Вже тривалий час в Україні, попри війну, обговорюють тему можливих парламентських та президентських виборів. На перший погляд, це здається неможливим: в Україні триває воєнний стан, закон апріорі заперечує будь-які вибори і агітаційні кампанії.
На днях на спільній пресконференції з прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо Володимир Зеленський назвав ще кілька причин, що унеможливлюють проведення виборів під час війни. Це питання безпеки іноземних спостерігачів, проблеми з голосуванням військових на “нулі”, неможливість організувати волевиявлення українців на окупованих територіях та біженців за кордоном. А також, власне, фінансування самої кампанії.
Заперечень, здавалося б, бути не може. Однак дискусії тривають, терези колихаються. Не далі як два місяці тому голова Верховної Ради Руслан Стефанчук зробив заяву, що Конституція України не забороняє проводити вибори під час війни, хоча така заборона міститься в Законі України "Про правовий режим воєнного стану". Однак й сам президент не виключав можливість внесення змін до законів за виконання певних умов з боку наших партнерів.
Зараз на терезах знову переважає чаша “проти”. Чому?
У першій половині серпня цього року на замовлення Українського інституту майбутнього було проведене соцопитування, яке засвідчило, що 76% респондентів висловилися за проведення президентських виборів після перемоги. Щодо виборів до Верховної Ради такої ж думки тримався 61% опитаних.
Переважна більшість є, але не одностайність. Прибічники виборів за графіком оперують такими аргументами: у 2019 році також були окуповані території, була не така велика, як зараз, але достатня кількість трудових мігрантів і біженців за кордон зі сходу України, військові так само перебували в окопах на лінії зіткнення ООС. Щодо питань безпеки, то про бажання Росії підкорити Україну військовим шляхом говорили з 2014 року, отже, загроза агресії існувала і тоді. Однак все це не завадило українцям обрати нового президента і новий склад Ради.
- Ті, хто виступає проти виборів, наводять контраргументи, і мені вони видаються більш логічними, - комментує для KP.UA старший експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов. – В 2019 році не було оголошено воєнний стан, отже, не було потреби порушувати або змінювати закони. Не було ракетних обстрілів, які зараз ведуться по всій території України, по цивільній інфраструктурі. Кількість вимушених мігрантів, згодьтеся, тоді і зараз дуже суттєво відрізняється. Тобто нині ми маємо зовсім інший рівень проблем, які доведеться долати.
Політолог нагадує, як болісно ставляться українці до будь-яких державних витрат, які не пов’язані з обороною країни.
- Соцопитування показало, що більшість наших громядян проти виборів під час війни. Навіть якщо президентські і парламентські вибори відбуватимуться одночасно і працюватимуть одні й ті самі комісії, знадобиться щонайменше 5 мільярдів гривень. Емоційна реакція передбачувана. Ці витрати можуть бути виправдані тільки тоді, коли в суспільстві буде консенсус за проведення виборів. А цього консенсусу немає.
На переконання експерта, навіть після закінчення війни перші вибори будуть дуже і дуже непростими.
- Суспільству доведеться піти на пониження стандартів демократичних виборів. Процес не зможе бути настільки досконалими, як ми звикли, - зазначає Ігор Попов. – Це стосується не тільки самих виборів, а й передвиборчої кампанії. У нас сьогодні зовсім інше медіаполе, ніж було до 2022 року. Якщо скасувати всі обмеження воєнного часу і наступного ж дня розпочати агітацію, не буде достатньо медіа, які дотримуватимуться плюралістичної позиції. І це вплине на результати. Та сторона, яка програє, скаржитиметься, що не мала змогли провести достатню агітацію. Наскільки це буде об’єктивно, я б посперечався, бо нині головним каналом політичної інформації стали Телеграм, YouTube, Фейсбук, а не класичні ЗМІ. Але все одно політики скажуть, що їм не надали достатніх умов для комунікації з виборцями, і це залишить певний присмак.
Політолог звертає увагу, що суто технічні питання теж доведеться вирішувати по-новому. Частина мігрантів залишатиметься за кордоном. Посольства і консульства не зможуть прийняти всіх без черг. Доведеться створювати в Європі додаткові виборчі дільниці, а це зовсім новий досвід.
- В Україні багато приміщень, що використовувалися під дільниці, можуть бути зруйновані. Частина людей, які зазвичай ставали членами комісій, перебуватимуть за кордоном чи у війську. Треба буде набирати нових працівників, без досвіду, а в день виборів вони можуть припустится помилок. І це теж буде кимось використано.
За законом, Верховна Рада не пізніше ніж у 90-денний строк з дня припинення чи скасування воєнного стану має прийняти рішення про призначення виборів. Ігор Попов каже, що для перехідного періоду від війни до миру цей термін досить стислий і вже дискутується.
- Однозначно не можна поспішати, але й затягувати також. Вибори мають відбуватися не пізніше, ніж протягом року після досягнення миру.
Але ми не знаємо, скільки триватиме війна. Ще рік, чи два, чи три... Ощадливі українці в соцмережах задаються питанням: навіщо утримувати дороговартісну Центральну виборчу комісію, коли ми не знаємо, коли вона знадобиться?
- ЦВК виконує свою важливу місію. Ми з вами зараз говоримо, а голова комісії в цей же час бере участь у дискусії щодо виборчого законодавства. Кілька робочих груп разом з депутатами, нашими та закордонними експертами працюють над тим, як вирішити вищеозначені проблеми. ЦВК їх розуміє краще за нас усіх. Порівняно з бюджетом виборів щорічне фінансування ЦВК зовсім не велике, - пояснює Ігор Попов.
Друге завдання, яке виконує комісія, це оновлення реєстру виборців.
- Реєстр був закритий від початку війни, зараз тестується. Його, напевне, доведеться оновлювати. Можна в електронний спосіб - співставити з базою даних внутрішньо переміщених осіб. Або запускатимуть оновлення онлайн, щоб кожен виборець міг внести нову адресу, якщо війна змусила переїздити. Все це треба продумати, організувати, створити інформаційну кампанію, - зазначає політолог.
Все цілком очевидно - переважає “проти”, однак тема виборів під час війни продовжує крутитися в інформаційному просторі. Одна з версій – це не наш внутрішній, а зовнішній інтерес: на Україну тисне Захід.
- Захід не тисне. Поки не тисне. Але ідея не відкладати вибори до завершення війни справді іде із Заходу, із США, це відомо з відкритих джерел, - каже голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. - Першим про це сказав голова ПАСЕ Тіні Кокс, далі в такому ключі висловлювались американець Ліндсі Грем (сенатор від Республіканської партії. - Ред.), інші республіканці. Українці, які бувають у Штатах і спілкуються з тамтешніми політиками, кажуть, що серед демократів теж популярна думка про вибори в Україні. І в Європі небагато, але є політики, які вважають, що про вибори варто подумати. Головний аргумент – треба протиставити демократичні вибори в Україні російським псевдовиборам. Щоб кремлівська пропаганда не використовувала наратив, що от у Росії вибори проводяться, а в Україні вони заборонені.
Однак сьогодні ні Білий дім, ні Євросоюз жодних офіційних вимог до України не висувають, запевняє політолог. Йдеться лише про заяви окремих політиків.
- Офіційного тиску немає, як і в питанні переговорів. Захід лише радить, щоб ми не були категоричними у відмові від перемовин, але не вимагає сідати за круглий стіл. Я не випадково говорю про переговори. Тема виборів у перспективі може бути прив’язана до цієї теми, - вважає Володимир Фесенко. – Наразі тема залишається відкритою. І я думаю, що помиляються ті, хто каже, що не треба виділяти кошти на вибори на наступний рік. Хто знає, яка ситуація буде наступного року? Про всяк випадок якісь кошти мають бути в бюджеті.
Напевне можна сказати лише те, що вибори за воєнного стану можливі після зміни законодавства і часткової зміни самої процедури голосування.
- Варіанти є. Голосування через “Дію”, на мою думку, навряд чи можливе, а поштою – цілком вірогідне, і це пропрацьовується. Так само як зміни до Виборчого кодексу. За нинішніх умов голосування треба відв’язати від місця проживання виборця. Обсяг роботи великий – мінімум на шість місяців.
Політолог вважає, що наполегливі поради від партнерів щодо виборів можуть з’явитися в кінці нинішнього чи на початку наступного року. Але все зрештою вирішуватиме війна, інтенсивність бойових дій, блекаути... Єдине - можна пророкувати, що, коли вибори все-таки відбудуться, вони пройдуть одночасно – президентські і парламентські.
За календарем мирного часу вибори до Верховної Ради мали відбутися у жовтні 2023 року. Президентські вибори – в березні 2024-го. До місцевих рад - у жовтні 2025-го.