Могутність депутатського мандата: закатувати бізнес перевірками та халява за кордоном
«З "корочкою" народного депутата перед людиною відкриваються практично безмежні можливості у країні та частково навіть за її межами. І ці можливості парламентаря поширюються значно далі, ніж подати/підтримати потрібний закон. Депутатам скрізь «зелене світло», - так пояснював «КП" в Україні» привабливість мандату народний депутат із майже 14-річним парламентським стажем. - Знаю дуже багатих людей, які вирішили стати депутатами виключно заради цього відчуття - коли за одним твоїм дзвінком відчиняються практично будь-які двері в країні і навіть президентські».
Після такого одкровення «КП" в Україні» вирішила з'ясувати, наскільки всесильними є народні депутати.
Відповісти повинні всі
Будь-який народний депутат за необхідності може звернутися з депутатським запитом та зверненням до будь-якого політика, чиновника, правоохоронця, бізнесмена, адресувати свої наболілі питання до установ та організацій незалежно від форм власності. Тобто народний депутат має право писати скрізь!
Але, на відміну від нас із вами, йому звідусіль повинні дати відповідь. Інакше настане адміністративна, а то й кримінальна відповідальність. Минулого року народні депутати посилили відповідальність за порушення термінів, а також за надання неповних/недостовірних відповідей на депутатський запит та звернення. Якщо раніше відписка на депутатське звернення каралася штрафом максимум 425 гривень, то наразі - 5950 гривень, на депутатський запит - 10 200 гривень.
Депутатський запит - серйозніша зброя, аніж депутатське звернення. Усі депутатські запити проходять через зал Верховної Ради, а звернення до президента має заручитися спочатку підтримкою 150 парламентаріїв, а потім ще не менше ніж 226 депутатів мають проголосувати за направлення запиту главі держави. Якщо до якогось органу потрапляє депутатський запит чи звернення, то спочатку відповідь готується на запит. Якщо парламентарій не задоволений відповіддю на свій запит, то він може заручитися підтримкою ще 49 колег і ініціювати обговорення «відписки» в парламенті. І тоді до Верховної Ради викликається «відповідач», і йому доводиться віддуватися на повну.
– Кількість депутатських запитів, а особливо звернень не обмежена: хоч по сотні на день можна писати. Все залежить від активності парламентаря. Не обмежуються і географія запитів/звернень, їхня тематика. Зазвичай помічники народного депутата готують депутатське звернення практично за кожним зверненням виборців. Тому, умовно, мажоритарник з Одеської області, який є членом податкового комітету Ради, може через звернення поцікавитись ходом ремонтних робіт в окремо взятій школі Львівської області чи порушити питання необхідності перевірки підприємства у Чернігові, - каже один з екс-народних депутатів.
За словами співрозмовника, приблизно 70% депутатських запитів і звернень - спам, який забирає катастрофічно багато часу в адресатів для підготовки відповіді, але не вирішують по суті озвучену в зверненні проблему.
Проте нерідко «депутатські листи» перетворюються на прибутковий бізнес. За допомогою парламентських запитів, наприклад, можна вирішувати кадрові питання – ставити під сумнів конкурси до держорганів, у яких перемогла людина опонента. А можна «кришувати» підприємства, ставлячи умову: за певну суму на місяць готовий оберігати ваше підприємство від усіляких перевірок або, навпаки, ініціювати такі перевірки.
Міністр зобов'язаний погодити час та місце зустрічі
Парламентарій може просити про невідкладну аудієнцію у будь-якого чиновника, політика, керівника підприємства (незалежно від форми власності та підпорядкування), громадської організації та політичної партії. Таке право надається законом про статус народного депутата. Так-так, навіть до президента депутат може напроситися, і главі держави буде важко відмовити.
«Народні депутати України можуть звертатися до президента України з питання їхнього прийому главою держави, в тому числі й невідкладного, але рішення про це приймає президент на власний розсуд..., оскільки таке зобов'язання не передбачено Конституцією України», - йдеться у рішенні Конституційного суду від 10 квітня 2003 року. У цьому ж рішенні також розтлумачено, що означає невідкладний прийом депутата.
«Невідкладним слід вважати позачерговий прийом народного депутата, який не може бути відкладений на тривалий час і здійснюється раніше за прийом інших посадових осіб та громадян», - сказано у рішенні КСУ. Більше того, люди у бордових мантіях наголосили, що парламентарій може обирати, з ким із керівництва держоргану/підприємства/ громадської організації він хоче зустрітися. Не може бути такого, що, наприклад, міністр скаже: я не маю часу зустрічатися з депутатом «А», тож нехай поговорить із моїм заступником. Таке передоручення можливе лише в одному випадку – депутат згоден зустрічатися із заступником міністра. А якщо не згоден, то міністр має погодити з народним обранцем місце та час невідкладної зустрічі.
Всюди вхожі
Двері всіх владних та бізнес-кабінетів країни відкриті для народного обранця. У законі про статус народного депутата сказано, що парламентар має право «безперешкодно відвідувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також право безперешкодного доступу на всі підприємства, установи та організації, розміщені на території України». Для цього достатньо пред'явити лише депутатське посвідчення.
«Це право не поширюється лише на приміщення, де знаходиться президент… Але це не стосується безперешкодного відвідування народними депутатами Адміністрації президента», – уточнюється у рішенні КСУ.
На першу вимогу депутата керівники підприємств та установ (незалежно від форми власності) зобов'язані організувати парламентарію зустріч із трудовим колективом. Тривалість такої зустрічі не регламентується законом – це може бути як 5-10 хвилин, так і 5 годин.
- Що ближче до виборів, то частіше народні депутати згадують про таке своє право. Зустрічі з трудовими колективами стають поширеною формою агітації, – каже голова КВУ Олексій Кошель. – Але є й депутати, які регулярно протягом усієї каденції організовують зустрічі з виборцями, трудовими колективами. Це такі собі «вічні мажоритарники».
БУЛО ДІЛО
Культурна програма за кордоном
Приємним бонусом до посвідчення народного депутата є дипломатичний паспорт, з яким увесь світ – це фактично суцільний безвіз. Він оформляється кожному парламентарію. Документ має зберігатись у МЗС. Він видається парламентарію лише на час офіційних відряджень. У відпустку з диппаспортом їздити не можна!
Депутат також може розраховувати на допомогу посольства країни, до якої він прямує з офіційним візитом.
- Посольство отримує вказівки від МЗС щодо забезпечення перебування народного депутата під час офіційного відрядження до їхньої країни. Це означає, що посольство зобов'язане всіляко сприяти, щоб відрядження пройшло якнайкраще, - каже екс-народний депутат Тарас Чорновіл і наводить приклад із власної практики: - Я летів до Стокгольма на засідання Євронест з пересадкою у Відні. Літак до Відня затримується. Бачу, що запізнююся на рейс до Стокгольма. Засмутився. Виходжу і бачу, що на мене в транзитній зоні чекає другий секретар посольства, який бере мої речі і веде короткими дорогами до зони відльоту, щоб я встиг на літак. І фактично контролює, щоб потрібний мені літак не відлетів без мене. Я особисто про таку допомогу не просив посольство. Було відповідне прохання від МЗС.
Офіційне відрядження народного депутата оформляється за підписом речника Верховної Ради.
За словами Чорновола, нерідкі випадки, коли парламентарі звертаються до посольств із проханням організувати їм культурну програму під час приватного візиту до країни.
- Так, такі прохання бувають. Вони нерідкі. Але посольство не зобов'язане реагувати на такі прохання депутата. І депутат не може зобов'язати посла організувати йому ту чи іншу бізнес-зустріч за кордоном або надати автомобіль посольства для туристичних вояжів.
