Україні потрібні додаткові 10 млрд доларів для того, щоб покрити потреби цьогорічного бюджету і почати відновлення економіки. Таку заяву зробив міністр фінансів Сергій Марченко, додавши, що зустріч із директором-розпорядником МВФ Кристаліною Георгієвою, яка відбулася у Києві 21 лютого, була дуже продуктивною. За його словами, Київ та МВФ домовилися розпочати обговорення нової програми протягом кількох тижнів.
Експерти зазначають, що, мабуть, планується відкриття кредитної лінії на 15 млрд доларів, але великої наснаги з цього приводу не відчувають.
Чого більше у черговій співпраці з МВФ – плюсів чи мінусів? Це питання KP.UA обговорила із економістами.
Історично так склалося, що ставлення до кредитів МВФ у нашій країні є неоднозначним. Середньостатистичний українець від новин про черговий транш найчастіше залишається не в захваті, оскільки задається очевидним питанням: хто це все віддаватиме, та ще й із відсотками?
Експерти, як правило, із простими українцями згодні, чого не скажеш про чиновників. Про виділення нового траншу вони завжди рапортують як про «велику перемогу», ніби не набирають нових боргів, а сягають якихось небачених висот. Для кожного чиновника черговий кредит стає мало не предметом гордості, хоча з погляду здорового глузду пишатися тим, що збільшив борг країни на десятки мільярдів доларів, якось дивно.
Ще один важливий момент у тому, що всі непопулярні рішення у нас намагаються списати на «вимоги МВФ». Це дуже зручно, адже таким простим поясненням можна припинити будь-яке невдоволення населення.
Водночас експерти не втомлюються пояснювати: міфічні « вимоги МВФ » - це не що інше, як замасковані під них «хотілки» нашого рідного уряду. Українська влада вже давно призвичаїлася пухвалювати резонансні закони, підвищувати тарифи та піднімати пенсійний вік, прикриваючись нібито вимогами ненаситного фонду.
Ось і зараз на нас, схоже, чекає чергове «затягування поясів», у якому ми останнім часом досягли успіху. За словами Сергія Марченка, наші відносини з МВФ є досить стабільними, ми рухаємося у напрямку повноцінної програми з фондом, і Україна готова виконати «всі вимоги та умови, щоб продовжити реалізацію програми».
Ми з економістами спробували бути оптимістами і знайти у новині про продовження співпраці з МВФ хоч якісь плюси.
Олександр Болтян, аналітик компанії Esperio, вважає, що кредит МВФ Україні потрібний.
- Фінансова допомога, яку держави можуть отримати від МВФ у разі потреби, є регулярним підживленням для нашого бюджету, - зазначив експерт у розмові з KP.UA. - Зазвичай фінансові транші виділяють за фінансової кризи, або якщо країна стикається з нестачею валюти, або високою інфляцією, проходить через реформи для посилення стійкості економіки та покращення її інвестиційного клімату, або для підтримки балансу платежів. А в нас, крім потреби у виправленні економічних помилок минулого, є ще й війна.
Серед плюсів Болтян також зазначає сам факт фінансової допомоги, технічну допомогу в галузі економіки, бухгалтерського обліку та управління фінансами.
– Позитивно у цій новині те, що МВФ не кредитує війну, – додає аналітик Аналітичного центру «Об'єднана Україна» Олексій Кущ. - Тобто у своїх моделях фонд оцінює ймовірність завершення війни цього року або її перехід у мляву фазу.
Очевидно, що кредит МВФ має не лише плюси, а й мінуси, і їх теж чимало.
– Поки йде війна, покращення інвестиційного клімату ми все одно не отримаємо, тому у фокусі ризики, пов'язані з отриманням кредиту МВФ, – розмірковує Олександр Болтян. - Насамперед це зовнішній борг країни, що зростає, який цього року вже становить половину українського ВВП України. Кредит МВФ країна має повернути. А за даними на кінець минулого року, Україна 2023-го має виплатити держборг у розмірі 17,9 млрд доларів. До ризиків кредиту можна віднести й умови отримання грошей, які спричиняють реформи часто зовсім на користь населення.
Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, якщо Україні потрібний кредит МВФ, то після перемоги, а не зараз.
– Кредит МВФ не можна використовувати для реальної економіки, його головна мета – це збільшення золотовалютних резервів, – пояснює Охріменко. – Якщо говорити загалом, то вважається, що за значних ЗВР більша ймовірність того, що інвестори інвестуватимуть гроші в Україну. Але зараз триває війна, і навіть якщо резерви будуть 40 млрд доларів, ніхто нічого інвестувати не буде. Тож із цього погляду у кредиті МВФ більше піару, ніж реальної користі.
Аналітик Данило Монін зізнається, що він також має великі сумніви в тому, чи потрібен Україні цього року кредит МВФ.
- Україні пообіцяли 18 млрд доларів грантів (грошей, які не потрібно повертати) та 18 млрд євро від ЄС. Крім того, допомагають інші уряди, Світовий банк, – каже Монін. – Загалом без грошей МВФ Україна цього року може розраховувати на суму близько 42 млрд доларів. Причому кредити від ЄС йдуть із нульовою ставкою та з відстрочкою виплати тіла на 10-35 років. МВФ у такій ситуації виглядає як «біла ворона»: короткі гроші, відсотки на рівні 2-3% річних та ще й спеціальні умови щодо меморандуму. Думаю, що з огляду на вищесказане кредит МВФ сьогодні вигідний виключно українським чиновникам, адже на нього можна буде зіпхнути те ж подорожчання електрики чи газу, про що вже починають писати ЗМІ. Тож моя думка – кредит МВФ нам зараз не потрібний. Але наші чиновники обов'язково його візьмуть.
Погано те, погоджується Олексій Кущ, що замість безповоротних грантів наших західних партнерів ми отримуватимемо досить короткі кредити, за які ще й треба платити відсотки. Плюс пакет вимог щодо так званих структурних маяків або індикаторів. Та й сама сума у 15 млрд доларів усіх проблем не вирішить. На жаль, зазначає експерт, цих грошей не вистачить ні на покриття внутрішніх дисбалансів, ні на повоєнну відбудову.
- Втім, швидше за все, призначення цього кредиту є дещо іншим: бути «тараном» політико-економічних вимог наших кредиторів та міжнародних партнерів, - припускає Олексій Кущ. - Політкоректність не дає права, скажімо, Німеччині, при виділенні гранту обставляти його пакетом вимог, хоча певні побажання у них, звичайно, є. Проте Міжнародний валютний фонд може без проблем скласти такий меморандум, і логіка наших партнерів буде такою: коли виконаєте вимоги МВФ, отримаєте й наші гранти.
Олексій Кущ вважає, що МВФ у нашій країні значною мірою демонізовано та міфологізовано, тому деякий «лікнеп» не завадить.
- Почнемо з того, що повсякденне слово «кредит», застосовуване експертами та політиками стосовно грошей фонду, за своєю суттю глибоко неправильне, - каже Кущ. - Фонд не кредитує своїх учасників, а розміщує у центральному банку країни-учасника валютний депозит. Центральний банк у своїх активах "резервує" аналогічну суму в національній валюті "на ім'я фонду". По суті – це взаємне розміщення депозитів між центральним банком країни-учасниці та МВФ, стосовно України – між Нацбанком та МВФ.
Щодо підписантів, то МВФ співпрацює з міністром фінансів та головою центрального банку країни-реципієнта: підписи саме цих чиновників стоять на більшості меморандумів цивілізованих країн. Щоправда, уточнює Кущ, є практика африканських та деяких азіатських країн, де як підписанти виступають навіть лідери опозиції – це практика для країн з незрілою політичною системою.
І, нарешті, меморандум – це не документ МВФ, а програма України, яку зобов'язується виконати. Це наш документ, наші добровільні зобов'язання, а Фонд лише погоджується із запропонованим пакетом дій та виділяє гроші.
Або не погоджується і гроші не виділяє.