Борис Джонсон йде і передає свою посаду лідера Консервативної партії та прем'єр-міністра Ліз Трасс. Чим запам'ятався цей видатний британський політик на посаді прем'єра Великої Британії?
Спочатку Бориса Джонсона вважали чи не європейською креатурою Дональда Трампа. Мовляв, такий же шалений, епатажний і непередбачуваний. Але насправді виявилося, що це дуже серйозний, думаючий і харизматичний політик, який розпочав процес повернення впливу Великої Британії у світі. І тепер недарма кажуть, що Захід – це не лише США та Євросоюз, а й Британія.
Борис Джонсон народився 19 червня 1964 року в Нью-Йорку, де на той час працював його батько, проте невдовзі родина повернулася до Лондона, де його мати мала закінчувати навчання в Оксфорді. Його батько Стенлі Джонсон був депутатом Європейського парламенту і також працював у Європейській комісії та Світовому банку.
Сам Джонсон навчався в Ітонському коледжі, а Оксфордському університеті вивчав класичну літературу. Після закінчення навчання він захопився журналістикою. Журналістську кар'єру Борис Джонсон розпочав із посади кореспондента-стажера в газеті The Times, але пропрацював там лише один рік. Певний період Джонсон працював у газеті Wolverhampton Express & Star, потім у 1987 році був узятий у The Daily Telegraph. У Брюсселі він працював кореспондентом та помічником редактора цієї газети. З 1994 до 1995 рр. Джонсон також працював політичним оглядачем у газеті Spectactor, а з 1999 року до 2005-го вже редактором.
Але потім його привабив політичний шлях. Вперше Борис Джонсон взяв участь у парламентських виборах 1997 року, але тоді програв. Проте вже 2001 року йому вдалося потрапити до Палати громад парламенту від виборчого округу Генлі-на-Темзі. Після інтенсивної партійної кампанії у листопаді 2003 року Джонсона було призначено віце-президентом Консервативної партії Великобританії.
Натомість вже у 2008 році його було обрано мером Лондона і потім переобрано на цей же пост у 2012 році, на якому він керував британською столицею до 2016 року. Тоді ж під час підготовки та проведення референдуму про вихід Великобританії з Євросоюзу був активним прихильником Brexit. У липні 2016 року був призначений міністром закордонних справ в уряді. За два роки Борис Джонсон пішов у відставку з посади міністра закордонних справ через незгоду з позицією прем'єр-міністра Терези Мей щодо Brexit.
У 2019 році, коли Тереза Мей визнала провал у побудові плану виходу Британії з Євросоюзу та заявила про свою відставку, Джонсон вирішив балотуватися на посаду прем'єр-міністра. Цього ж року його було обрано новим лідером Консервативної партії та він офіційно обійняв посаду прем'єр-міністра Великобританії.
Як вважають британські політичні оглядачі, його прем'єрство запам'яталося трьома головними речами: завершенням процесу Brexit, масовою вакцинацією від ковіда та підтримкою України у війні з Росією.
Борис Джонсон був чи не найпереконливішим прихильником України у її протистоянні з Росією. Тричі побував у Києві та завжди привозив із собою відчутну фінансову та військову підтримку.
- За кожної нашої зустрічі та розмови у Бориса було одне дуже гарне запитання: «Що ще? Що тобі ще потрібно? Це стало нашим гаслом, гарантуючи ефективний прогрес. Повірте, не багато політиків готові це зробити, - написав у своєму матеріалі для британського видання The Mail on Sunday український президент Володимир Зеленський.
Сам Борис Джонсон вважає, що «у цій агресивній боротьбі український народ має перемогти – і переможе. Так само і Британія».
- Якщо дозволити Путіну зараз уникнути відповідальності за його вбивства та руйнування та спробу змінити кордони в Європі силою – він просто ще раз повторить це з якоюсь іншою країною на периферії колишнього СРСР. Інші держави зроблять висновок, що з насильства та агресії можна отримати вигоду, і все це запустить новий цикл політичної та економічної нестабільності. Тому ми маємо продовжити підтримувати українців – а їхні військові успіхи й надалі залишаються визначними. Володимир Зеленський продемонстрував, що його країна практично непереможна. Для Заходу зараз час подвоїти нашу підтримку, а не вагатися, – написав Джонсон у своїй колонці TheMail+.
Він також застеріг від "повзучих спроб нормалізувати стосунки з Путіним". Тим більше, що, як впевнений Джонсон, російський наступ видихається і путінська армія зазнає "колосальних втрат".
- Зараз не час просувати примарні плани переговорів із тим, хто у них просто не зацікавлений. Не можна домовитися з ведмедем, який жує вашу ногу, – заявив Джонсон.
У Києві йому вручили орден Свободи – найвищу українську нагороду, яку може здобути іноземець, а президент Зеленський відкрив почесну табличку на честь британського прем'єр-міністра на Алеї мужності поряд із будинком Ради.
Сам Борис Джонсон уже заявив, що ніколи не стане ставити палиці у колеса своєму наступнику, якщо тільки той не вирішить "пом'якшити" британську позицію щодо України.
Прем'єрство Джонсона супроводжувалося кількома великими скандалами. Спочатку це сталося після серії подій з його колишнім головним радником Домініком Каммінгсом у травні 2020 року. Каммінгса було звільнено, але незадовго до свого виходу він висунув звинувачення проти Джонсона, який, за його словами, використав таємні пожертви на ремонт своєї квартири в урядовій резиденції на Даунінг-стріт, 10. Проте розслідування показало, що міністерського кодексу прем'єр не порушував.
Так званий скандал Partygate вибухнув у 2021 році публікацією серії фотографій та звинувачень. Борис Джонсон та низка його соратників отримали штрафи за порушення карантинних обмежень під час епідемії, тобто проведення п'яних вечірок. Це був перший у Британії випадок, коли прем'єр був покараний за порушення закону при виконанні службових обов'язків. Але Джонсон і тоді встояв.
Останньою краплею став скандал, пов'язаний із депутатом-консерватором Крісом Пінчером, який влаштував п'яний бешкет у лондонському елітному клубі і чіплявся до двох чоловіків. Пінчера було призначено Джонсоном на високу партійну посаду, хоча прем'єр знав, що той і раніше підозрювався в домаганнях.
У перший шлюб Борис Джонсон вступив у 1987 році з Алегрою Мостін-Овен, але сімейне життя тривало недовго, і подружжя розлучилося в 1993 році. Того ж року він одружився з Мариною Вілер, юристкою та журналісткою за фахом. Сім'ї Вілер та Джонсона ще до шлюбу протягом десятиліть підтримували дружні стосунки, зокрема, Марина Вілер раніше навчалася у Європейській школі у Брюсселі разом зі своїм майбутнім чоловіком. У шлюбі народилося четверо дітей. У травні 2021 року Борис Джонсон одружився з Керрі Саймондс, яка у квітні 2020 року народила йому сина.
Оскільки така енергійна людина, як Борис Джонсон, не може довгий час залишатися без роботи, то експерти зараз гадають, на якій ниві він продовжить свою подальшу кар'єру.
Наприклад, видання The Telegraph повідомило, що Борис Джонсон може стати наступним генеральним секретарем НАТО. За даними джерела видання, лідерські якості, які продемонстрував політик за час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, спонукають частину британських чиновників підтримати Джонсона як кандидата на крісло генсека Північноатлантичного альянсу. Зокрема, висування Джонсона схвалюють члени комітету з оборони Річард Дракс та Марк Франсуа, а також колишній міністр із виходу Великобританії з Європейського союзу Девід Джонс.
Франсуа заявив, що якби Джонсон вирішив подати свою кандидатуру на пост генсека НАТО, то міг би легко «звернутися за рекомендаціями до Володимира Зеленського».
А ось британський таблоїд The Guardian пише, що Борис Джонсон може знову повернутися до журналістики. До того, як стати прем'єр-міністром, Борис Джонсон вів авторські колонки у виданні Daily Telegraph, отримуючи зарплату 275 тисяч фунтів стерлінгів на місяць. За ці гроші йому треба було здавати одну статтю на тиждень. Це значуща сума, оскільки доходи Бориса Джонсона значно зменшаться, коли він втратить прем'єрську зарплату.
Джерела в іншому британському виданні - Daily Mail кажуть, що таблоїд звернувся до нього із пропозицією написати колонку для газети після того, як він завершить усі справи в уряді. Варто зазначити, що останнім часом журналісти Daily Mail захищали Бориса Джонсона на тлі скандалу Partygate та писали статті, спрямовані проти депутатів-консерваторів, які критикували прем'єра. Крім того, газета робила все можливе, щоб новим прем'єр-міністром стала Ліз Трасс, соратниця Джонсона.