Прибулець чи свій? В Україні помітили загадкового жука з отруйною кров’ю
Він отруйний! Так попереджають людей, які звернули увагу на незвичайного жука, якого зараз часто помічають у різних місцях країни від Запоріжжя до Київської області.
А зовнішність в нього така, знаєте, приваблює: металево-чорне забарвлення, короткі крильця і на вигляд таке, ніби з’єднали в одному тілі мураху і хруща. Тільки має дуже короткі крильця і неквапливо перебирає лапками.
Звісно, таке дивне, на перший погляд, створіння, приверне увагу не тільки ентомологів, а й звичайних жителів міст. Жучок по-своєму гарний, але нехай ця краса не вводить вас в оману – брати до рук його точно не варто!
Чому? Про це кореспонденту Коротко про розповів ентомолог Григорій Попов.
Жук для нашої фауни не новий
- Пане Григорію, пишуть про те, що у нас з’явився новий загадковий жук – чорна майка. Що це за жучок такий? Звідки він родом?
- Мене, як ентомолога, дуже тішить, що навіть зараз у українців не зникає цікавість і увага до дрібних створінь, наших комах. Так, час від часу ми читаємо в онлайн-виданнях про появу якогось «нового і незвичного для України» виду тварин, здебільшого це безхребетні. Почесними «персонажами» таких повідомлень у різні роки були метелик-сонцевик, павук-аргіопа та павук-«сонечко», сарана, комари зі збудником гарячки Західного Нілу тощо. У цьому році на перші шпальти потрапив цікавий жук, а саме майка.
- Що відомо про цих істот?
- Одразу заспокою: це не новий для нашої фауни вид (а, точніше, рід) комах. Майки є представниками жуків-наривників, назва останніх походить від їхньої здатності виділяти рідину, яка може викликати у людини (або тварини) опіки, набряки чи навіть пухирі на шкірі. Ця рідина – їхня кров (у комах вона називається гемолімфа), яку жуки виділяють крапельками, якщо їх потурбувати чи просто взяти до рук. У їхній крові науковці багато років тому знайшли особливу речовину – кантаридин (отрута небілкової природи) – він і є отрутою.
Брати в руки небезпечно
- Чи варто їх боятися?
- Стережіться брати цих жуків до рук, їх можна і без цього оглянути без проблем, бо вони неагресивні та повільні. В Україні поширено кілька видів цих жуків, розповсюджені вони скрізь, але тяжіють до відкритих просторів.
Навесні поява майок це одна з найкрасивіших ознак пробудження природи. Величезні темно-сині, або чорні, блискучі жуки розміром з сірниковий коробок неквапливо мандрують нашими луками, степами, оранкою, газонами. Вони не літають, бо колись у процесі еволюції втратили цю здатність.
- Який їх образ життя?
- Вони постійно когось шукають. Але що? Або кого? Ця таємниця їхньої біології, можливо, виглядає не дуже святково, на відміну від зовнішності самих жуків. Справа в тому, що їхні личинки паразитують на личинках диких бджіл. Навесні дикі бджоли (не плутати зі здичавілими свійськими бджолами) кружляють юрбою навкруги будь-якого листяного дерева, запилюючи квіти абрикос, яблунь, вишень тощо. У цей же час з’являються й їхні вороги – майки, які відкладають яєчка в ґрунт чи на рослини.
Науковці розвиток личинок майок називають «гіперметаморфозом». Рухома й дуже активна личинка першого віку називається «тріунгулін», який знаходить і прикріплюється до «хазяїна» (бджоли), щоб отримати доступ до його потомства. Зазвичай вони забираються на квітку і чекають там бджолу, щоб прикріпитися до неї. Якщо це самець бджоли, личинки чекають парування з самкою. Коли це стається, вони перейдуть саме на самку. Ця самка приносить мимоволі маленьких тріунгулінів до свого гнізда.
Опинившись у гнізді, тріунгулін перетворюються на малорухому личинку, яка живиться потомством бджоли. Кожен вид майок зазвичай може атакувати лише один вид або рід бджіл. Але не треба вважати, що майки є шкідливими комахами. У природі, допоки не втручається людина, все збалансовано і працює належним чином.
