#Історії із соцмереж. Коли почув слабке "Мяяяуууу", то не повірив своїм вухам. Бублик вижив
«Історії із соцмереж» - рубрика, яка виникла після прочитання постів українців, що переживають війну. У ній ми збираємо історії, які зачепили нас. Напевно, вони не залишать байдужими і вас. Тексти публікуємо без змін.
Олексій Петров
У друзів в Ірпені російські окупанти рознесли будинок вщент. Декілька прямих влучень - і все. Сім'я встигла виїхати у перші дні, забравши із собою собаку. Так, ми, українці, такі. Насамперед рятуємо тих, хто нам близький. Не телевізори тягнемо і сковорідки, а своїх улюблених «хвостатиків». Ви самі бачили, як люди кидають все, але з останніх сил несуть на руках домашніх улюбленців. Діти, забувши про іграшки, як найбільшу цінність у житті притискають до себе улюбленого кота, пса чи клітину з папужкою.
Кіт Бублик втік у перший день обстрілу. Він у принципі такий хлопець, що звик до вулиці та її звуків, але "русский мир" прийшов голосно. Одразу і до всіх. Коли четвертого березня сім'я виїжджала з Ірпеня, Бублика, звичайно ж, хотіли забрати з собою. Його звали, шукали, але марно. Кіт зник. Залишалося лише сподіватися на диво. Адже коти - вони такі, з особливою здатністю до виживання.
А потім так. Потім прилетіли подарунки від «асвабадителів».
Вчора друг уперше був на згарищі. Забрав уцілілу чашку, яку чверть століття тому дарував коханій. Пройшовся по руїнах у пошуках кота. Може, він потрапив під російські уламки, то хоч поховати друга по-людськи. Адже стільки радості сім'ї подарував Бублик. Але кота не було. Залишався примарний шанс на диво.
Вже сьогодні, будучи в Ірпені, я вирішив заскочити до друзів. Вірніше, туди, де колись був їхній будинок. А раптом? Адже домашні коти, коли вони живі, повертаються додому. Туди, де було тепло і затишно. Туди, де завжди почухають пузико. Навіть якщо будинок знищено, вони прийдуть. Якщо, звичайно, живі. Не хотілося думати про погане. Хоча... Коли війна викошує людей сотнями, то самі знаєте.
Вийшов із машини і покликав кота. А раптом?! «Бублик! Бублик! Кис, кис, кис!» І коли почув слабке «Мяяяуууу», то не повірив своїм вухам! Господи! Бути не може! Виявляється, може! Бублик вижив! Виснажений, наляканий до неможливості. Вуса і шерсть обгорілі. Але головне, що живий!
Забрали кота до Києва, передали друзям господині, і тепер на Бублика чекає довга подорож до своєї родини!
P.S. Несподівана намалювалася місія на цій війні. Не стільки питаннями зв'язку займаємося, скільки тварин рятуємо!)
