Депортація українців: Женевська конвенція не дозволяє, але є винятки
Про те, що деякі українські біженці за кордоном поводяться неприпустимо, свідчать факти покарань та депортацій правопорушників. А дехто й сідає за ґрати на довгий термін. Коротко про – про те, чому в Євросоюзі рідко депортують українців і що вони скоюють, щоб їх вигнали на батьківщину із забороною повертатися.
Не так щоб багато і часто
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, з лютого 2022 року, до країн ЄС виїхали близько 6 млн українців. Наприкінці минулого року статус тимчасового захисту в ЄС мали 4,2 млн осіб.
Загалом наші співвітчизники поводяться за кордоном пристойно. Про серйозні правопорушення, які тягнуть за собою депортацію та заборону на в'їзд до країни, у відкритих джерелах Євростату практично не повідомляється, а поодинокі випадки неналежної поведінки українців хоч і виходять в ефір, проте жодних тенденцій не відображають.
За даними УВКБ ООН та Єврокомісії, до 2023 року депортації українців з ЄС (як біженців, так і просто співгромадян, які живуть і працюють за кордоном) обчислювалися лише десятками і були пов'язані переважно з порушенням міграційного законодавства та кримінальними справами. 2023-го зафіксовано кілька сотень випадків видворення українців з країн ЄС (Польща, Німеччина тощо), що становить менше 0,01% від загальної кількості біженців і ще менше – від числа громадян України, які взагалі перебувають за кордоном.
Польща, Німеччина та Чехія – країни, де наших найбільше
Республіка Польща прийняла найбільше українських біженців – близько 1,5 млн осіб станом на 2024 рік – і тому тут фіксується найбільша кількість порушень міграційних правил (робота без дозволу чи прострочення документів). Польща посилила міграційне законодавство - збільшила заборону на в'їзд для вигнаних із 6 місяців до 10 років. Для тих, кого планують депортувати, передбачено термін для добровільного виїзду. І його скоротили – до тижня.
При цьому наголошується, що з Польщі найчастіше депортують тих, хто не потрапляє під тимчасовий захист (наприклад, тих, хто приїхав до 24 лютого 2022 року) та учасників серйозних правопорушень.
Так, останніми днями березня польська поліція затримала 46-річного українця, який їздив вулицями Познані на велосипеді, знущався з молодих дівчат, бив перехожих кулаками та телескопічною палицею. У житлі чоловіка знайшли ніж із лезом 15 см та наркотики. За нанесення тілесних ушкоджень та зберігання наркотичних речовин українця передали прикордонникам для депортації на Батьківщину. Йому на 8 років заборонено повторний в'їзд на територію Польщі та інші країни Шенгенської зони.
До цього з Польщі депортували 33-річного громадянина України, який зателефонував до поліції з неправдивим повідомленням про замінування одного з хостелів у Варшаві. Свідомо хибне повідомлення про теракт у Польщі вважається серйозним злочином, воно і стало приводом для депортації та заборони на в'їзд до Польщі на 7 років.
У Німеччині мешкає мільйон наших співвітчизників під тимчасовим захистом. І депортують звідси активніше, ніж із інших країн. У німців суворіший підхід до перевірки документів та до легальності перебування в країні, і якщо людина не відповідає критеріям Директиви про тимчасовий захист – ласкаво просимо на вихід! Хоча за дрібні правопорушення Німеччина намагається не депортувати, а за серйозні викидає дуже швидко.
Також у країні практикують таке явище як Duldung – відстрочення депортації. Людині можуть дозволити залишитися, якщо повернення неможливе через війну.
У Чехії влаштувалися пів мільйона українців, і держава дуже пильно стежать за трудовою міграцією. Депортують із Чехії переважно за нелегальну роботу чи використання фальшивих документів. Оскільки Чехія активно співпрацює із Шенгенською інформаційною системою (SIS), уникнути депортації у порушників майже не виходить.
Один із депортованих в Польщі працював велокур'єром і бив прохожих телескопічною палицею. Фото: policja.pl
За що ж можуть вигнати
Зрозуміло, що найчастіше українців депортують із європейських країн за порушення міграційного законодавства чи законів держави у принципі. Наприклад, можна вилетіти за перебування в країні після закінчення візи або за непродовження статусу тимчасового захисту. Також депортація загрожує тим, хто приїхав та не зареєструвався у міграційних органах.
Порушення правил перебування у країні – однозначно квиток на виїзд. Не можна працювати без відповідного дозволу (наприклад, використовувати статус тимчасового захисту в іншій країні ЄС без узгодження). Ті, хто не має статусу тимчасового захисту, не мають права порушувати термін перебування (так зване правило 90/180, за яким можна перебувати в країні не більше 90 днів протягом 180-денного періоду). Так що поїздки треба суворо розраховувати за часом та повідомляти про свої пересування.
Та й кримінальні правопорушення, залежно від держави, можуть призвести або до штрафу, або тюремного терміну, або депортації. Депортувати можуть за дрібні крадіжки, порушення громадського порядку, шахрайство тощо.
Багато штрафів та спроба вбивства – привід видворити з країни
Наприклад, жителі будинку в польському Стшельце-Опольському постійно скаржилися на чоловіка, який виходив голим на балкон і «робив непристойні дії» і вигукував скабрезності на адресу жінок, що проходили повз будинок. Після неодноразових штрафів поліція передала справу до прикордонної служби, яка ухвалила рішення про депортацію чоловіка, який був громадянином України, на батьківщину та заборонила в'їзд до Польщі та країн Шенгенської зони на 10 років. Але видворення відклалося – українець подав прохання про міжнародний захист. Поки суд розглядатиме цю справу, українець перебуватиме у спеціальному закритому центрі для іноземців.
У Гдині наприкінці березня 34-річний українець напав на свого роботодавця, облив його горючою рідиною та підпалив. За замах на вбивство йому загрожує від 8 до 25 років в'язниці чи довічне ув'язнення. Про депортацію не йдеться – стаття КК надто «важка» для такого «простого» вирішення питання.
У Німеччині практикують Duldung – відстрочка депортації. Фото: deutschlandfunk.de
Але є нюанс
Дія Директиви ЄС про тимчасовий захист гарантує українцям, які залишили країну через війну, право на проживання, роботу, освіту та соцдопомогу в країнах ЄС. Її дія продовжена до березня 2026 року, і вона практично не допускає депортації біженців із тимчасовим захистом, доки в Україні триває війна.
Втратити статус тимчасового захисту можна лише у разі скоєння дуже тяжких злочинів (проти світу чи людства). Ті ж, хто перебував за кордоном ще до 24 лютого 2022 року, під дію цієї Директиви не потрапляють. Втім, добрий адвокат зазвичай доводить, що за принципами міжнародного права депортувати когось до країни, де йде війна чи гуманітарна криза, негуманно. Так що порушникам доведеться чекати депортації в місцевих в'язницях і дякувати юридичному принципу non-refoulement (непримусове повернення).
У Німеччині у 2023 році був прецедент, коли українець із простроченим статусом тимчасового захисту уникнув депортації, довівши, що повернення в Україну загрожує його життю через активні бойові дії у його регіоні. Суд послався на міжнародне право та залишив українця в Німеччині.
Зважаючи на все, у різних судах по-різному підходять до питань депортації: в одних говорять про війну по всій території України, інші – про бойові дії в окремих регіонах як про неможливість депортації. Женевська конвенція 1951 року забороняє депортацію до воюючих країн, але екстремальні випадки та тяжкі злочини стають винятком із цієї гуманної практики.
