Розпечені Піски: пекло, яке не описати словами
Селище Піски на Донеччині знову стало гарячою точкою – спільні сили бойовиків так званої «ДНР» і росіян поставили за мету захопити селище, від якого вже залишилися руїни.
Тільки завдяки мужності українських військових Піски ще тримаються, але чому до наших воїнів не поспішає допомога і чому про це не каже влада? Хоча й визнають: становище – дуже важке.
Було тихе передмістя...
Що таке взагалі Піски (наголос на "і")? Невелике селище, яке впритул примикає до Донецька. Його назва, за однією з версій, походить не від пісків, яких там у принципі немає, а від грецького прізвища Піски - конезаводчика, який у минулому столітті заснував тут конезавод та іподром. Коні пішли в небуття, селище поступово перетворилося на дачно-рекреаційне передмістя обласного центру – мати дачу з басейном чи скромний триповерховий будиночок у Пісках означало умовно-елітний статус.
Втім, місцеві жителі, яких налічувалося від сили 2000 осіб, про статуси не думали, жили собі й жили. До Донецька рукою подати, їхати хвилин 15, багато мешканців Пісок бачили у вікнах своїх будинків будівлі та злітну смугу донецького аеропорту. Напевно, можна говорити, що Піски для Донецька були на кшталт Кончі-Заспи для Києва.
…став укріпрайон
Коли у 2014 році почалася війна (а для жителів Донбасу та Пісок у тому числі війна почалася саме вісім років тому), Піски одними з перших потрапили під удар і були окуповані – втім, недовго, з квітня до липня. Збройні сили України вибили з селища бойовиків так званої "ДНР" досить швидко, хоча бої тривали запеклі – бойовики чіплялися за цей шматок землі руками й ногами. Контроль над Пісками означав повний контроль над аеропортом, де українські «кіборги» тримали оборону загалом 242 дні.
Втративши селище, бойовики влаштували йому восьмирічне пекло, закидаючи мало не щодня снарядами та мінами, обстрілюючи важкою артилерією. У результаті 95% будівель селища капітально зруйновано, зникли зв'язок, електро- та водопостачання. Практично все населення Пісок залишило будинки – за останніми даними, там залишалося дев'ятеро людей, які не можуть виїхати через вік та фізичну неспроможність. Що з ними зараз, чи вони живі – невідомо.
Відомо лише, що за всі ці роки бійці ЗСУ перетворили Піски на добре укріплений район, який має всі можливості для тривалої та ефективної оборони. Власне цим українці й займаються, відбиваючи атаки бойовиків і не даючи їм можливості просунутися на північ області. Піски, як і Авдіївка, як і Мар'їнка на заході від Донецька, стали більмом на оці для окупантів. "Нас звідти обстрілюють!" - кричать пропагандисти, замовчуючи про те, що самі бойовики практично зрівняли Піски та околиці Авдіївки та Мар'їнки із землею, вбиваючи місцевих мешканців та перетворюючи будівлі на купи цегли.
Піски. Будинок одного з місцевих жителів, які зустрілися із «руським міром» ще у 2015 році. Фото: facebook.com/butusov.yuriy
«6500 снарядів за добу, а цих діб – шість»
Доки було можна, українські солдати давали по зубах окупантам, які перетворили Піски на мішень. На всі переможні реляції «Дійдемо до Києва та Львова!» була одна відповідь: «Спочатку дійдіть до Пісок».
Але ситуація змінилася після заходу солдатів із Росії та появи нових гарячих точок на карті України. Що Піски у порівнянні з Херсоном, Миколаєвом та Запоріжжям? Окупантам там цікавіше… А Піски – лише нагадування про початкові цілі «спецоперації на Донбасі» – «визволення Донбасу». До речі, дати «звільнення» Піски і пересували – спочатку на травень, потім - на липень, тепер бойовики запевняють, що «звільнять» Донецьку область до кінця серпня. Російські окупанти займаються півднем України, вже не називаючи цілей, а Піски взяли на себе масований удар місцевих бойовиків, посилених російською "гуманітаркою" - зброєю різних калібрів.
- Ми не можемо переламати перевагу російської армії в артилерії та живій силі. Це дуже відчувається у Пісках, Авдіївці та інших місцях. Там просто пекло. Це не описати словами, – заявив днями президент України Володимир Зеленський. Там справді пекло.
Про це говорить і військовослужбовець Сергій Гнездилов, який знаходиться у Пісках, – його пост про реальний стан справ у селищі викликає жах та розпач.
«6500 снарядів на село менше ніж за добу. Таких діб вже шість, і в голові не вкладається, як у такому шквалі ворожого вогню залишається в живих хоч якась кількість нашої піхоти… З нашого боку працюють два міномети 82 та 120 мм. Іноді прокидаються і «чхають» у бік Донецька два стволи артилерії. Ми майже не відповідаємо. Контрбатарейний вогонь відсутній від слова «зовсім», ворог без жодних проблем для себе кладе артснаряд у наші окопи, розбирає дуже міцні бетонні позиції за десятки хвилин, без паузи та мінімального відпочинку, продавлюючи нашу лінію оборони. Позавчора вона зламалася, і полилися рікою «двохсоті»/«трьохсоті»… Ви навіть не уявляєте статистику втрат», - написав Гнездилов. Він запитує: «Де підтримка? Де артилерія?" Не боячись бути звинуваченим у «зраді», військовослужбовець чесно каже: «Українські бійці закривають Піски тілами».
2017 рік. Ситуація у Пісках стала ще гіршою. Фото: Mil.gov.ua
Обстрілюють вдень та вночі
Де артилерія? На півдні країни, звичайно. І поки українці утримують ворога в прямому розумінні голими руками (два стволи, що "чхають», можна не брати до уваги), окупанти вже святкують перемогу над розгромленим селищем. Щоправда, як завжди, "соврамші": спочатку заявили, що повністю контролюють Піски, потім – що закріпилися на околицях, а колишній ватажок бойовиків Ігор Гіркін-Стрілков підрахував, що бойовики зайняли 65% селища «завдяки точній та масованій роботі артилерії, взято багато трофеїв і полонених». І навіть оголосив, що «втрати противника, що обороняється, в рази вище наших оборонних підрозділів».
Його радість швидко розвіяли самі бойовики, заявивши, що співвідношення втрат у кращому разі 1 до 1.
«Що ж до артилерії, то, незважаючи на величезну перевагу у вазі залпу, розвідка та управління з російської сторони, як і раніше, на рівні середини ХХ століття, з рідкісними вкрапленнями волонтерських «мавиків» та вцілілих «Орланів». Тому артналіт, який сторонньому спостерігачеві здається «та ми там усіх ЗСУшників перемололи», дуже часто призводить лише до переорювання полів і городів...» - пишуть опоненти у коментарі до бравурного посту Гіркіна.
У Донецьку кажуть: Авдіївку та Піски прасують щодня та щоночі, причому стрільба ведеться з житлових забудов, і не лише на околицях, а й ближче до центру.
- Починають активно стріляти після початку комендантської години, близько 23.00. Хоча й до цього можуть бумкати цілий день. Звуки "мінусів" різні, але всі важкі. Багато нових звуків, які ми не чули до цього року, – каже донеччанин Геннадій. – Центральними дорогами міста їздять «Гради», бачили «Тюльпан», «Панцир-С», десятками – «Урали» з БК. Від роботи ППО (або що вони так називають) у межах міста у людей вилітають шибки у вікнах, це ж дуже сильно і гучно. Нині ось міни-«пелюстки» розкидані, але в центрі я їх особисто не бачив. Сказали, що це ППО збили український снаряд і звідти посипалися ці «пелюстки». А я думаю: навіщо українцям їх розкидати над містом, якщо набагато ефективніше було б розкидати у полях та посадках біля Авдіївки чи тих самих Пісок? «Деенерівці» все одно підуть штурмувати рано чи пізно, от і буде їм привіт…
Після появи достовірних відомостей про те, що відбувається у Пісках, наближені до влади спікери поспішили оголосити, що допомога вже йде. Але з Донецька повідомляють: обстріли цієї сторони не припинилися. З ранку (3 серпня) місто слухало важкі висхідні, і після недовгої перерви до вечора «рок-концерт» відновився – місцеві мешканці чують і артилерію, і запуски «Градів» у той бік…
