22 грудня
Завантажити ще

Київ після комендантської години: народ, який може стільки з'їсти, непереможний!

Київ після комендантської години: народ, який може стільки з'їсти, непереможний!
Фото: Андрій ГРАБОВСЬКИЙ

Близько 9-ї ранку у моєму районі чути були звуки пострілів. Знайома з іншої частини міста виклала пост, що в них уночі стріляли, а по стінах укриття щось ляскало.

Вранці, пише, вийшли зі укриття та побачили через дорогу труп чергового носія русскава міра. "Собаці - собача смерть!" - сказала сусідка і незворушно пішла додому.

Інші кияни пишуть, що у них у районі теж знаходили диверсантів. Ще одна знайома як пішла у четвер в укриття, так із нього додому поки що не поверталася. Живе там.

Після ранкової стрічки новин отямитися складно. Дізнаюся, що глава сім'ї, яку розстріляли в Охматдиті, був моїм знайомим. Антон Кудрін, його дружина Світлана Западинська, їхня дочка-четверокласниця Поліна загинули. Ще двоє їхніх дітей – Софія та Семен – у важкому стані в лікарні.

І це неможливо зрозуміти. Особливо коли за вікном зовсім сонячно і тиша.

Беруть по 10 батонів в одні руки

Мер закликає «не шастати». Але магазини з 8.00 відкриються, правда?

І після більш як доби комендантської години кияни рвонули на волю. Ні, на вулицях людей практично немає: але в супермаркетах можна переконатись, що евакуювалася дуже маленька частина мешканців. Ось і я на 10-у годину наважуюсь вийти.

У невеликому «Сільпо» біля будинку – черга хвостом зміїться за сусідні будинки. Наважуюсь на безпрецедентну дурість бігти до іншого району. Там магазинів більше. Та є одне "але" - треба перебігати міст через дорогу. Легким рухом руки пішохід перетворюється на добре прострілювану мішень. І справді, ледве дійшла до середини, як зовсім близько загудів літак… Пронесло. Лише трохи віддалік у небі слід від ракети – збили!

В іншому районі до магазинів теж кілометрові черги, переповнені візки - незрозуміло, чи розраховують, що війна затягнеться, поки ми ще й всю РФ не завоюємо, чи готуються до грандіозного бенкету перемоги. Підозрювати співвітчизників у занепадницьких настроях не хочеться. Зрештою, народ, який зможе з'їсти всі ці припаси та використати увесь туалетний папір, не перемогти.

У кілометрових чергах робити нічого, лише обговорювати ситуацію. Хтось запитує, чи сирена працює, а то в них не чути. Хтось розповідає, у яких магазинах що можна купити. До честі киян, чуток та пліток не розносять.

Біля довжелезної черги в Novus зупиняється машина:

- За кілька кварталів у магазині немає черг. Я можу підвезти чотирьох.

Погоджуються троє. З черги чути крики «Дякую!» на адресу водія.

Хліб регулярно підвозять, але розкупляють його ще швидше. Андрій Грабовський

Хліб регулярно підвозять, але розкупляють його ще швидше. Андрій Грабовський

У магазинах беруть переважно хліб (хоча як беруть - ці полиці змітають першими), овочі для борщового набору. Перець, помідори лежать вільно. Не беруть і алкоголь – очевидно, розуміють, що небезпеку треба зустрічати на тверезу голову.

Ще на вулиці нарешті вивели погуляти собак. Американський пітбуль у шапочці та комбінезончику радісно підбігає до перехожих.

- Ви знаєте, - ділиться господар, - вона нічого не боїться. А ось від вибухів ховається. А так смілива дуже!

Інша собачниця розповідає:

- Час Ч, а собака проситься. Їй же не поясниш. Скулить, лапами б'є, на пелюшку відмовляється ходити. Що робити – беру паспорт, надягаю білу куртку – ніколи ще собаку у світлому не вигулювала! Але, дякувати Богові, ніхто не зупинив. Поліцейські машини проїжджали, бачили мене, але не зупинялися.

Немає цін, бо й продавати нічого. Андрій Грабовський

Немає цін, бо й продавати нічого. Андрій Грабовський

Бензин продадуть. Якщо буде

На заправці – порожній щит. Напис на дверях: «У Києві діє комендантська година з 22.00 до 7.00. АЗС працюватиме лише для спецтранспорту екстрених служб та військових. Прийматимуть лише талони та паливні карти. В решту часу - звичайний режим роботи за наявності палива». (Зверніть увагу! 28 лютого комендатська година почнеться о 20-00.)

Але, схоже, бензину немає. У черзі чекають три чи чотири машини.

Магазинчик при заправці також працює. Є все, окрім хліба.

Є ще кілька відкритих невеликих продуктових лавок, але в основному все закрито.

Біля метро працюють дві кіоски: один із сигаретами, другий - зі свіжоспеченими форнетті. Черг немає. Кава є.

- Не страшно? Вам хоч є куди втекти у разі чого? – питаю у продавщиці, якій у кіоску й розвернутися ніде.

- Та що вже. Начебто поки що спокійно, - відповідає вона.

Справді, поки що спокійно. На відміну від того пекла, яке відбувається у Харкові. Суцільні обстріли житлових районів – і вдень, і вночі. З жахом читаю повідомлення колишньої колеги.

Відкриту аптеку знайти проблема

Велика проблема – всі численні аптеки в окрузі закриті, а мої ліки закінчуються. Побігла до поліклініки, там було їх три – ні, закрито. Поліклініка, втім, працює.

Медсестра Оксана каже, що вдома сидіти немає сенсу.

- Ось пішла до сусіднього супермаркету, зайняла чергу. Чим там стояти, краще за цей час на роботі щось зроблю. Я сама з Донецька, надивилася, коли доньку вивозила у 2014-му. Мені вже не страшно. І в укриття не пішла – у нашому підвалі завалить швидше, ніж у квартирі. Увімкнула фільм про вампірів і так провела ніч.

За цей час кілька телеграм-каналів опублікували карту відкритих аптек.

До найближчої, що працює, чотири кілометри. Поки біжу, списуюсь із співробітницею – щоправда, вона періодично тікає в укриття, отже, робочий процес затягується.

Автобуси їздять. Поки бігла, побачила, що працюють три маршрути.

Місцева мешканка підгодовує тих, хто охороняє наші життя. Андрій Грабовський

Місцева мешканка підгодовує тих, хто охороняє наші життя. Андрій Грабовський

На підході до метро – блокпост. Щоправда, для автомобілів. Хлопці з тероборони у цивільному, але з автоматами. Якась бабуся принесла стопку стаканчиків, гарячий чай та невеличкий перекус.

Попросила дозволу сфотографувати на репортаж, дозволили.

Нарешті дісталася аптеки. На стояння у черзі пішло три (!) години.

Черга дуже дружелюбна. Багато хто розговорився, допомагають один одному. Розходячись, бажають перемоги. З поганого: моїх ліків немає. Очевидно, доведеться побігати ще завтра.

А погода має свої закони. Дуже яскраве сонце, тепло, навіть птахів чути. Адже вже навесні. Впевнена, що наша перемога буде вже навесні.

 

Новини по темі: АЗС 7