Окуповані території Донбасу пожинають гіркі плоди знущання з себе протягом майже дев'яти років. Вижавши з регіонів все що можна – дармовий метал та вугілля, і залишивши території без водопостачання та опалення – окупанти відправили на забій тисячі чоловіків, і це лише з лютого 2022 року.
До літа прийшли до тями – у містах практично не залишилося фахівців – шахтарів, слюсарів, сантехніків, водіїв, енергетиків та інших спеціалістів, зайнятих на життєзабезпеченні населених пунктів. Хтось втік, хтось назавжди залишився в поспіхом викопаних окопах десь під Херсоном. У результаті самопроголошені «республіки» відчувають колапс у сфері працевлаштування: пропозиція роботи перевищує попит, причому претендентам пропонують мізерні зарплати. Натомість потрібно всього нічого, крім знань та навичок: наявність паспорта «республіки» чи РФ та повна лояльність до путінському режиму.
– Нас змушують отримувати паспорти РФ, погрожуючи звільненням, – каже лікар однієї з міських поліклінік Донецька. – Усіх, хто не має цих документів, переводять на половинні оклади доти, доки не принесуть нові паспорти. Хтось звільнився, але здебільшого всі віднесли документи на оформлення російського паспорта. І поки чекають, отримують 10-15 тисяч рублів (5300-8000 грн за курсом НБУ) на місяць. Є лікарські категорії, немає категорій – 15 тисяч (8000 грн)! Отримаєш паспорт – отримаєш більше грошей.
Наявність відповідних паспортів стає чи не основною вимогою до прийому на роботу. У Луганську вимога «паспорт ЛНР» висвічується на вакансії… прибиральниці. Щоправда, не аби де, а в «державній установі». І отримуватиме така співробітниця аж 8000 рублів на місяць (4200 грн) за роботу з 7 ранку до 7 вечора.
Ще один штрих до картини «Як живуть окуповані Росією регіони» - це розмір допомоги безробітним. Так ось, з 2014 року жодної допомоги не було взагалі. Немає роботи? Твої проблеми, як і за що виживати. Яка допомога, якщо бюджет «народних республік» майже на 100% складався з гуманітарних пожертв Росії? Але 2023-го обіцяли, що виплачуватимуть допомогу.
На тлі зарплат, які обіцяють російським лікарям та будівельникам, якщо вони приїдуть попрацювати в «ЛДНР» - а це 250-400 тис. рублів (133-213 тис. грн) на місяць, - обіцяна мінімальна допомога з безробіття в 1500 рублів/місяць ( 800 грн) для мешканців «нових російських регіонів» виглядає дивно.
Далі ще веселіше: максимальний розмір допомоги по безробіттю в перші три місяці становитиме 12 792 рублі (6800 грн), а потім по 5000 рублів (2660 грн) наступні три місяці.
"Ця норма - наслідок переходу ДНР у правове поле РФ", - бадьоро доповідають у центрі зайнятості.
Навряд чи ця інформація тішить жителів окупованих міст - прожити навіть на 12 тисяч (6400 грн) рублів при захмарних цінах на продукти і комуналці, що підвищилася на 20%, дуже складно.
Кого найбільше потребують «нові російські регіони», як вони себе називають з подачі окупантів? А у всі потрібні! Механіки, слюсарі пекарі, системні адміністратори, медсестри, менеджери з продажу (куди ж без них!), ейчарі, водії трамваїв та тролейбусів, бухгалтери та вчителі.
Якщо подивитися розміри запропонованих зарплат і обчислити «середню температуру по лікарні», то вилка буде не дуже велика – від 20 до 40 тисяч рублів (10 600-21 300 грн), тобто в середньому – 30 тисяч (16 тис. грн), однак такі заробітки чекають лише головних бухгалтерів підприємств та директорів. Іншим доведеться задовольнятися меншими окладами та мріяти про доплати та премії.
- Шкільний педагог без класного керівництва отримує близько 20 тисяч (10 600 грн), з керівництвом – до 25 тисяч (13 300 грн), але зараз ситуація така, що дуже багато вчителів поїхали, і в школах педагоги беруть по дві ставки – тоді сума виходить нормальна але вони буквально валяться з ніг від втоми. При цьому у школах ми маємо дистанційне навчання. – каже викладач донецької школи Людмила.
А хіба донецькі шахтарі, гордість Донбасу, не одержують гарних зарплат і численних пільг, як це було заведено завжди? У всякому разі, до 2014 року гірницький люд не скаржився: так, робота страшно важка, небезпечна, але й «вихлоп» був більш-менш гідний, зарплата могла бути 1000 доларів в еквіваленті.
Звичайно, все залежало від спеціальності, стажу та умов роботи, але у відділи кадрів великих донецьких шахт стояли черги з бажаючих попрацювати.
Зараз, коли одна частина шахт занедбана, а друга затоплюється підземними водами всупереч усім правилам безпеки гірничих робіт, коли гірники рубають вугілля по коліно у воді, а виші та технікуми практично не випускають шахтарську зміну, донецьким та луганським роботягам платять образливі 30-40 тисяч рублів (16 000-21 300 грн), та й ті затримують.
– Перед Новим роком не виплатили нічого, затримують зарплату на півтора місяці. Чоловіки збираються їхати працювати вахтовим методом - хто на Чукотку, хто в Якутію, там 100-200 тисяч рублів (53 300-106 500 грн) можна заробляти. Донецькі шахти угроблені остаточно, на мою думку, нормально працює тільки «Комсомолець Донбасу» (м. Кіровське, Донецька область, одна з найбільших шахт Європи), решта, типу імені Засядька та імені Скочинського, повільно, але вірно затоплюються. Відкачувати воду нікому й нема чим, - каже донецький шахтар Юрій. – Якщо шахти працюють у режимі водовідливу, то зарплати ще менші.
Хороші зарплати від 50 тис. рублів (26 600 грн) пропонуються на окупованих територіях вже вищезгаданим бухгалтерам, головним інженерам, водіям-експедиторам та комірникам. Все, що вище 70 тисяч рублів (37 300 грн) – це вже робота за межами «нових регіонів», Москва та інші Казані.
В окупованих регіонах такі заробітки – лише в адміністраціях та відомствах, які ще називаються міністерствами.
- Що цікаво: коли люди з «нових територій РФ » їдуть на так би мовити «континентальну Росію», то до них ставляться зовсім не як до «нових росіян». Швидше, як до українців, які готові працювати за зарплату вдвічі менше, ніж місцеві жителі. Відповідно, місцеві недолюблюють «демпінгуючих» донецьких та луганських. До мешканців окремих регіонів Херсонської та Запорізької областей взагалі ставлення мало не негативне, – розповідає мешканець регіону Сергій Зубов. – Наші будівельники працюють у Москві на рівні заробітчан за 50-70 тисяч рублів (26 600-37 300 грн) на місяць, тоді як росіяни менше ніж за 100 тисяч (53 300 грн) на будівництвах працювати не хочуть. У Маріуполі працюють на зведенні нових будинків за 100-200 тисяч рублів (53 300-106 500 грн) привезені з Росії робітники та трохи місцевих. Чому не запросили із Донецька чи Луганська спеців на відновлення міста – незрозуміло.