Завантажити ще

Дружба Ердогана та Путіна: як вона позначиться на Україні

Дружба Ердогана та Путіна: як вона позначиться на Україні
Фото: Прес-служба президента Туреччини/роздатковий матеріал через REUTERS

Після зустрічі з Володимиром Путіним у Сочі президент Туреччини Реджеп Ердоган знову запропонував російському диктатору Володимиру Путіну організувати переговори з українським лідером Володимиром Зеленським.

Завидна наполегливість, з якою турецький президент намагається організувати це рандеву, врешті-решт може принести свої плоди. Адже Туреччина та її лідер мають помітний вплив та аргументи для Москви, про що красномовно свідчить угода щодо експорту українського зерна, головним ініціатором якої і була Анкара.

Реджеп Ердоган вже вдруге за останній місяць зустрівся із російським диктатором Володимиром Путіним.

- Я ще раз нагадав Путіну, що ми можемо провести його зустріч із Зеленським. Ми продовжуватимемо розвивати наш діалог з нашим чорноморським сусідом, Росією, у всіх галузях, щоб зробити свій внесок у регіональний та глобальний мир, – цитує слова турецького президента CNN Turk.

Слід зазначити, що з початком повномасштабної російської агресії проти України Туреччина зайняла подвійну позицію. З одного боку, Анкара засудила саму агресію, а з іншого – відмовилася підтримати санкції проти Росії та активно контактує з нею. Ердоган грає на дві сторони та активно витягує з цього свої дивіденди. І це питання дуже чутливе для Києва. Чому так відбувається?

Ердогану та Путіну один без одного - ніяк

Справа у тому, що обидві країни мають інтерес одна в одній. Наприклад, це Сирія, де Путіну та Ердогану не обійтися один без одного. Туреччина та Росія перебувають у поясі конфліктів – від Сирії та Ірану до Кавказу – і змушені співпрацювати з низки питань у цих регіонах.

Окрім цього, санкції проти Росії можуть боляче вдарити по економіці Туреччини, в якій нині річна інфляція зросла до 80 відсотків – максимального показника з 1998 року. Тому Ердоган зацікавлений у російських туристах та у поставках до Росії своєї продукції. Володимир Путін та Реджеп Ердоган у Сочі дійшли домовленості про початок часткової оплати у рублях за постачання газу до Туреччини. Анкара отримала знижку на російський газ, і тепер братимуть його максимально.

Тому Ердоган у Сочі і висловив сподівання на початок нової сторінки у відносинах двох країн. До тем «нової сторінки» у взаємодії турецький лідер відніс питання щодо ситуації у Сирії, співпрацю в енергетичній сфері, експорт українського зерна у Чорному морі, туризм, а також низку регіональних питань.

Водночас президент Туреччини хоче, щоб мирні домовленості відбувалися у Туреччині на його території. Для нього дуже важливо стати майданчиком мирного врегулювання, чим підвищується власна вага в очах Заходу.

Для Путіна прихильність Ердогана також має велике значення. По-перше, Анкара відмовилася запроваджувати санкції проти Москви, що приносить їй певні іміджеві вигоди. Мовляв, країна НАТО, регіональний лідер, не підтримує санкції Заходу.

Також через Ердогана як посередника Путін може схиляти Україну сідати за стіл переговорів за невигідних для Києва обставин. Недарма сам Ердоган каже, що у війні в Україні переможців не буде і її можна закінчити лише за столом переговорів. Крім цього, для Москви Ердоган – це зв'язок із зовнішнім світом, який значно зменшився після шести пакетів санкцій.

Хто на кого впливає

Виходячи із взаємних інтересів, Реджеп Ердоган певною мірою може впливати на Москву.

Посол України в Туреччині Василь Боднар підтвердив, що президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган має вплив на російського президента Володимира Путіна, щоб стимулювати його до виконання "певних домовленостей".

- Можна сказати, що певним чином Ердоган впливає на Путіна і має важелі впливу для того, щоб, не скажу щоб змусити, але стимулювати його до виконання певних домовленостей, - зазначив дипломат. Він підкреслив, що "ніхто навіть із європейських лідерів не домігся того, чого досяг Ердоган", маючи на увазі прогрес за "зерновою угодою".

– Тому ті посередницькі зусилля та переговори щодо конкретних напрямків, і зерно, і, можливо, якісь інші спроби знайти точки дотику – це також завдяки активній турецькій дипломатії, – сказав Боднар.

Ердоган та Путін торгуються

Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос вважає, що Реджеп Ердоган у питанні війни в Україні був не «вашим і нашим», а з самого початку був «за себе» та обстоював прагматичні інтереси Туреччини. Крім цього, він має стратегічне завдання виграти президентські вибори у 2023 році, на які його вже висунули кандидатом. І саме задля цього він докладає максимум зусиль.

- Йому потрібні гучні успіхи, але їх важко зараз у Туреччині досягти в економічній сфері. Там наразы падіння курсу ліри та шалена девальвація. І ці неуспіхи всередині країни він компенсує зовнішньополітичною активністю. А для Росії Туреччина – це хаб, який дозволяє Москві мінімізувати наслідки санкцій проти неї, - вважає експерт.

Що ж до ймовірності переговорів між Зеленським та Путіним, яких так домагається Ердоган, то з цією метою турецький лідер, на думку аналітика, поширює саме російський наратив, що Україна не зможе перемогти Росію і їй потрібно сідати за стіл переговорів. Тобто видно, до якої сторони він схиляється.

Аналітик Українського інституту майбутнього та експерт з Близького Сходу Ілля Куса пояснює політику Ердогана щодо України та Росії чистим прагматизмом.

– Турецько-російські відносини – це торг двох прагматиків щодо того, що вони можуть дати один одному. Щоб кожна сторона отримала те, що їй потрібно. Тобто все йде в прагматичних категоріях, де можливо все. Аж до продажу озброєнь Росії та створення Туреччиною контрабандних хабів для обходу західних санкцій, – вважає експерт.