• Головна
• Суспільство

Фото: скріншот відео Новини Рені

У багатодітній родині Людмили та Юрія Мокану з міста Рені народилася трійня. Цю подію місцеві жителі назвали «ренійським дивом»: у маленькому містечку Одеської області трійні не було вже майже 50 років.

Сумнівів типу народжувати не народжувати не було

Незважаючи на вік «молодої мами» – 41 рік, Людмила та її чоловік Юрій не вагалися: народжуватимемо!

- «У Бога свої плани на твоє життя», - говорили мені, коли я нарікала, що вагітність не збіглася з моїми планами. Ніяк не розраховувала, що матиму стільки дітей. Тим більше після 40 років, - згадує Людмила. – Коли вперше потрапила на УЗД, лікар під час огляду почав рахувати: "Раз, два, три". Я питаю: "Що ви там разуєте?" А він: "Дітей! Ви вагітні трійнею!" Спочатку відчула розгубленість, а потім - гордість. Я навіть плакала від щастя, коли дізналася, що маю троє дітей. І коли вперше їх побачила - теж.

До появи на світ малюків у Людмили та Юрія вже було троє дітей – дві доньки вже студентки та син, учень дев'ятого класу. Тому новина про трійню злякала і порадувала батьків одночасно.

– Коли я сказала чоловікові, що була на УЗД, він сидів за столом. Дала йому висновок лікаря і говорю: «Почитай». Він просить: «Краще розкажи». Я кажу: «У нас буде трійня!» Він запитує: "Звідки?!" – сміється Марина. - Потім уважно подивився на мене і засміявся. Щойно чоловік відійшов від першого шоку, був дуже радий.

[/quote_kp]

Людмила вважає, що її багатоплідна вагітність – це «заслуга» генів чоловіка: у молодості бабуся Юрія була вагітна двійнятами.

Чоловік хотів п'ятьох дітей

Коли Людмила та Юрій познайомилися, їй було 22 роки, а йому – 26. Стосунки молодих людей розвивалися стрімко. Буквально через тиждень після знайомства Юрій зробив своїй коханій пропозицію, а через кілька місяців пара розписалася..

- Ще на початку чоловік сказав: «У нас буде п'ятеро дітей». Трохи не розрахував, – сміється Люда.

Малюків назвали Мишко, Софія та Вікуля. Діти і мама почуваються добре, але під час вагітності і спочатку після пологів було про що хвилюватися. Тому всю вагітність Людмила пролежала на збереженні.

- Мені робили кесарів розтин. Малята народилися раніше терміну, недоношеними, – каже Люда. - Спочатку я почувалася добре. Прийшла показатися лікарям, зібралася йти, а лікарі не захотіли мене відпускати. Вони знали: варто мені повернутися, як спрацює наш жіночий чинник – то одне треба зробити, то інше… Мій лікар, Марина Віталіївна, сказала: «Я тебе знаю, ти підеш додому і працюватимеш. Краще полеж біля мене».

З того часу чоловік та діти Людмили взяли відповідальність за домашнє господарство на себе. А господарство у Люди та Юрія чималеньке – свій будинок, великий город.

– Скотину ми продали, коли чоловік поїхав на заробітки до Німеччини. Залишилися кролики – ними опікується син, є кури та гуси. Наразі вони повністю на чоловікові та старших дітях, – розповідає Людмила.

У Рені Юрій працював водієм пожежної машини на нафтобазі, а Люда – технічкою у школі №4. Великою зарплатою родина похвалитися не могла.

Юрій Мокану каже, було б здоров'я, а дітей піднімуть. Фото скріншот відео Рені.

Три місяці у пологовому будинку

Замість традиційних трьох днів Людмилі довелося провести у пологовому будинку цілих 3 місяці: дівчата потребували допомоги лікарів. Особливо стискалося серце мами за Вікулю. Якби не допомога фахівців, крихітка ризикувала не дожити до сьогодні.

- Молодша дочка народилася із вагою 920 грамів. Не думали, що витягнемо її. Але Боженька допоміг. На сьогоднішній день Вікуля важить 2 кг 400 грамів. Потроху йдемо на поправку, - розповідає Людмила Мокану.

Спочатку Людмила могла бачитися тільки з сином: з ним було все добре, а дівчатка потребували допомоги фахівців.

– За дітей було так страшно! Ми могли з ними бачитися лише у певний час. Малюків дозволяли погладити, доторкнутися, але до них було страшно торкатися! Боялася, щоб жодим чином не зашкодити: дівчатка лежали всі у трубках, — згадує Люда. – Вперше взяла Софію на руки через місяць після пологів, а Вікулю - приблизно через 2 місяці, коли нас перевозили до дитячої лікарні патології недоношених. До цього тільки приходила до реанімації, щоб подивитися на малечу та принести ліки.

Наразі двоє малюків Людмили вже обходяться без препаратів, але молодшій Вікулі вони все ще потрібні.

Щоб вагітна мама не перетружувалась і народила здоровеньких малюків, лікарі наполягли на збереженні. Фото скріншот відео Новини Рені

Відчуває себе щасливою

Старші доньки Мокану вже студентки. Одна навчається в Ізмаїлі, інша – у Білгород-Дністровському. Син – учень 9-го класу 4-ї школи.

- Діти дуже зраділи, коли довідалися, що у нас з'явиться трійня. Так вийшло, що чоловік був на заробітках і ми не встигли закінчити ремонт будинку. Тож я живу з мамою у селі. Син працює з батьком – роблять ремонт, а дівчата допомагають мені та бабусі з малюками, – продовжує наша співрозмовниця. – Від міста до села хвилин 40 їхати. Чоловік із сином приїжджають щовечора після роботи.

Незважаючи на мовби одноманітність життя молодої мами, Людмила почувається щасливою. І радить жінкам не боятися народжувати у будь-якому віці.

- Я переконалася, що немає нічого неможливого. І друзі, і Боженька нам допомагали і, вірю, ще допоможуть не раз. Я думала: чим дітей годуватиму, у що їх одягатиму? А наразі у мене стільки одягу, що можу півміста одягнути! – сміється Людмила.

Побажаємо і ми щастя це багатодітній родині.