Україна покладає великі надії на "Саміт миру" який пройде 15-16 червня у Швейцарії. Що він нього слід очікувати на практиці, чому там будуть відсутні представники Китаю і коли можна запрошувати до перемовини Росію, Коротко про розповів політолог, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян.
- На саміт приїдуть представники приблизно 100 країн. Навіщо нам таке велике представництво?
- Це зроблено для максимальної репрезентації світу, для того, щоб вироблені на саміті пропозиції мали високу легітимність, оскільки де-факто мова йде не про перемовини з Росією, а перемовини про повернення сили міжнародному праву. На перший саміт винесені три теми – ядерна, продовольча безпека, обмін полоненими та повернення дітей.
На перший погляд, ці теми не стосуються завершення російсько-української війни. Але вони стосуються деструктивного впливу створених Росією прецедентів для міжнародного права. Наприклад, Запорізька АЕС зараз захоплена росіянами і існує загроза для її безпеки. Так може статися в кожній точці світу, коли атомний об’єкт може опинитися поруч з агресивними і мілітарними сусідами. Це може бути і в Африці, і в Латинській Америці.
Продовольча безпека пов'язана не лише із судноплавством у Чорному морі та й в усьому світі. У Червоному морі, наприклад, судноплавству загрожують хусити та сомалійські пірати. Зараз загострюються відносини країн Південнокитайського моря – Китаю та Філіппін. А через Південнокитайське море провозять товарів, в тому числі і продуктів, на трильйони доларів.
Звільнення полонених і повернення дітей також може стосуватися не лише України – це загально гуманітарне питання. Відповідно, такий порядок саміту спеціально створений для того, щоб максимально забезпечити репрезентацію глобальних проблем. І перший саміт направлений не стільки на статусність, скільки на кількість учасників.
Тобто загалом російсько-українська війна створила ще низку прецедентів, які просто зараз не входять в порядок денний першого саміту. За наслідками російсько-української війни, процесу її перебігу і результату ми або опинимося в світі, у якому запуститься «геополітичне сафарі» - полювання мілітаризованими і сильнішими сусідами на своїх слабших і частіше демократичних сусідів. Або ми вийдемо в ситуацію, коли світ, принаймні, отримає шанс зробити висновки і сила права не посиплеться під ударами права сили.
- Але все ж таки, чому на перший саміт не винесли ключові питання миру - припинення вогню, вивід ворожої армії і таке інше?
- Тому що ці питання не вирішуються в подібному форматі. Якби ми лише так поставили питання, то його б підтримали тільки наші союзники - країни формату "Рамштайн". І тоді який сенс в такому саміті? А так винесені питання стосуються того, що буде після завершення російсько-української війни і за якими принципами буде жити світ. Сам "Саміт миру" - не про завершення російсько-української війни, він про створення механізмів для того, щоб світ став безпечніший і був здатний примусити агресора, включно з Росією до цивілізованих правил гри. А на основі цих правил вже будуть примушувати Росію до миру.
Це не розмова між злочинцем і жертвою, це розмова між прокурором, суддею, жертвою і поліцією про те, як примусити агресора до того, щоб зберігався порядок, і відновити в правах цю жертву. А агресора притягнути до відповідальності. Бо в нашій ситуації зараз дві проблеми. Одна – це навіжений агресор, а інша – це відсутність поліції, прокурорів, які б впливали на нього.
- І саме тому, напевно, не запрошують Росію на перший саміт. А на якому етапі можна Росію включати в процес?
- Як тільки в якихось питаннях буде досягнуто попереднього консенсусу між державами, то одразу це питання можна класти перед Росією на стіл з тим, щоб дізнатися, готові вони чи не готові.
- А чому Росія зараз так хоче зірвати цей саміт?
- Тому що злочинець ніколи не хоче відповідати за злочин. Агресор не хоче, щоб був створений ефективний механізм примусу його до миру. Тому очевидно, що для РФ цей саміт є вкрай загрожуючим. Бо він фактично направлений на те, щоб відремонтувати і збудувати нові механізми для того, щоб ні Росія, ні будь-хто інший не міг себе вести таким чином на міжнародній арені. Недаремне Російська Федерація заявляє, що на цьому саміті нічого не вирішується, але водночас задіює всіх, щоб зірвати його.
- Про що говорить небажання Китаю брати участь у саміті?
- Китай не бере участь у мирному процесі як у власних, так і у російських інтересах. По-перше, Китай не зацікавлений в тому, щоб у світі з'явилися додаткові механізми захисту, недопущення і реагування на агресивні амбіції. І показово, що це збіглося в часі із заявою міністра оборони Китаю про готовність силою протидіяти незалежності Тайваню. Що є дуже показовим саме для цієї логіки. Вони не зацікавлені в сильнішому міжнародному праві.
Друге. Для Китаю формат "Саміту миру" - це розмиття їхніх акцій, пониження їхнього статусу в світі як супердержави. І на якому вони фактично - як на чужому святі. На саміті планують бути Індія, арабські країни, інші учасники. І таким чином Китай стає лише «одним з них», а не першим. А він відчуває себе альтернативним полюсом світової політики, він постійний член Радбеза ООН, для нього важливий їхній ексклюзивний статус, який вони не хоче втратити.
І третє. Вони виторговують собі преференції від Росії. Для Китаю не взяти участь у "Саміті миру" - це можливість обміняти свою підтримку на конкретні і важливі для себе ресурси в Росії.
- Ви згадали про Індію і про Глобальний Південь, але Індія буде представлена на саміті чиновниками низького рангу. Чому це так?
- Тому що Індія намагається зберігати позиції нейтральної держави. З однієї сторони, вони начебто включаються в цей формат, але при цьому залишають для себе поле для маневру. У випадку, якщо формат "Саміту миру" «злетить» і буде мати якийсь наслідок і позитивні зрушення, то Індія підніме рівень представництва в ньому. А якщо формат забуксує або не матиме бажаного ефекту, то для них ризики мінімальні.
- Як вважаєте, чому не хоче Байден приїжджати?
- Найімовірніше, США не відчувають потреби брати участь в саміті в умовах виборчої кампанії в Америці, коли кожна година на вагу золота. Там не бачать потреби в участі саме Байдена і витрачання інвестицій його часу в це. США будуть представлені на саміті на високому рівні, з директивами від президента. Звісно, для України прикро, хотілося б бачити Байдена, але чи це вплине якось на можливості, на потенціал саміту миру? Жодним чином не вплине.
- Чи буде залежати результативність формату "Саміту миру" і загальний переговорний процес від того, хто стане президентом Сполучених Штатів?
- Безумовно, це впливатиме, але не буде ключовим фактором. "Саміт миру" – це не американський, а український проєкт, в якому ми маємо підтримку низки західних держав абсолютно різної інтенсивності. І Сполучені Штати навіть не є лідером серед наших країн-партнерів в підтримці і встановленні цього формату.
- Чого все-таки на практиці чекати від першого саміту, що ми можемо отримати?
- Пройде інавгурація - і почне діяти новий формат створення механізмів його подальшого розвитку. З'являться робочі групи, почнуться напрацювання по цих трьох напрямках. Скоріше за все, на інавгураційному саміті ми побачимо загальне комюніке з загальним доєднанням до принципів і презентацію системи забезпечення діяльності цього саміту.