Донеччани: Питну воду дають за паспортом, а виїхати «у світ» майже неможливо
Окупований Донецьк виє від безвиході та проклинає тих, хто накликав сюди війну. Заклики «Росіє, прийди!» призвели до загибелі дорослих та дітей, вибухів у межах міста, руйнувань та злиднів. Пропагандисти з піною біля рота все ще намагаються переконати, що «Україна обстрілює мирних донеччан», але чорні клуби диму над містом переконують: акуратно «гасяться» склади з боєкомплектом, обладнані поруч із житловими будинками.
Істерика бойовиків знаходить своє втілення в обстрілах тих же будинків, видаючи це за «звірства нацистів», проте тремтячі руки викликають зворотній ефект: донеччани вже впевнені, що їх обстрілюють саме «денеерівці».
Доказів цьому вже достатньо: сліди від снарядів, випущених з центру міста (а не з боку позицій ЗСУ), ще не встигають замазати, а одна-дві секунди між залпом та приземленням означає, що пуск був здійснений зблизька, буквально за два-три кілометра.
- У нас уже діти це розуміють, звідки хто стріляє. І вже не ставлять запитань, – каже шахтар-пенсіонер Олександр Алієв (ім'я змінено).
У необізнаних, звичайно, питань може бути багато. Наприклад, чому в місцевих новинах розповідають про влучення «українських снарядів» в дитячий садок, але замовчують, що від дитячого садка – лише будівля, а всередині або склад БК, або місце дислокації бойовиків? Чому діри від прильотів мін видають за сліди розривів 155 мм снарядів? Чому російські журналісти примудряються заздалегідь прибути на місця майбутніх обстрілів та зняти на камеру прильоти, а не лише їхні наслідки?
Донецьк вбивають, знищують усіма способами. 2014 року чужинці вигнали з міста половину його жителів, змусивши їх зі статусом переселенців поневірятися містами та селами. Потім почали відшукувати працездатних чоловіків і відправляти їх на війну як гарматне м'ясо. Жінки і діти, що залишилися, виживають у жахливих умовах.
Про воду – або нічого…
Вилучення та "утилізація" чоловіків із окупованих міст та сіл призвели до повного краху того, що окупанти називають «економікою». Пішли на смерть слюсарі та інженери, водії тролейбусів та фур, працівники заводів та шахт, та що там – чоловіча частина філармонії та консерваторії зараз на передовій, і від них залишаються лише портрети з жалобними стрічками у холі «храму муз». Дружини та матері оббивають пороги у пошуках своїх рідних, отримуючи відлуп на всіх рівнях влади – мовляв, воює ваш, нема чого його шукати… Водночас щодня на телефони донеччан приходять рекламні смс про набір співробітників різних спеціальностей на заводи (але частіше у в'язниці - дефіцит наглядачів). Одні кадри утилізували, а тепер шукають інші? Чи виманюють чоловіків?
- Знайти майстра для ремонту газової плити – проблема, викликати таксі – проблема, поїхати кудись із центру після шостої години вечора – проблема… Чоловіки сидять по хатах, намагаючись не виходити зайвий раз на вулицю, – їх ловить військова комендатура біля хлібних кіосків або пунктів із продажу води, - нарікає мешканка Ленінського району міста Юлія.
Про воду, як кажуть донеччани, або добре, або нічого. Уже в лютому окупанти примудрилися залишити захоплену територію без води – і це у маловодному і без того регіоні! Кіровський та Куйбишевський райони не бачили воду з крана вже майже півроку, інші задовольняються водою за графіком (один раз на два-три дні на пару годин) або змушені купувати - літр питної води в точках продажу коштує 4 рублі (1,8 грн). У підвалах будинків із системи водопостачання виведено крани, щоб можна було набрати пару відер, проте навіть тут вода надвечір може закінчитися. Доповнюють картину машини з питною або технічною водою, що курсують районами і збирають біля себе натовпи людей з баклагами, відрами та каністрами.
Ще одна водна новація, що з'явилася днями, викликала збентеження у донеччан, які бачили, здається, все. Питну воду тепер роздають безкоштовно (5 літрів на одну особу)... згідно з пропискою в паспорті.
- У школі, яка закрита з лютого, роздають воду у пляшках по 5 літрів та по 1,5. На сім'ю із трьох осіб, отже, 15 літрів питної води виходить. Несеш у руках ці баклажки, а в зубах – паспорт із пропискою у цьому районі. Пояснити, що це за ідіотизм, ніхто не може. Тобто, якщо реєстрація в Макіївці, а ти живеш у Донецьку, то пити і вмиватися тобі не належить? – дивується мешканка центрального району міста Олександра Миколаївна.
За безкоштовною водою, звісно, черги. Стояти на 33-градусній спеці задоволення немає жодного, але в Донецьку вже звикли, що з 2014 року шлях навіть до найпростіших благ цивілізації для мешканців буде завжди важким і небезпечним.
Питну воду видадуть лише за наявності прописки та пред'явлення паспорта. Фото: https://t.me/itsdonetsk
Про що не говорять вголос
Над усім цим «процвітанням» літають снаряди, а бойовики запевнять, що як тільки буде «звільнено» Слов'янськ – одразу з'явиться вода, із «звільнених» Мар'їнки та Красногорівки перестануть обстрілювати Кіровський район Донецька, а вже «звільнити» крихітне селище Піски на північ від Донецька та Авдіївку – справа для самопроголошених «республік» принципова. Нюанс лише в тому, що від Пісок, Мар'їнки, Красногорівки майже нічого не залишилося – Донецьк стріляє в них практично без перерви, перетворивши їх на купу руїн.
– У Мар'їнці околиць уже немає, і позицій ЗСУ там теж немає, ніде закріплюватись, – каже мешканець мікрорайону Текстильник у Кіровському районі Донецька Анатолій Сергєєв (ім'я змінено). – Піски з 2014 року були більмом в оці для бойовиків, як і Авдіївка. У Донецьку переконують, що саме звідти летять снаряди на Київський район. А самі ж мешканці тихенько розповідають один одному, що стріляють бойовики у різні боки, імітуючи обстріли. Але вголос про це не кажуть – бояться. Що нам лишається? Тільки здригатися щоразу, коли спрацьовує ППО або розривається поруч щось важке, тихо лаятись і мовчати далі…
Обурення людей в Донецьку зростає: вони не можуть зрозуміти, чому в лютому, коли ситуація була ще більш-менш передбачуваною, з міста йшли евакуаційні автобуси, а зараз, коли ситуація розжарена до краю, ніхто не вивозить із міст хоча б дітей? Чому жителів прифронтових районів навіть не намагаються переселити у безпечне місце?
- І додамо: все це на тлі захоплення Херсона та Запорізької області, де роздають російські паспорти та гуманітарку. На тлі Маріуполя, де вже начебто будують якісь будинки для тих, хто втратив житло… У Донецьку ображаються і почуваються обдуреними, мовляв, нам нічого не будують, а щоб отримати паспорт РФ треба пройти всі кола пекла та в результаті отримати «паспорт ДНР». Ну, можливо, хоч зараз до людей дійде, в яку пастку вони потрапили, – каже наш співрозмовник Олександр Алієв. – Зрозуміло, що місто видоїли на повну: вивезли метал, вугілля, людей пустили під прес нікому не потрібної війни. Відправили на кшталт «захищати ДНР», а тіла привезли з-під Харкова, Запоріжжя, з-під Миколаєва... Дружини і діти плачуть, а зробити нічого не можуть. Раді, що хоч поховати можуть по-людськи, багатьох не довозять – «пропав безвісти» і все.
Чорні клуби диму піднімаються щодня над усіма районами міста, навіть над тими, що раніше вважалися безпечними. Фото: https://t.me/itsdonetsk
Виїхати можна, але дуже дорого
Безвихідь і розпач, з одного боку, і глобальна брехня з іншого – у цій гримучій суміші донеччани варяться вже досить довго. Поступово сходить нанівець блиск пропагандистських гасел, розсипаються дороги і старіють будинки, а нова будівельна техніка, як повідомляють в новинах, працює в Маріуполі. Донеччанам надали право виживати, як їм завгодно.
- Потроху народ виїжджає, звичайно. Хтось їде до Росії – це ближче та дешевше, хтось наважується на від'їзд до Європи. Останнє коштує дорого – 300-400 євро з особи, але з Донецька за два-три дні доставлять до Польщі (проміжні зупинки – Литва, Латвія, Естонія), а там уже дивися сам, куди рухатись далі. Але звідки взяти ті ж 600 євро, щоб виїхати мамі з дитиною? І в еміграції на перший час теж гроші потрібні хоч якісь… Отже, цей варіант не для всіх, - продовжує донеччанин. – Можна виїхати через Грузію, туди з Донецька ходять автобуси, це дешевше (до 100 євро) та швидше, можна дістатися за добу. Але все залежить від того, скільки ви простоїте на кордоні.
Звичайно ж, є нелегальні шляхи вибратися на підконтрольну частину України: маршрут із Донецька до окупованого Мелітополя, а далі… Далі співрозмовник говорить про схеми та «договорняки» із місцевими, які випускають на підконтрольну територію людей з окупованої в обхід існуючих правил. Шлях сумнівний і дорогий, стверджує донеччанин, але є такі, хто вже скористався лазівкою. Щоправда, оцінити правдивість цієї інформації неможливо.
Виїхати з Донецька ще можна. Дорого, довго й у невідомість. Фото: https://t.me/itsdonetsk
