Ступінь як ознака переваги. Чому в Україні так хочуть бути кандидатами та докторами наук
Флешмоб не трапився – кандидати та доктори наук не кинулися здавати свої дипломи, щойно Кабмін запропонував такий механізм. Ланцюжок, започаткований міністром освіти Оксеном Лісовим, обірвався на голові комітету Верховної Ради Сергієві Бабці. Інші мовчать: не викрито – не плагіатор, високе звання кишеню не обтяжує.
KP.UA запитала: чому у нас так популярно бути вченим, навіть якщо не маєш до науки жодного відношення?
Втрата невелика
Зараз у соцмережах йде суперечка, як оцінити почин Оксена Лісового: як шляхетний вчинок людини, яка не шукає зайвої користі, чи як непряме визнання вини. Подейкують, що цей механізм в уряді створювали спеціально під Лісового, щоб зам'яти скандал навколо нового міністра, на якого покладали великі надії.
– Я вважаю, що механізм створено обґрунтовано. Людина повинна мати право відмовитися від преференцій, якщо вони не приносять науці користі або отримані незаслужено, - каже академік Національної академії наук, директор Інституту біохімії Сергій Комісаренко. – Але гадаю, що цим правом скористається дуже мало людей. Тим, хто чесно отримав диплом, немає сенсу від нього відмовлятися. Ті, хто не дуже чесно… Це хороша можливість зберегти обличчя, і вважаю, що так правильно.
Наявність наукового ступеня перестала бути обов'язковою умовою призначення на посаду міністра, заступника міністра чи голови департаменту. Це радше питання кар'єрних сходів. Одні піднімаються з допомогою політичної або професійної гвинтової драбинки, наприклад, як ексміністр МВС Арсен Аваков або нинішній голова Мін'юсту Денис Малюська, інші – академічної: приходять до держуправління із системи вищої школи, як міністр соцполітики Оксана Жолнович.
Максимум, що може дати диплом кандидата чи доктора наук на бюджетних посадах – це 5-10 відсотків надбавки до чистого посадового окладу. На тлі інших накруток, які отримують держслужбовці високого рангу, невелика втрата.
В інтернеті повно пропозицій дисертацій «під ключ» – навіть із розміщенням статей у наукових журналах. Фото: скріншот
Роки, вирвані із життя
- Ступені мають реальну цінність, якщо людина збирається робити кар'єру у вищому навчальному чи спеціалізованому науковому закладі. Є так звані кафедральні посади. Починаються вони з асистента, потім можна дорости до викладача та старшого викладача, – каже Віктор Михайлик, старший науковий співробітник одного з НДІ. – Кандидатський ступінь дозволяє обійняти посаду доцента, максимум – кафедрального професора. Щоб отримати рекомендацію на начальника кафедри чи наукового підрозділу, необхідно захистити докторську. Тільки доктори наук мають право створювати свої наукові школи та готувати кандидатів наук. Хотіти працювати в науці і не прагнути отримати хоча б кандидатський ступінь, неможливо. Таку людину просто не сприйматимуть у цьому світі.
За словами нашого співрозмовника, підготовка та захист дисертації - дуже трудомісткий та витратний процес, якщо робити все за правилами.
- Мені важко зрозуміти, коли захисом кандидатської чи докторської хваляться люди, які при цьому кажуть, що основна робота забирає у них увесь час. Наприклад, бізнесмени чи політики. Кандидатська дисертація – це три повністю вирвані з життя роки, коли людина просто не в змозі приділяти час чомусь, крім науки. Кандидатська в медицині – це 5 років, а то й більше. Різниця в тому, що кандидат формує проблему, а претендент на доктора наук має показати, як її можна комплексно вирішити, і це довести.
Окрім постановки, власне проблеми, претендент на науковий ступінь має виступати на конференціях високого представницького рівня, публікувати наукові статті. І не тільки у вітчизняних журналах, а в рейтингових міжнародних агенціях Scopus або Web of Science.
- У будь-якому випадку потрібно наймати редактора, щоб текст був читабельним, шукати рецензентів, дисертація має бути перевірена на плагіат, правильно вказана бібліографія. Починаючи від першого чистого аркуша до традиційного бенкету після захисту доводиться вирішувати дуже багато організаційних питань, які, окрім часу, вимагають грошей, навіть якщо працюєш над темою сам, – констатує Віктор Михайлик.
Вам «Стандарт» чи «Максимум»?
Якщо гроші є, питання спрощується.
- Можна найняти вченого, що відійшов від справ, який приноситиме «цеглинки» - матеріал для майбутньої роботи, він же може виступити редактором. Якщо претендент на ступінь отриманий масив інформації оброблятиме сам, це також чесний шлях, який потребує великих зусиль, – каже наш консультант. – Але, на жаль, уже багато років в Україні працюють фабрики "дисертація під ключ". Формально надають консультаційні послуги, а це не заборонено, фактично - "плодять" готові роботи.
Забивши в пошукову систему запит на дисертацію, ми втомилися рахувати на 15-й рекламі послуг. Продається все – від підбору зручної для замовника аспірантури, зговірливого наукового керівника, теми будь-якої складності до участі у конференціях за допомогою підставних осіб. На одному із сайтів ми навіть знайшли розбивку по пакетах: «Стандарт» за $15 000 доларів, «Стандарт плюс» за $25 000 та «Максимум» за $50 000 із гарантією 25 років та готовими відповідями на запитання опонентів.
Але є ціни і нижчі. У середньому, як свідчать відкриті джерела, кандидатська «під ключ» коштуватиме $5000 – $10 000, а допомога у захисті ще від $7000 до $10 000. Докторські розцінки стартують від $30 000. У вартість «пакетів» входить, до речі, і перевірка на плагіат, якого у штампованих дисертаціях неміряно. Але контролю громадськості піддаються лише громадські особи. Бізнесмен, який заробив капітал на добривах і купив для солідності ступінь кандидата біологічних наук, може бути спокійним за свою репутацію.
В Україні неодноразово порушувалося питання про те, що допускати до захисту дисертацій потрібно лише людей, які мають пряме відношення до науки. Сказав про це й Оксен Лісовий:
- Як військову форму мають право носити лише військові, так і мати наукові ступені, на мою думку, мають лише вчені.
Проте сьогодні кандидатську "корочку" може мати будь-який володар вузівського диплома.
Ціна залежить від пакета. Чим більше за «вченого» роблять – тим дорожче він платить. Фото: скріншот
Диплом для адвоката
Якщо прокурор чи суддя, який захистив кандидатську чи докторську, мають 5-10 відсотків надбавки до окладу, то адвокати не отримують за диплом жодного гроша. Тим часом в адвокатському середовищі можна зустріти багато власників вчених ступенів, і вони на цьому неодмінно наголошують.
– З погляду інтересів захисту клієнта, ступінь не відіграє жодної ролі, – каже керуючий партнер адвокатського об'єднання «Кравець та партнери» Ростислав Кравець. – Єдине - юрист із науковим ступенем може бути використаний як експерт у деяких процесах. Кандидати юридичних наук допускаються до участі у конкурсах, наприклад, на місце судді у Верховному суді, на посаду у громадських та наукових радах. Таким чином, можна потрапити у неформальне спілкування із суддями, впливати на трактування норм законодавства, які розглядатиме ВС.
Чи багато серед адвокатів «куплених» кандидатів, Євген Кравець не береться судити, але каже, що йому багато разів пропонували пройти аспірантуру.
- Я вважаю, що адвокат має бути адвокатом, вчений – вченим, а суддя – суддею. Суміш професії та звань ніяк не впливає на законність та захист прав людини, – упевнений юрист.
Підвищують вартість консультацій
У невченому середовищі найпопулярніші кандидатські - з економіки, соціології, політології, філології, психології. Тобто з широких і трохи розмитих тем. Наприклад, одіозний ексдепутат Ілля Ківа захищав кандидатську з державного управління. Держкомісія Міносвіти не знайшла у його роботі плагіату, але не знайшла й новизни.
Напевно, під таким приводом можна було б відібрати диплом не тільки у Ківи, а й багатьох інших, які успішно захистилися.
Охочих будувати суспільну чи політичну кар'єру з дипломами кандидатів фізико-математичних наук, напевно, можна на пальцях перерахувати. Точні науки потребують точних знань. Найдорожчими на ринку та найскладнішими у чесному захисті називають медичні дипломи. Проте в інтернеті можна знайти дуже багато лікарів – від терапевтів до стоматологів, які показують насамперед свої наукові звання і лише потім – практичний стаж роботи.
- Доплати за диплом медики можуть отримувати, лише якщо мають відношення до наукового інституту чи кафедри. У звичайній практиці, якою займається більшість лікарів, ступінь кандидата наук не додає нічого, – каже доктор медичних наук імунолог Андрій Волянський. – Але дозволяє підвищувати вартість консультації та є чимось на кшталт пропуску до приватної клініки. Вважається, що чим більше у приватній клініці лікарів із вченими ступенями, тим вищий її статус.
Щодо якості медичних кандидатських, то наш експерт також висловлює сумніви, що всі вони принесли науці користь. Та ж ситуація, що з політиками та чиновниками, просто медики не в прицілі уваги.
Можеш не скористатися, але квиток є
Цікаво, що Ілля Ківа мав бути почесним 100-м володарем наукового ступеня у Верховній Раді. Станом на квітень 2021 року, там налічувалося 68 кандидатів та 31 доктор наук. За кількістю звань лідирувала партія «Слуга народу» – 29 кандидатів та 16 докторів.
Депутатські дипломи також неодноразово були темою обговорень і глузувань: "самі такі вчені, а розумні закони написати не можуть".
– Говорити про те, що всі купили дипломи, велике перебільшення. Багато хто прийшов у політику після аспірантур або викладав у вузах, - каже політолог Олексій Якубін. - Інше питання, що вони не продовжили займатися наукою, але можуть повернутись до неї, коли складуть мандати.
Водночас політолог визнає, що науковий ступінь може бути предметом престижу.
- Це як приналежність до якогось ордену, що дає перевагу над іншими. Як прохідний квиток, яким можеш не скористатися, але ти його заслужив, – робить висновок Олексій Якубін. – Тому в Європі дуже трепетне ставлення до вчених звань та чистоти дисертацій.
Політолог нагадує, що через скандал із плагіатом свого часу пішов у відставку президент Угорщини Пал Шмітт і втратив роботу міністр оборони Німеччини Карл-Теодор Гуттенберг.
