Автор пісні «Булька» Назар Савко: Почуваюся серед дітей, як Олег Винник серед їхніх мам
Все сам: текст, музика, аранжування та запис
Youtube-канал дитячих пісень «З любов'ю до дітей» вибився у лідери на цій платформі. Лише пісня «Булька» зібрала 70 мільйонів переглядів – про такі цифри не мріють навіть українські зірки найвищого ешелону. Загальні перегляди на каналі вже давно перевищили мільярд...
Автором багатьох популярних дитячих пісень, тієї ж «Бульки» є співак зі Львова Назар Савко. Він не лише вигадує тексти, а й пише музику та займається аранжуванням. Записує також сам – у домашній міні-студії. "КП в Україні" поспілкувалася з автором.
- Назаре, багато хто знає тебе як виконавця та автора «дорослих» пісень. Як ти починав писати дитячі пісні?
Назар Савко. Фото: facebook.com/photo/?fbid=3511976415481454&set=a.155859231093206
– Я керівник дитячої музичної студії «Джерело» з 1998 року. ВІА «Джерело» створив ще мій батько Остап Савко у далекому 1986 році, через два роки після того, як збудували Палац піонерів (зараз – Центр творчості дітей та юнацтва). Пам'ятаю, як уперше туди прийшов у шість років – а там усі дорослі, було страшнувато… Так надрукувалося – навіть відчуття пам'ятаю.
Коли батько вже не міг поєднувати цю роботу з іншою, передав мені студію. У цьому колективі займалася Оля Юнакова, в іншому, але також за Центру творчості – Руслана, Олеся Киричук, Наталка Карпа. Звідси багато відомих людей вийшло.
Тут згодом я створив студію звукозапису, яка є фундаментом для молодих виконавців – ми не лише вчимо співати та танцювати, а й створюємо та записуємо пісні.
Хотів, щоб діти співали оригінальних творів, а не переспівували вже відомі. Тож я почав писати дитячі пісні.
– Гроші на студію вдалося вибити чи довелося вкладати свої?
– У мене було кілька друзів, які мені допомагали її розвивати безкорисливо. Завдяки їм я зміг зробити цю студію професійною.
- Писати дитячі пісні легше чи складніше, ніж дорослі?
- Будь-яка пісня, якщо є натхнення, пишеться легко, швидко та красиво. Творчості через муки, вважаю, не повинно бути. Пісня автору має даватися легко, все-таки це щось легке, повітряне.
Я до всіх пісень серйозно ставлюся – і до своїх дорослих, і до дитячих. Тяп-ляпами не займаюся. Може, тому ці пісні стають популярними. Я згодом зробив свою домашню студію, але я йшов до цього багато років. І вчився, і намагався робити все максимально добре – щоб було пристойно, красиво, бо дитина відчуває щирість.
У мене студія із двох кімнат: в одній працюю за компом, а в іншій – мікрофон, щоб не було чути. В одній ставлю на запис, далі біжу до мікрофона, співаю свою частину. Потім назад – зупиняю, слухаю, чи добре заспівав, що подобається – залишаю, і далі біжу до іншої кімнати переспівувати. І це дуже непоганий фітнес - завжди не сиджу за компом, це класно. Таке у мене виробництво – "Фабрика Назара Савко" в одній особі.
Пісні для каналу
В Україні на переглядах не заробиш
- Чи є думка, що навчити співати можна будь-кого?
- Має бути слух і почуття ритму, наприклад, для хореографії дуже важливе. Ну як ти навчишся співати, якщо нема слуху? Буде невпопад…
- Тобто берете лише талановитих? Щоб потрапити до тебе в учні, чи потрібно проходити кастинг?
- У нас є різні діти: якщо дитина хоче займатись, ми не маємо права відмовляти – такий у нас девіз. Зараз і так мало дітей, які хочуть чимось займатися – їм легше у мобілці посидіти, погратись та забути. Велика заслуга батьків, які наводять. Але є й діти, які самі дуже хочуть чогось досягти. І іноді буває – прийшла дитина без слуху, але згодом вухо почало працювати, вона почала «чути». Наполегливість і бажання часом творять чудеса.
– Твої пісні збирають десятки мільйонів переглядів. На цьому вдається заробити, чи ти просто продаєш каналу свій продукт?
- Як колись... Деякі пісні йдуть на перегляди, канал ділиться. По різному. Деякі пісні продаю одразу. Як хтось із авторів домовиться.
– Правда, що на Youtube заробляють 700 у.о. за мільйон переглядів?
– Звідки у тебе така інформація? Ні… У нас в Україні це неможливо… По-перше, ми маємо дешеву рекламу. А по-друге, зараз держава почала оподатковувати Youtube – ділитися треба і з Америкою, і з Україною. І там у нас не виходить таких сум дуже крутих.
Якби я зробив «Бульку» в Америці англійською мовою, можливо, можна було б такі гроші заробляти… Мені б пощастило – я вже був мільйонером. Але в Україні зовсім інакше. Хоча «Бульке» зараз можуть позаздрити навіть дорослі українські зірки – ніхто ще не набрав стільки мільйонів переглядів, жодна доросла пісня великої зірки не набрала. Вона поки що рекордсмен. Треба якось у Книгу Гіннесса занести «Бульку».
- Діти з твоєї студії теж записують пісні для каналу?
- Так, пісню «Нехочуха» про котика виконує вихованка Юстина Оршак. Також пісні записував наш гурт «Коліжанки». До карантину ми з дітьми їздили на гастролі до Польщі, сам я теж поїздив світом – був і в Південній, і в Північній Америці, виступав для емігрантів. Серед діаспори мене впізнають.
Відео та пісні, створені автором дуже популярні у дітлахів. Фото: Скріншот відео Ютуб-канал З любов'ю до дітей - Дитячі пісні
Щоб пісня стала хітом її потрібно написати швидко
- Як взагалі розпочалася співпраця з цим каналом?
- Канал шукав авторів, композиторів та зустрів такий діамантик, як я. Там є різні автори, але, напевно, їм не так щастить щодо популярності. Важливо ж не лише пісню написати, а й зробити цікаве аранжування, незвичайним голосом записати, щоб дитині було цікаво слухати. Я роблю й навчальні пісні, і розважальні.
Канал став моєю новою творчою стежкою у житті – з ним я співпрацюю вже четвертий рік. До цього в мене було до 50 творів написано, чотири альбоми дитячих пісень. 40 із них вже випущені у вигляді мультиків на цьому каналі.
- Як вибираєш теми для пісень, які потім вистрілюють? Радишся з дітьми – своїми чи у студії?
- Ти знаєш, я питав дітей – і ніхто мені не відповів, що вони люблять чи хочуть. Діти – що бачать, те співають. Теми інтуїтивно вибираю - яка думка виникне, ту й беру. Іноді сідаю за клавіші або за комп'ютер, і тоді виникають певні ідеї. Щоб я заздалегідь замислювався – такого немає. У мене все безпосередньо на робочому місці. Це виходить спонтанно біля комп'ютера та клавіш.
- Тобто ти пишеш пісні «по лекалам» чи завжди маєш натхнення для нових пісень?
- У мене рідко так буває, щоб пісня не писалася - завжди в стислі терміни складав. Я вважаю, щоб пісня стала хітом, вона має бути написана швидко. А якщо розтягуєш, то ти щось не так робиш. Якщо довго доробляєш, пісня виходить начебто з окремих шматків. У мене пісні цілісні. На етапі аранжування та плюсовки вже можна приділити більше часу.
«Булька» зібрала вже понад 70 мільйонів переглядів. Фото: Скріншот відео Ютуб-канал З любов'ю до дітей - Дитячі пісні
Присвятив пісню прабабусі та вуличному коту
- Які з твоїх пісень на каналі для тебе особливі? Може, є присвячені дітям чи ще комусь?
– Пісня «Елвіс Претцлі» особлива – я її присвятив своїй прабабусі Стефі, яка давно полетіла в інший світ. Претцлі – це такі крендельки, бублички, які в пісні пече прабабуся. Вона у стилі рок-н-ролу.
Коли діти приносили котів додому, то була написана пісня про котика.
«Бульку» я написав, коли трохи переборщив із купанням у ванній – ми пускали з моїми дочками «бульки» ротом, і в мене виникла ідея написати таку пісню.
До речі, рік тому я виступав у Чикаго, і після концерту до мене підходять люди з дітьми: «О, дивіться, це той хлопець, що «Бульку» написав! Ми вчимося за вашими піснями!». Сфоткалися. В Україні до мене на вулиці підійшов хлопчик і такими очима дивиться – наче перед ним Майкл Джексон. Почуваюся серед дітей, як Олег Винник серед їхніх мам. Хоча я не покладав на цю пісню особливих надій – написав лише випадково. Але вона стала мегапопулярною серед дітей та принесла популярність каналу.
- Твоїм дітям подобаються твої пісні? Співають їхні будинки? (Назар Савко з дружиною виховують дев'ятирічного сина Дарія та п'ятирічних доньок Мирославу та Радославу. – Авт.)
- Так, вони слухають, але вони вже трохи підросли - донькам наступної весни шість років, віддаємо до школи. Вони вже переростають дитячі пісні, хочуть доросліші. Вони вже мають свої кумири – блогери молоді, наприклад, А4 (Влад Папір. - Авт.). Вони вже більше це дивляться, а я на молодших орієнтуюсь.
Назар Савко з дружиною Надією виховують дев'ятирічного сина Дарія та п'ятирічних доньок Мирославу та Радославу. Фото: facebook.com/photo.php?fbid=4268709639808124&set=t.100000073917433&type=3
– А яку музику слухають твої діти? Моргенштерн у списку дозволених?
- Попадають і на це, не брехатиму... Але я намагаюся менше таке дозволяти - дуже багато вульгарності, і діти просто «шизеють» від цього. Їхній молодий мозок по-іншому сприймає, вони стають дуже неврівноваженими, дуже роздратованими, коли надивляться подібних неординарних кліпів, зокрема Моргенштерна.
- Як ти вважаєш, чому такі виконавці стають настільки популярними сьогодні?
- Сучасні діти та молодь – це зовсім інша публіка, ніж була раніше. Наш світ став біполярним, різноманітним, кожен обирає своє. Усі хочуть жити багато, мати найкраще: найкращі будинки, «ламби», «гелики» тощо. Дитина звикає до такої картини. Мені здається, ми потроху божеволіємо, і велика заслуга в цьому якраз Youtube – це божевілля тотально світове. Деякі, не маючи можливості, але надивившись хорошого життя цих псевдоблогерів, беруть кредити, які потім не мають чим виплачувати. Не всі ж із них так живуть – заробляти вміють одиниці. У цьому проблема – всі хочуть гарно жити, але не всім вдається. Також усі думають, що вони талановиті… Але половина не знаходить таланту за життя. Багато хто не може себе адаптувати до реальності, вони живуть у фантазії, в мобілці, де зробиш фотку, «підмарафетиш» - і «пофіг», що ззаду в тебе руїни. Зате ти – на гарному тлі. У цьому є негативні моменти. Але ми робимо добру справу – за допомогою українських мультиків розвиваємо український контент та дітей навчаємо. Але це для маленьких, а старші вже зовсім інші цінності.
