За місяць - 14 травня - у Туреччині відбудуться вибори президента та парламенту країни. При цьому не виключено, що глава держави, що діє, Реджеп Ердоган може програти цю кампанію представнику опозиції. Майбутні президентські вибори у Туреччині західні спостерігачі вважають вибором геополітичного курсу країни. KP.UA розбиралася в перспективах, які чекають на Туреччину та її сусідів після виборів.
Нагадаємо, що Реджеп Ердоган проводить політику багатовекторності. Турецький лідер намагається підтримувати стосунки і з Москвою, і із Заходом, і з Україною. Так, наприклад, Туреччина не підтримує санкції щодо Росії та активно торгує з нею. А перед цими виборами Ердоган запросив президента Росії Володимира Путіна до своєї країни на церемонію пуску атомної станції «Аккую», побудованої за допомогою Росії.
Водночас Туреччина залишається кандидатом на вступ до Євросоюзу. За фактом процес заморожено, хоча офіційно не припиняється. У Брюсселі не приховують незадоволення авторитарним курсом нинішнього керівництва країни. А ще саме Туреччина виступила третьою стороною «зернової угоди».
Крім цього, ЄС та Туреччина активно співпрацюють у питаннях запобігання міграції. Євросоюз відправляє Анкарі мільярди євро. Зараз у Туреччині осіли, за деякими даними, до 4 мільйонів біженців, головним чином із Сирії, які рвуться до Європи.
Щодо України, Реджеп Ердоган має ідею фікс посадити за стіл переговорів Володимира Зеленського та Володимира Путіна. При цьому він не згадує ні про деокупацію України, ні про виведення російських військ із нашої території. І у разі повторної перемоги Реджепа Ердогана жодних нововведень у зовнішній політиці Туреччини не варто очікувати.
Основним опонентом чинного президента є єдиний кандидат від опозиційного «Народного альянсу» Кемаль Киличдароглу. Не лише Росія та Україна, а й Південний Кавказ, Близький Схід, Євросоюз та США зараз вдивляються в Киличдароглу, намагаючись зрозуміти: з ним буде краще чи гірше. Деякі експерти вважають, що Киличдароглу зміг повернути Туреччину на шлях демократії.
- Нехай у плані вміння працювати на публіку Киличдароглу не може зрівнятися з «народним трибуном» Ердоганом, проте він є сміливим, впевненим у собі оратором, цілком здатним і на різкі випади на адресу чинного президента. У неспокійних водах турецької політики він уже неодноразово виявляв непохитність і наполегливість. Якщо його буде обрано президентом, немає жодних сумнівів у тому, що він поверне Туреччину до парламентської системи і президентська посада знову стане представницькою. Опозиція має донести до свідомості громадян, що зрештою йдеться не про особи кандидатів, а про майбутнє Туреччини, - пише газета Neue Zürcher Zeitung.
Грецький інформаційний портал In.gr вважає, що на Ердогана чекає неприємне майбутнє.
- Перспективи, що вимальовуються перед турецьким президентом, з кожним днем все похмуріше. Якщо опитування громадської думки хоч щось означають, то вони вже відкрито натякають на те, що йому, який засидівся у своєму президентському палаці в Анкарі, саме час збирати валізи. До речі, опитування – не єдиний індикатор: у містах Туреччини під час футбольних матчів уболівальники зараз захоплені кричалками не на користь своєї команди чи проти команди суперника, а проти керівництва країни. Ердоган знаходиться в такому становищі, гірше якого і уявити не можна для кандидата напередодні виборів, що наближаються, - пише грецька масмедіа.
І це чутливе питання для самого Реджепа Ердогана. Так, днями він заявив, що посол США в Туреччині Джефф Флейк більше не зможе проводити зустрічі з офіційними представниками Анкари після того, як він зустрівся з опозиційним кандидатом на виборах у Туреччині 14 травня Кемалем Киличдароглу.
- Посол Джо Байдена відвідує пана Кемаля Киличдароглу. Як тобі не соромно, думай головою. Ти – посол. Твій співрозмовник тут президент. Наші двері для нього зачинені, ти його більше не побачиш. Чому? Ти знатимеш своє місце. Ти знатимеш свій обов'язок як посла. Ти дізнаєшся, як працює посол, - сказав розгніваний Ердоган.
Кемаль Киличдароглу заявив, що нові «випробування» у відносинах Росії та Туреччини є малоймовірними. "Необхідно уникати втручань у внутрішні справи один одного", - зазначив Киличдароглу в інтерв'ю порталу Medya Gunlu. За його словами, Росія є важливим сусідом і «партнером за потреби», але в ряді випадків між Анкарою та Москвою є розбіжності. «Я вважаю, що на основі взаємної поваги причин для змін позицій не буде. Навпаки, замість нових випробувань ці позиції, вважаю, будуть зміцнені», - заявив кандидат.
- Щодо України, я не думаю, що позиція Туреччини сильно зміниться - особлива позиція, за якої вона залишається в добрих відносинах з Росією, підтримує з нею зв'язки і торгує і при цьому прямо, щиро і, я б сказав, сміливо підтримує Україну. На мою думку, ця політика продовжиться, оскільки опозиція з цього питання не дотримується кардинально інших поглядів порівняно з Ердоганом, - вважає турецький політолог Байрам Бальчі із центру міжнародних досліджень (CERI) SciencePo.
На його думку, Туреччина не може зайняти нейтральної позиції або конкретно підтримати одну зі сторін. Туреччина не може обійтися без економічних відносин з Росією, їй потрібний її газ, потрібно продовжувати експорт фруктів та овочів до Росії, потрібні туристи. Те саме і з Україною: Туреччина не може звести нанівець взаємодію, оскільки потребує українського зерна, туристів, їй потрібно продавати Україні озброєння.
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень:
- Нині шанси обох кандидатів приблизно рівні. Ердоган має харизму, він намагається піаритися інфраструктурними досягненнями всередині країни. Під вибори він відкриває багато нових об'єктів. Але разом із цим у Туреччині вже з'явилася втома від Ердогана, який перебуває при владі майже 20 років, і важка економічна ситуація в країні, і наслідки землетрусу. Його конкурент Кемаль Киличдароглу має свої плюси. Це відсутність негативного іміджу та прагнення населення до змін. Та й допомога більшості опозиційних партій, чиї виборці дуже вмотивовані прийти на вибори.
Що ж до України, то навіть за зміни влади в Туреччині нам не варто очікувати особливої зміни зовнішньополітичного курсу цієї країни. Анкара, як і зараз, підтримуватиме зв'язки як з Росією, так і з Україною. Може, трохи пом'якшать відносини між Туреччиною та Заходом, але двовекторність збережеться. Електорат обох кандидатів вважає, що потрібно підтримувати стосунки як з Україною, так і з Росією.