Репортаж із київських магазинів: Була в аптеці - шкода, антиозверину не підвезли
Востаннє ми були в магазині 24 лютого. Оскільки запаси продуктів поступово тануть, та ще з кожної праски радять запастися консервами, 1 березня вирішили з чоловіком вийти на «полювання». Особливо з огляду на те, що у нас вдома взагалі немає жодної банки консервів.
Із магазинами, наскільки я розумію, нам пощастило. Ми живемо у спальному районі, і у нашому мікрорайоні супермаркетів досить багато. Ми пішли до найближчого - до АТБ.
Перед входом до АТБ стоїть черга десь з 15 осіб. На дверях висить оголошення - прохання задля заощадження часу по можливості розраховуватися картками. Щоправда, заощадити час не виходить: за словами касирів, люди часто не знають, скільки у них грошей на картці, не можуть розрахувати свої фінансові можливості і після відхилення транзакції починають переглядати покупки і щось відкладати. Отже, процес затягується.
Чергу ми подолали досить швидко - хвилин за 5. Люди зібрані й діловиті, швидко наповнюють візки та йдуть до кас, ніхто на полиці по півгодини не дивиться. Хоча заради справедливості треба сказати, що й дивитися в цілому нема на що.
Так виглядають сьогодні полиці із алкоголем. Пива, втім, також немає. Фото: Андрій Грабвський
Хліба немає зовсім, алкоголю від сьогодні не продають. У зв'язку з цим підвищений попит має пиво - воно є практично у кожному кошику. (В кошики його, можливо, й кладуть. Але у більшості магазинів заборонено і продаж пива. - Прим. ред.)
З овочів залишилися лише дорогі – пекінська капуста, броколі, болгарський перець. Полиці з крупами та макаронними виробами практично порожні - знову ж таки, присутня тільки цінова категорія вище за середню.
М'ясних консервів не виявилося, були рибні. Ми взяли шпроти та сардини.
Є горошок, кукурудза, солоні огірки та помідори, оливки, томатна паста.
Молока й кефіру немає, зате були сир, сметана та йогурти.
Борошна немає, але на полицях лежали кілька десятків пакетів із цукром.
Найбільший асортимент – у морозилках. Тут є все – пельмені, вареники, заморожене тісто, млинці з начинками, котлети тощо. Ціни, звісно, кусаються, тож розбирають напівфабрикати не надто активно.
Порадували фрукти – досить великий вибір яблук та цитрусових, а от бананів не було.
– Ні, яєць немає, – каже жінка подрузі по телефону. – Макарони та вівсянка є, але якісь безглузді – по 50 грн за маленький пакет. Хто це купуватиме? Я, наприклад, не збираюсь.
Інша покупниця, накладаючи яблука до пакету, розповідає співрозмовнику про відвідування аптеки. Повідомляє, що простояла дві години на вулиці, промерзла, відчуває, що, здається, захворіла.
- Так, взяла щось, - резюмувала вона. - Шкода, сьогодні антиозверину до аптеки не завезли, я купила б!
Туалетний папір вивезли на палетах до торгової зали. Ажіотажу навколо нього немає, хоча користується попитом.
- А за якою ціною папір? - запитує в мене чоловік років 50.
- Я не знаю. Але, напевно, це не має значення – якщо вам потрібно, треба брати.
- Та я ось по-старому думав газетами користуватися, а потім згадав: газет-то немає! Онлайн-версія для цієї справи мало підходить. Тож справді треба брати.
До нашої "веселої групи" підійшов ще один покупець і діловито взяв три упаковки паперу.
- Я ось що помітив: коли туалетний папір закінчується, бойовий дух якось падає. А якщо зовсім впаде, то вже не піднімеш, - пояснив він свою запасливість.
Що ж, взяла я дві упаковки туалетного паперу. Винятково для підняття бойового духу – він нам ще знадобиться!
Набір товарів від магазину до магазину відрізняється. Фото: Андрій Грабовський
