Вікіпедія
З липня 1998-го до січня 2000 року Верховною Радою керував Олександр Ткаченко, який прийшов на цю посаду в результаті тривалого процесу - так званої «спікеріади». Три місяці депутати парламенту намагалися обрати свого керівника, і тільки з 18-го голосування ним став Ткаченко, між іншим, комуніст з відновленої у 1993 році Компартії України. «Червоний» спікер мав величезні президентські амбіції, його навіть виставляли як головного опонента Леоніда Кучми, однак на виборах 1999 року Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь головного комуніста України Петра Симоненка.
Що ж стосується його діяльності в Раді, то Ткаченко став першим спікером в історії України, відправленим у відставку. Спочатку він викликав невдоволення парламентської більшості (центристів і соціал-демократів) своєї «лівистю», потім, після перевиборів, Леонід Кучма, схоже, пригадав Ткаченко все його натяки на власне президентство і неприкритий політичний курс проти самого Кучми.
Зрештою парламентарі ініціювали-таки відставку спікера. Для цього потрібно було всього лише проголосувати за наявності кворуму - двох третин депутатів, присутніх в сесійній залі. Кожного разу, коли піднімалося питання голосування з відставки спікера, ліві партії просто не реєструвалися на засіданні, а Ткаченко блокував спроби голосування, вказуючи на регламент.
Але 21 січня 2002 на виїзному вечірньому засіданні в Українському домі 239 депутатів все-таки одноголосно проголосували за відставку Олександра Ткаченко. Наступного дня Міністерство юстиції України заявило, що вважає постанови легітимної парламентської більшості про відкликання Ткаченко такими, що не суперечать Конституції і регламенту Верховної Ради України.
Наостанок Ткаченко звинуватив президента Кучму в розвалі країни, грубому порушенні Конституції і законів, а також в організації протиправних дій проти парламенту. Більше про Олександра Ткаченка громадяни не чули, хіба що про його повного тезку - нинішнього міністра культури й інформаційної політики.
Яценюк: пішов сам, щоб пішла інша
Арсеній Яценюк. Фото: Урядовий портал
Наймолодшим головою Верховної Ради на момент обрання був 32-річний Арсеній Яценюк. У листопаді 2007 року він дав присягу народного депутата ВРУ, а на початку грудня за результатами таємного голосування і при 227 голосах "за" став спікером парламенту.
Через дев'ять місяців, у вересні 2008-го, Яценюк подав у відставку в зв'язку з припиненням існування правлячої коаліції. На практиці це означало, що вся справа не стільки в Яценюкові, скільки в прем'єр-міністрі України Юлії Тимошенко - це її намагалися змістити з посади депутатські сили. Але коаліційна угода вимагала не тільки бути разом обраними, а й щоб спільно пішли. Відставка Яценюка мала автоматично спричинити за собою вихід Тимошенко з поста прем'єра. Чого, звичайно ж, не відбулося.
У листопаді пройшло таємне голосування з приводу прийняття відставки спікера, але воно було визнано недійсним - в ньому брали участь лише 109 депутатів замість необхідних 226. Депутатам довелося міняти процес прийняття відставки голови парламенту, і з того дня таємне голосування стало відкритим. За відставку Яценюка проголосували 233 депутати.
На посту спікера Яценюк запам'ятався казусом із непристойним жестом. Коли Яценюк їхав трасою без супроводу співробітників Держохорони, то дорогу йому перекрив джип Porsche Cаyenne, після чого з джипа у вікно висунулася рука з відігнутим середнім пальцем. Після такого приниження Яценюк доручив управлінню Держохорони і ДАІ знайти водія, щоправда, в результаті знайшов його сам. Негідник виявився заступником керівника спецпідрозділу МВС «Кобра» Олексій Кожа. У справу втрутився президент Віктор Ющенко, який зажадав звільнення міліціонера. Кожа та заступник керівника ДАІ України позбулися своїх посад, а Яценюк отримав клеймо ябеди.
Володимир Рибак: найстарший... і обережний
Володимир Рибак. Фото: Вікіпедія
З 2012-го по 2014 рік спікером українського парламенту був донеччанин Володимир Рибак. Період його керівництва ВР зараз згадують більше з негативом: опозиція постійно блокувала парламент через нібито порушення спікером регламенту. Другий раз за час незалежності України було проведено виїзне засідання Верховної Ради, і вперше воно пройшло за участю спікера.
У лютому 2014 року під час подій Євромайдану Рибак подав у відставку за станом здоров'я - йому було 66 років, і він був найстаршим головою Верховної Ради України.
А ЯК У НИХ
Ковід, корупція, компроміс
У світі відставки спікерів рідко призводять до різкої зміни політичного курсу країни або розвалу парламенту, але причини, за якими глави парламентів залишають свої крісла, змушують задуматися.
Наприклад, у жовтні минулого року спікер парламенту Кіпру Дімітріс Сіллоріс оголосив про відставку на тлі скандалу з так званими «золотими паспортами» (програмою видачі громадянства в обмін на інвестиції).
У тому ж 2020-му, але в березні вперше в історії Ізраїлю спікер кнесету подав у відставку. Між іншим, настільки амбітним виявився виходець з України Юлій Едельштейн. Причиною відставки він назвав незгоду з вердиктом Верховного суду Ізраїлю, який визнав незаконним розпорядження спікера зупинити роботу парламенту на час епідемії коронавірусу. Едельштейн вважав, що парламент має прийняти ті ж обмеження, що й суспільство, і ввести заборону на захід за участю більше 10 осіб.
Серпень 2019-го. Спікер польського сейму Марек Кухчиньський оголошує про відставку на тлі скандалу, пов'язаного з його неофіційними поїздками, в яких його нібито супроводжували члени сім'ї. Як заявили польські ЗМІ, Кухчиньський у вихідні або святкові дні літав на південь Польщі, звідки він родом, тобто використовував службовий літак в особистих цілях. Природно, опозиція не могла упустити такий шанс, тим більше вона довго домагалася відставки неугодного їй спікера.
У жовтні того ж року покинув свій пост спікер Палати громад британського парламенту Джон Беркоу. Його звинувачували у протидії брексіту - виходу Великобританії з Євросоюзу. До дня свого відходу Беркоу пробув спікером Палати громад рівно 10 років.
В 2021-му залишив свій пост спікер парламенту Грузії Арчіл Талаквадзе. Він назвав рішення компромісним після переговорів з опозицією на тему виходу з політичної кризи. Політична криза в Грузії вибухнула після того, як у листопаді 2020 року лідери опозиційних партій оголосили бойкот парламенту. На думку політиків, вибори в парламент були сфальсифіковані, через що перемогу на виборах отримала партія «Грузинська мрія».
