«Не читай у темряві – осліпнеш!» - кому не знайома ця «страшилка» з дитинства? Тепер у темряві нам доводиться і читати, і писати, і друкувати, і робити уроки через щоденне відключення світла по всій країні. Але чи так це небезпечно нам, «загартованим» комп'ютерами, смартфонами та всякими гаджетами?
Насправді, головним фактором для розвитку короткозорості є спадковість, а щоб «заробити» далекозорість чи катаракту, треба ще дожити. При цьому негативний вплив шкідливих звичок та образу, а за нинішніх умов - обставин життя теж не можна скидати з рахунку.
Отже, приблизно чотири години на день ми сидимо за комп'ютером при свічці або просто світлі монітора, і що буде із зором до весни? На перший погляд, не все так страшно: наші очі вміють пристосовуватися до різного ступеня освітлення, у напівтемряві зіниці розширюються, дозволяючи більшій кількості світла потрапляти через кришталик на сітківку.
Так, очі напружуються сильніше звичайного, але загрожує це не різким падінням зору, а свербежем, помутнінням зору, сухістю ока, у когось головним болем або сонливістю, розсіюванням уваги. Не найкращі для роботи симптоми, але вони досить швидко розсіюються після відпочинку.
Інша річ, якщо ситуація з відключеннями світла затягнеться, і доведеться щодня протягом кількох місяців вдивлятися в екран монітора при світлі свічки або ліхтарика. А це вже передумови розвитку міопії.
Часи читання паперових книг під ковдрою з ліхтариком, щоб не помітили дорослі, давно минули. Тепер діти «псують очі» зручнішим способом – за допомогою гаджетів. Причому це роблять і лежачи, і в темряві, і під ковдрою.
І чомусь до віялових відключень багатьох батьків не турбував вкрай негативний вплив електронних пристроїв на дитячу зорову систему. Хоча це і зорова напруга, і швидка стомлюваність, і сухість ока, і руйнування рецепторів сітківки, і поява спершу хибної, а потім справжньої короткозорості.
Тепер же дорослих хвилює, як дитині робити уроки, коли періодично відключають світло, а день такий короткий, що доводиться виконувати домашні завдання у темряві. Адже всі знають: читати при поганому освітленні не можна, напружувати очі, вдивляючись в екран у темряві, шкідливо.
Однак, на думку офтальмологів, від цього страждає не зір, а здоров'я очей взагалі. За умови регулярності такого підвищеного навантаження на них може розвинутися синдром сухого ока, печіння, почервоніння, відчуття піску в очах або сухості при морганні, сильна сльозотеча, порушення фокусування. І завдання дорослих – організувати процес і робочий простір школяра так, щоб максимально знизити це навантаження.
– Ми з батьками моїх четверокласників говорили про це на останній перед канікулами зустрічі та дійшли висновку, що в ідеалі треба, звичайно, намагатися робити уроки, доки є світло на вулиці, – розповіла вчитель молодших класів Ніна Степаненко. – Зрозуміло, що це порада не для старшокласників, у яких заняття закінчуються о третій годині дня, але для малюків – цілком реально. Перепочили після уроків, пообідали, і через 30 хвилин після їжі сідаємо за уроки. Так, не всі батьки вдень вдома, але для десятирічок це чудова нагода привчатися до самостійності.
Якщо ж виконання домашнього завдання таки переноситься на вечір, робоче місце дитини має бути облаштоване з урахуванням вимог збереження здоров'я очей. Головні правила: світло не повинно бити в очі, джерело його розташовується ліворуч, а для шульг – праворуч, обов'язкове хоча б слабке загальне світло, щоб не було різкого перепаду освітлення.
- Тато одного з моїх учнів поділився, як він це все влаштував: ліворуч поставив на стіл світлодіодну лампочку, яка працює на акумуляторах, як настільна лампа, - каже Ніна Володимирівна. – А до люстри приєднав гачок, на який підвішує ліхтарик – це ніби спільне світло. Так що все можна влаштувати, аби не пускати процес на самоплив, коли дитина правою рукою пише, а лівою підсвічує собі ліхтариком. Або, чого доброго, читає при свічках, якими діти взагалі не повинні користуватися за відсутності дорослих.
До речі, при виборі ліхтарика чи будь-якого джерела світла «для навчання» перевагу потрібно віддавати м'якому жовтому світлу, а не різкому білому. Крім того, для підтримки зору дитини в цей складний час пам'ятаємо, що: