Управління капітальних вкладень Міноборони: кадровий голод, некомпетентність та саботаж
«О роде суєтний, проклятий,
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись.»
Тарас Шевченко «Юродивий»
Ці слова видатного українського поета як ніколи відображають той хаос, що маємо сьогодні в кадровій політиці Міноборони, в якій політична доцільність, кумівство та непотизм відіграють більшу роль, ніж справдня ефективна робота на перемогу у війні з росією. Сподіваємося, що час таких державників як Джордж Вашингтон в усіх сферах державного управління скоро настане.
Кадри, Міни, Фортифікації
Останнім часом Міноборони знову перебуває в фокусі уваги суспільства через постійну «корупційну турбулентність». Лише нещодавно закінчилася епопея зі скандалом, викритим журналістом-розслідувачем Юрієм Ніколовим, щодо постачання бракованих мін 120 мм виробництва «Укроборонпрому» на фронт, як розгорілася нова кадрова історія щодо «звільнення» Безрукової та Чмута, призначення Жумаділова, перезапуск Наглядової ради АОЗ. Дійшло до абсурдних ігор з реєстром АОЗ, коли протягом тижня керівник змінювався 5 (!) раз.
Сам же Міністр оборони Рустем Умєров прокоментував цей скандал наступним чином: «На жаль, за останні пів року замість своєчасного забезпечення армії боєприпасами ми отримали політичні ігри, «зливи» контрактів, «злив» інформації (правоохоронці обовʼязково ще перевірять ці факти), піар бездіяльності та невиконання КРІ підпорядкованим підприємством МОУ».
Попри все, Умєров заявив, що закупівлі зброї, які повинні бути закритими під час воєнного стану та повномасштабної війни, «перетворилися на «Амазон», де кожен користувач інтернету може у реальному часі бачити, хто і що купує, в яких обсягах та у яких виробників».
При цьому, сам же очільник Міноборони виступив за створення незалежної Наглядової ради АОЗ, незалежність (!) якої в підсумку йому не сподобалася. Дійшло до того, що Президент України Володимир Зеленський у цьому конфлікті підтримав міністра, заявивши: Міністр оборони Рустем Умєров «має право ухвалювати будь-які рішення заради безперебійного постачання озброєнь».
Симптоматично, але українське інформаційне поле просякнуто корупційними скандалами та призначеннями некомпетентних осіб на керівні посади в Міноборони. В цьому зв’язку в суспільстві виникає все більше стурбованості та великої кількості питань до очільника відомства пана Рустема Умєрова, який дистанціюється та уникає відкритого спілкування, як з суспільством, так із засобами масової інформації.
Нещодавно на сайтах відомих інтернет ресурсів та телеграм каналах все більше шириться інформація про проблеми, які виникають при зведенні та розбудові фортифікаційних споруд, які критично необхідні нашим захисникам для виконання бойових завдань. І це питання не виникло сьогодні, а має вже системний протяжний характер, про що на сторінках Апострофу вже писали.
Нагадаємо читачам також про те, що Уряд прийняв в січні 2025 року постанову, якою зобов’язав військові адміністрації передати інженерно-технічні та фортифікаційні споруди до сфери управління Міністерства оборони, що в свою чергу потребує ще більшої відповідальності посадових осіб та фахового підходу до вирішення проблем різної категорії складності. Але виникло питання щодо фаховості та компетентності службовців, які відповідальні за цей фронт роботи.
Питанням будівництва та утримання інженерно-технічних та фортифікаційних споруд в систем Міноборони опікується багатостраждальне Головне управління капітальних вкладень. «Чому багатостраждальне», - запитаєте ви? Справа в тому, що в цій важливій структурі Міноборони постійно відбуваються якісь кадрові колапси, пов’язані з корупційною складовою.
«Це ж було вже!»
Ми просто нагадаємо вам про розслідування Бігус.інфо, в ході якого журналісти з’ясували, що людина нардепа від ОПЗЖ Дмитра Ісаєнка наглядатиме за військовим будівництвом в Міноборони. У серпні 2024-го року головним спеціалістом з технічного нагляду за будівництвом (реконструкцією) військових об’єктів в Управління капітальних вкладень Міністерства оборони України призначили Василя Шомонку. До призначення в МОУ чоловік роками значився співвласником будівельних фірм з орбіти народного депутата від забороненої ОПЗЖ, підозрюваного НАБУ та САП за схему на будівництві, Дмитра Ісаєнка. Сам Ісаєнко почав розвивати будівельну бізнес імперію ще у 2000-их, коли працював у Міноборони. У січні 2023-го Управління капітальних вкладень, куди на роботу взяли Шомонку Василя, Наказом МОУ визнали відповідальним за будівництво (придбання) житла для військовослужбовців. А ще за будівництво (реконструкцію) військових об’єктів. Цікаво, що у відповідь на запит журналістів в Міноборони повідомили, що призначали Шомонку на посаду без конкурсу. При цьому зазначили, що його стаж державної служби складає: “00 років, 00 місяців, 00 днів”. Серйозної компетенції керівник. І все це під час вже відбувалося під час повномасштабного вторгнення росії. Тільки уявіть цинізм ситуації, в ході якої нардеп ОПЗЖ збагачується на будівництві фортифікаційних споруд Міноборони. Сюр!
Зрештою, у Міноборони зазначили, що хоч посада Шомонки не потребує обов’язкової спецперевірки, після внутрішнього розслідування його вирішили звільнити за згодою сторін з 31 жовтня 2024-го року. Також у коментарі МОУ повідомили про план завершити реорганізацію та кадрову ревізію Управління капітальних вкладень до 1 листопада 2024 року. Сам же Василь Шомонка є «фунтом» нардепа Ісаєнка. До того як стати у 2019-му році депутатом, Ісаєнко у 2000-их працював у структурах Міністерства оборони, що відповідали за будівництво та відчуження оборонівських земель. У той період фірми, записані на його підлеглих та товаришів, почали отримувати будівельні підряди від Міноборони і розвивати бізнес. Після Міноборони Ісаєнко пішов у Мінрегіонбуд заступником міністра, де продовжував лобіювати інтереси близьких до нього компаній. В 2015-му його звільнили після скандалу з фейковим статусом учасника бойових дій.
І все ж таки, після звільнення з посади Головного управління капітальних вкладень, Василь Шомонка не полишив стіни Міністерства оборони, але про це трішки пізніше.
Свідомий саботаж чи некомпетентність?
Вже реорганізоване Управління капітальних вкладень Міноборони очолила влітку 2024 року Токарчук Тетяна Василівна. І знову кадрова політика Міноборони «дала в штангу», хоча з першого погляду зазначене призначення не повинно було викликати ніякого здивування, що посаду в такій військовій структурі обіймає жінка. Україна - Європейська країна і тому дотримується принципу гендерної рівності і в Збройних Силах з кожним роком збільшується кількість жінок, однак є одне але…
Дослідивши подані електронні декларації Токарчук, які розміщені на вебсайті НАЗК, було з’ясовано, що до працевлаштування в Міністерство оборони вона обіймала високу посаду в Міністерстві у справах ветеранів України, а саме заступник Міністра. До цього ж пані Токарчук досить тривалий час обіймала посади бухгалтерського напрямку, оскільки за освітою є фінансистом (економістом).
Зауважимо, що в Міністерстві у справах ветеранів Тетяна Василівна опікувалася та керувала дуже чутливим для громадян України напрямком - будівництвом Національного військового меморіального кладовища, дискусії навколо якого також викликали ряд скандалів та непорозумінь. Але будівництво зазначеного меморіалу при пані Токарчук не встигло навіть розпочатись, оскільки розпорядженням уряду її було звільнено з посади в лютому 2024 року.
Але жаґа до будівництва нікуди не поділася і починаючи з серпня 2024 року і по сьогодні пані Токарчук без фахової будівельної освіти та не маючи досвіду у військовому будівництві намагається здійснювати (!!!) керування Головним управлінням капітальних вкладень, особовим складом та підпорядкованими підрозділами. Свою бурхливу діяльність нова керівниця розпочала з «реформ», суть яких полягала в укомплектуванні нового особового складу Головного управління капітальних вкладень на власний розсуд, а це на хвилиночку близько 70 військовослужбовців.
Це призвело до непоправимих наслідків, адже пані Токарчук без жодного пояснення повідомила про небажання перепризначати в нову структуру значну кількість фахівців і офіцерів, які проходять службу та виконують завдання за своєю спеціалізацією. Такі дії нової очільниці ставить під сумнів її усвідомлення того факту, що особовий склад формується роками, з великою відповідальністю здійснюється підбір кандидатів на посади, а тому неукомплектованість управління під час війни істотно вплине на обороноздатність.
Зазначимо, що більшість військовослужбовців замість виконання своїх функціональних обов’язків за своїм напрямком перебувають в «розпорядженні» та чекають рішення про призначення на будь-які вільні та наявні посади в Збройних Силах.
Звісно, кожен новий керівник має право формувати команду, з якою буде працювати та за яку буде нести відповідальність, але в даному випадку не зовсім зрозуміло як пані Токарчук оцінила роботу підлеглих, адже не проводилось жодних співбесід з ними. А сама керівник не має практики у сфері діяльності управління. Інтуїтивне управління та експерименти під час повномасштабної війни - це хибний шлях помилок та форс-мажорів, які абсолютно неприйнятні з огляду на ситуацію з швидким облаштуванням фортифікаційних споруд.
Така некомпетентність в управлінні вже призвела до ситуації, за якої незрозуміло які фахівці будуть здійснювати комплектування нового особового складу та яким буде їх рівень володіння відповідними навиками в зазначеній сфері, оскільки від їх компетенцій та дій може залежати не лише життя людей, але й виживання України як такої.
На превеликий жаль, вже з перших днів призначення пані Токарчук робота в управлінні за своїм напрямом майже зупинилась, а розуміння про здійснення першочергових дій та визначення ключових пріоритетів по напрямках діяльності відсутнє. Між тим, ворог продовжує просуватися та закріплюватися на нових позиціях саме через відсутність фортифікаційних споруд, які так і не були побудовані.
Все ж таки, до Головного управління капітальних вкладень пані Токарчук «перетягнула» свою команду, чоловіків призовного віку (Тація Дениса Олександровича, Малова Дмитра Миколайовича, Пахольчука Сергія Івановича, Павловського Андрія Броніславовича), які не тещо далекі від будівельної сфери навіть не побудували в своєму житті «будку» для своїх братів менших, однак це все не важливо оскільки вони всі плідно пліч-о-пліч працювали на різних посадах в міністерствах з Тетяною Токарчук (Міністерство у справах ветеранів України та Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, дані на вебсайті НАЗК).
Відсутність навиків не завадило «фахівцям» скласти перелік об’єктів військового будівництва таким чином, що тендери з будівництва будуть здійснюватися централізовано Головним управлінням капітальних вкладень, а займатися цим напрямком будуть Пахольчук Сергія та Малов Дмитро, які вже знають переможців та допоможуть потрібним фірмам отримати доступ до державних коштів. Особливий вплив на пані Токарчук здійснює Денис Тацій, який постійно знаходиться в її кабінеті, вона виконує його вказівки та перебуває з ним на зв’язку 24/7.
При відборі об’єктів «командою Токарчук» для проведення централізованих закупівель (тендерів) основним критерієм була не потреба для Збройних Сил, а бюджет об’єкта на який після підписання договору можна буде виділити кошти з шістьма нулями. Вже колишніми фахівцями піднімались питання, щодо доцільності розподілу об’єктів по регіональним управлінням які входять в структуру Головного управління капітальних вкладень, оскільки це забезпечить ефективний контроль та пришвидшить виконання робіт, однак відповідь пані Токарчук полягала в тому, що це вказівка Ірини Верещук, яка з нею на постійному зв’язку.
Повертаючись до питання пана Шомонки, за нашою інформаціє саме за сприянням Токарчук зазначена одіозна особа на даний час працевлаштована в систему Державної спеціальної служби транспорту, яка підпорядковується Міністерству оборони та бере активну участь у розбудові військових об’єктів та фортифікаційних споруд.
Можна тільки здогадуватись який значний вклад буде внесено паном Шомонкою спільно з пов’язаним з ним нардепом від ОПЗЖ Дмитром Ісаєнком в діяльність даної структури, також цікаве виникає питання чиї фірми отримають міліонні будівельні підряди коли розбудовою в Україні будуть займатися такі фахівці та патріоти.
P.S.
Поки пані Токарчук «пізнавала сферу будівництва» закінчився календарний 2024 рік, і, як наслідок, у зв’язку з відсутністю організаціїї належної роботи та невиконання свох безпосередніх обов’язків, до державного бюджету було повернуто коштів на суму 200 (!!!) млн грн, які повинні були використані за призначенням. Під час гарячої фази війни - це не просто службова недбалість, а, певним чином, саботаж.
Як би негативно ми не ставились до діяльності колишніх очільників Міноборони, однак за невикористання коштів у розмірі навіть близько 100 тис грн керівники відповідних підрозділів звільнялись негайно. Сьогодні весь демократичний світ надає матеріальну допомогу Україні в боротьбі з російським вторгненням, витрачаючи кошти своїх платників податків, а такі керівники як пані Токарчук дозволяють собі не витрачати 200 млн грн на будівництво та утримання фортифікаційних споруд, яких «кров з носу» потребують ЗСУ.
Можливо, Міноборони на чолі з Рустемом Умєровим надасть оцінку даним фактам, вони будуть перевірені шляхом відповідного службового розслідування, а їх результати будуть опубліковані для широкого загалу. Суспільство має знати як здійснювався відбір кандидатів на посаду начальника Головного управління капітальних вкладень, хто проводив співбесіду, та якими професійними якостями обрано та відразу було призначено на посаду Токарчук Тетяну Василівну, яка сьогодні саботує роботу відповідного управління Міноборони.
