Погано та невчасно: чому економісти обурені «Планом відновлення України»
Шляхи повоєнної відбудови України лідери країн, міжнародні організації та українські чиновники розглянули на конференції у швейцарському Лугано. У міжнародному співтоваристві знову заговорили про новий "план Маршалла", проводячи аналогії з програмою відновлення Європи після Другої світової війни.
Проте українські економісти одностайні: обговорювати повоєнне відновлення у розпал війни – це більш ніж невчасно.
«Завдання цивілізованого світу»
На сьогодні в Україні зруйновано тисячі шкіл, дитсадків, інститутів, знищено сотні медичних закладів. 12 млн українців були змушені покинути свої домівки, і багатьом з них уже нікуди повертатися. Про це учасникам конференції розповів президент України Володимир Зеленський, який відкрив захід онлайн, та резюмував:
- Проект відновлення – це завдання цивілізованого світу. Це означає інвестиції, новий рівень безпеки, щоб жити поряд із Росією.
Конференція в Лугано була присвячена напрацюванню основних принципів та пріоритетів відновлення. Учасники запропонували фінансувати відновлення України через новий фонд, який, за попередніми даними, буде створено Європейським банком реконструкції та розвитку.
- Це буде новим «планом Маршалла» для України, і його мають виконувати самі українці, а ми сприятимемо негайними інвестиціями та стимулюватимемо економічне зростання, - заявила міністр закордонних справ Великобританії Елізабет Трасс.
У свою чергу глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн зазначила, що інвестиції в Україні повинні йти пліч-о-пліч з реформами.
«Я вам зараз карту покажу. Електронну»
Українські чиновники підготувалися та привезли до Лугано карту, щоб наочно показати, на що планують витратити виділені гроші.
Як розповів український прем'єр Денис Шмигаль, відновлення має складатися із трьох етапів.
- Перший – негайне відновлення та будівництво на деокупованих територіях.
- Другий – це повоєнне відновлення шкіл, лікарень та житла.
- Третій етап полягає у довгостроковій трансформації.
За словами глави уряду, на реалізацію плану відновлення піде 750 млрд доларів. Кошти пропонують брати із конфіскованих російських активів, використовуючи гранти та благодійні внески.
- Вже наразі ми формуємо електронну карту України, де фіксуємо усі збитки, завдані війною. Ця карта постійно оновлюється, збитки постійно фіксуються і верифікуються одразу з кількох сторін, - зазначив Шмигаль, додавши, що у базах вже є близько 250 тисяч заяв про зруйноване житло.
Українські економісти, ознайомившись із «Планом…», винесли вердикт: складається враження, що чиновники просто забули, що у країні п'ятий місяць триває війна, кінця якої не видно. І ключова проблема України сьогодні, як і в лютому, березні, квітні, травні, червні, це гострий дефіцит зброї для ЗСУ.
Це нонсенс
Експерти згадують слова самого Зеленського, який сказав: «Мені потрібна зброя, а не таксі». Так от у цьому контексті план чиновників – це навіть не поїздка на таксі, а обіцянка, що колись у світлому майбутньому на ньому можна буде покататися, але це неточно.
Економіст Андрій Мартинюк у розмові з «КП в Україні» зазначив, що відновлення та будівництво на деокупованих територіях у той час, коли на країну продовжують скидати ракети та бомби, це нонсенс.
А аналітик Олексій Кущ додав: представлений «План…» – це «два в одному». Він водночас і поганий, і передчасний. Ми мобілізуємо увагу світу, притягуємо його до себе, залучаємо інвесторів, але що далі? Куди вкладати гроші, коли ракетними ударами накриває то одну, то іншу область?
- Порівнювати цей "План..." з "планом Маршалла" абсурдно як мінімум тому, що "план Маршалла" ніхто не розробляв у 1942-1943 роках, а якщо проводити аналогії, то, виходячи з логіки воєнних дій, ми зараз знаходимося саме на цьому рубежі, – зазначив аналітик у коментарі «КП в Україні». – Уряду треба не плани на 10 років розробляти, а думати, як пройти опалювальний сезон. Крім того, цей план поганий за своєю суттю, оскільки він не відповідає на ключові питання: чому це буде вигідно для Заходу і за рахунок чого економіка зростатиме на 8-10% щороку?
Це має бути партнерський план, тобто західні інвестори мають розуміти, чому їм це буде вигідно, продовжує Кущ. Не можна просто сказати: прийдіть в Україну і все нам тут побудуйте!
Другий момент стосується того, що ніхто не каже про головний крок – проведення "інвентаризації" внутрішнього потенціалу, щоб зрозуміти, що саме нам може забезпечити темпи зростання на рівні 8-10%.
– Зростати на 2-3% на рік, як раніше, – це смерть для української економіки, – пояснив Кущ. – Ми до війни відставали від розвинених країн на 50 років, а наразі відстаємо на 10 років від самих себе у 2021 році.
«У нас такий план уже був»
- Почитав напрями реформ і зрозумів, що у нас уже такий план був, і називався він «144 реформи Порошенка», - каже аналітик Данило Монін. – Мабуть, тепер він називатиметься «144 реформи Зеленського». Особливо порадували реформи «Модифікація блокувань податкових накладних» та «Зменшення адміністративного навантаження під час роботи з КІК» – контрольованими іноземними компаніями. І десяток реформ в айті, хоч айтішники не втомлюються говорити: найкраща реформа – це просто їх не чіпати.
За словами Моніна, це гарний план - освоїти 750 млрд доларів за 10 років. Щоправда, завдяки йому стануть багатими хіба що чиновники та іноземці, які освоюють бюджети у спільних проектах. А от бізнесу в Україні краще не стане, що й не дивно, адже увесь поданий план – для блага чиновників, щоб вони опановували гроші та принагідно «малювали» потрібні показники.
– «План відновлення України» – це погіршена версія затвердженої у березні 2021-го Національної економічної стратегії до 2030 року, в якій були хоча б посилання на економічну свободу, на розкріпачення підприємництва, – таку думку на своїй сторінці у соцмережі висловив економіст Ярослав Романчук.
- У «Плані…» немає ані індексу економічної свободи, ані індексу захисту прав власності, ані індексу процвітання, ані індексу верховенства права, та навіть оцінки якості держуправління через показники Інституту ВБ. Чиновники підібрали індекси так, щоб будь-які державні програми забезпечували їм покращення параметрів та підвищення місця у рейтингах, - пояснює економіст. - Декларується фінансова стабільність, включаючи «ефективну податкову та митну системи, бюджетну політику та політику за боргом». А що буде з гривнею, банківською олігополією, конкуренцією на ринку фінансових послуг? Очевидно, що Нацбанк залишиться таким само регулятором і супервайзером ринку, що українці змушені будуть платити 10-процентний інфляційний податок, а бізнесу кредити будуть доступні лише через державні пільгові канали. Про токсичність валютного регулювання - жодного слова. Отже, монетарна політика у кращому разі не заважатиме економічному зростанню та розвитку. Судячи з намірів банківського лобі, вони готові до освоєння сотень мільярдів доларів у старому, звичному для себе режимі.
Ще менше добрих новин від податкової системи – автори «Плану…» обіцяють лише трансформувати Податкову службу в організацію, яка забезпечує дотримання норм законодавства та сервісну орієнтацію, продовжує Романчук. Щоправда, виникає запитання: а до цього вона чим була? Є у «Плані…» й «аналіз потенціалу зниження частки податкових платежів у ВВП». Ближче до 2030 року хтось із бенефіціарів «Плану…» виступить із заявою, що аналіз показав недоцільність зниження частки податків в економіці, – і все, пункт плану буде виконано.
Приблизно такі ж плани пов'язані з Митною службою, яка має переродитися в організацію, яка орієнтується на функцію безпеки та спрощення торгівлі. Зрозуміло, що параметри спрощення, як і інтенсивність конкуренції, будуть визначатися методичками Митного комітету на пару з чиновниками інших відомств.
– Неприкритий митний, грошово-кредитний, податковий, регуляторний «схематоз» червоною ниткою проходить через увесь «План…», – резюмував Романчук. - Але хіба можна було сподіватися на чудотворне перетворення вовка на ягня?
«Штатні заробітчани»
Загалом, виходячи зі всього сказаного вище, не дивно, що самі автори «Плану…» від свого «дітища» в захваті.
Нагадаємо, що кількість українських чиновників, які прагнуть приєднатися до відновлення України, здивувала навіть президента Зеленського. Причому, що примітно, свій внесок у відновлення країни вони бачать зовсім не в тому, щоб зняти гроші із зарубіжних рахунків та завести їх на батьківщину. Все навпаки: наш політичний «бомонд» побоюється пропустити момент розподілу європейських коштів – кожному хочеться взяти участь у цьому особисто.
У соцмережах численних українських «реформаторів», які приїхали на конференцію до Лугано, називають «штатними заробітчанами» та «дітьми лейтенанта Шмідта».
– Ставка на «професійних заробітчан», навіть якщо вони популярні серед впливових міжнародних організацій, які не мають поваги до власної країни та не пройшли випробування на чесноту, – це рух по колу із сумнівним результатом, – написав на своїй сторінці у соцмережі політик Микола Томенко. - Підкажіть хоч одного чиновника чи градоначальника, які переконують наших партнерів та друзів інвестувати в Україну, який повернув би в Україну свої мільйони зі швейцарських та німецьких банків. Щоб українці та іноземці повірили у чесність та відкритість «Плану відновлення України».
Висновок Томенка простий: чиновники та «штатні заробітчани» не можуть самостійно підготувати адекватний план з відновлення країни і не мають права знову безконтрольно та непрозоро використовувати інвестиційні й кредитні кошти, надані Україні, що воює.
