21 листопада
Завантажити ще

Мер Слов'янська Вадим Лях: У пунктах обігріву зможемо прийняти до 5000 людей одноразово

Мер Слов'янська Вадим Лях: У пунктах обігріву зможемо прийняти до 5000 людей одноразово
Фото: dn.gov.ua

Ворог відтіснений, але ще не повалений. Небезпека залишається, але надія міцнішає. З такими думками живе зараз Слов'янськ на Донеччині. Розрахунки росіян на його окупацію зазнали краху, проте війна не оминула.

Про те, як місто відроджується після обстрілу, які переживає проблеми, ми розмовляємо з мером Слов'янська Вадимом Ляхом.

28 загиблих, 90 поранених

- Вадиме Михайловичу, у своєму фейсбуці ви просите слов'янчан поки не повертатися у свої будинки, а тих, хто у місті – виїжджати. Люди ж у коментарях пишуть, що хочуть повернутися, попри все.

– У нас немає заборони на повернення. Так, люди повертаються. Я висловлюю свою особисту думку. Хтось її почує, хтось – ні. Свого часу ті, хто прислухалися та поїхали, зберегли своє життя. Тому що були прямі влучення в покинуті будинки. І все одно ми маємо 28 загиблих, 90 поранених. Багато житлового фонду просто знесено.

Мені здається, що іноді люди хочуть перенести відповідальність – почути, що я їх покликав. Але я не кличу, бо у Слов'янську все ще небезпечно. Сьогодні прилетіло до Дружківки – це поряд, і ми не знаємо, куди прилетить завтра.

Ми мали затишшя по десять днів, але потім знову починалися обстріли. Руками – ні, але ракетами ворог може нас дістати. Тому я поки що не можу говорити про безпечну ситуацію.

Це добре, що люди так сприйняли успіхи ЗСУ на фронті. Проте ворог знаходиться під Бахмутом – за 50 кілометрів від нас.

– Ми бачили, що 48 жителів міста вам вдалося відправити на пів року до Ніцци – з житлом, харчуванням, грошовою допомогою. Як відбирали таку групу?

- Ця евакуація стала можливою завдяки співпраці з благодійною організацією «Врятувати життя» Євгенії Кулеби (дружина міністра закордонних справ Дмитра Кулеби. – Ред.). Людей ми не відбирали. Щоб виїхати за кордон, потрібні деякі умови. Це не має бути чоловік призовного віку, треба мати на руках закордонний паспорт. Усі, хто хотів і міг, записувалися.

Можу сказати, що ми навіть не добрали заявлену кількість людей, а в останній момент декілька людей відмовилися. Очевидно, між французьким Лазурним берегом та українським Слов'янськом вони обрали Слов'янськ.

- Але ж це чудово, що люди так люблять своє місто. Хоча, якщо бути чесним, багато хто просто бояться залишати свої будинки, майно.

- Необхідно визначитися, що ми хочемо зберегти – своє майно чи життя. Якщо заради майна люди нехтують небезпекою, то це їхній вибір. У нас не примусова евакуація, не обов'язково прислухатися та обговорювати те, що каже Лях.

Я ж висловлюю свою думку, ґрунтуючись на фактах, і намагаюся донести їх мешканцям міста. Про важку зиму, про перебої зі світлом, про неможливість своєчасної подачі тепла через те, що Ізюм був захоплений. Можливо, за два місяці ситуація зміниться. Але я говорю про те, як є на сьогоднішній день.

Евакуація на Блакитний берег – до Ніцци виїхало 48 мешканців Слов'янська. Фото: facebook.com/vadymlyah

Евакуація на Блакитний берег – до Ніцци виїхало 48 мешканців Слов'янська. Фото: facebook.com/vadymlyah

Теплом намагаємось забезпечити, але гарантій немає

– Війна сильно зруйнувала місто?

- Дивлячись із чим порівнювати. Якщо з Лиманом та Святогірськом, то у нас майже нічого не зруйновано. Нині багато міст мають руйнування. Проте у Слов'янську пошкоджено понад 600 будинків. Якісь більше, якісь менше. 12 багатоквартирних будівель через пошкодження ми не зможемо підключити до опалення.

Покручено, вибито багато вікон, багато дахів посічені осколками. Ідуть дощі, і руйнування продовжуються. Шкоди завдано великої, але її не порівняти з деокупованими територіями. Можна сказати, пощастило.

– У Бучі, Ірпені, Гостомелі, де руйнації дуже сильні, влада намагається щось робити, але багатьом людям самим доводиться шукати гроші на відновлення чи частковий ремонт житла. Як у вас це відбуватиметься?

– Ми виділили з місцевого бюджету одноразову допомогу постраждалим. Це не компенсація за зруйноване житло, це допомога у приватному секторі. Від 15 до 30 тисяч гривень можна отримати на руки, щоби купити нові вікна, законсервувати будинок. Але не відремонтувати. Комусь це, може, і вдасться, а комусь точно ні, все залежить від ступеня руйнувань.

Наразі ми робимо оцінку пошкоджених будівель. Щоб розпочати планові ремонти та роботи, потрібно мати на руках проєкти, експертні висновки – підлягає будинок відновленню чи ні. Ми вже цим займаємось, на це теж виділені гроші.

Також виділено близько 15 мільйонів із місцевого бюджету на консервацію пошкоджених дахів. Спочатку виділили 3 мільйони на матеріали, а зараз розбираємось, що треба докупити ще, наймати підрядників. Об'єм дуже великий. Робимо те, що зараз можемо робити. Про відновлення ще не йдеться.

– Ви підписали розпорядження про початок опалювального сезону. Чи всі мікрорайони розраховуєте підключити до тепла?

- Так, теплом намагаємось забезпечити всіх. Запитання в іншому. Процес розпочався нещодавно, йде повільно, бо повністю було перекрито системи. Сподіваємося, що підключимо мережі. Але далі все одно немає гарантій. Військова складова нікуди не поділася. Ворог б'є по енергооб'єктах. Не буде електрики – не працюватимуть насоси, не буде ні води, ні тепла.

Ось так виглядають деякі вулиці у місті. Фото: facebook.com/vadymlyah

Ось так виглядають деякі вулиці у місті. Фото: facebook.com/vadymlyah

Пункти обігріву та столові

– У Слов'янську розгортаються пункти обігріву, соціальні їдальні. Що вони собою представляють?

- Пункти обігріву створюються на базі лікарень та шкіл, де є автономне опалення, яке може працювати без електрики, плюс підключатись генератори. Якщо взимку два-три райони відключаться від світла та тепла, потрібно буде десь розмістити людей до евакуації на кілька діб. У таких пунктах ми зможемо влаштувати та годувати до 5 тисяч осіб одноразово.

Пункти харчування у нас були на початку війни, влітку призупинили роботу, зараз поновлюємо. Це п'ять соціальних їдалень на околицях та в центрі міста для соціально незахищених людей. Все це за рахунок міста, готують наші шкільні кухарі.

- Гуманітарну допомогу отримуєте?

- Отримуємо, роздаємо. Військова адміністрація організувала понад 10 пунктів роздачі. Плюс працюють благодійні фундації. У мікрорайони постачання йдуть раз чи навіть кілька разів на тиждень.

– У місті працюють магазини, ринки, дрібний бізнес?

- Робота ринків не зупинялася, зараз на них побільшало продавців. Продуктові магазини теж працювали, зараз додалися магазини із продажу господарських, електротоварів, автомобільних запчастин. Відкриті кіоски з фастфудом – шаурма, чебуреки… Дрібний бізнес у міру можливостей відновлюється.

- А ресторани, кав'ярні?

- Це також є, люди пробують. Але все залежить від клієнтів. Якщо вони приходять, бізнес тримається на плаву, якщо ні - закривається.

– Була інформація, що у місті не вистачає лікарів.

- У місті не вистачало лікарів і до війни, зараз їх також не вистачає. Однак усі види медичної допомоги населенню надаються. Допомагають військові лікарі. Допомагають медики місії "Лікарі без кордонів" - і з евакуацією маломобільних груп населення, і з лікуванням.

Звичайно, у повному масштабі, як було раніше, забезпечити «первинку» та «вторинку» не виходить, але ніхто з хворих не залишається без допомоги.

- Як ви дивитеся у майбутнє міста?

- Я завжди дивлюсь із оптимізмом. Сподіваємося на краще, але маємо бути готовими до гіршого.

У приватний сектор влада завозить паливо. ​Фото: facebook.com/vadymlyah

У приватний сектор влада завозить паливо. ​Фото: facebook.com/vadymlyah