Політемігрант Анастасія Буракова: Не вірю, що Путіна може повалити вулиця
Ще півроку тому російська юрист та правозахисниця Анастасія Буракова займалася справами, пов'язаними із захистом свободи слова та зборів у себе на батьківщині. Але кілька місяців тому дівчина поїхала до України, проте розпочалася війна. Наразі Настя живе за кордоном, вона політичний емігрант і активно допомагає російським та українським біженцям.
Фото: ФБ Анастасії Буракової https://www.facebook.com/aBurakovaa/about/?ref=page_internal
«Мені ніколи не було так боляче і соромно за свою країну. Я часто запитую себе, чи достатньо я зробила, щоб запобігти цій страшній війні? Путінський режим наразі не лише проблема росіян, тепер це глобальна загроза», - каже Настя.
«КП" в Україні» поговорила з дівчиною про те, хто може скинути Путіна, про долю журналістки з антивоєнним плакатом на «Першому каналі» та про росіян, які підтримали війну в Україні.
Рекорд із затримання інакодумців
- Анастасіє, найголовніше питання: увесь світ сподівається, що через війну та санкції в Росії може помінятися влада, - це реально?
- Думаю, багатьом людям, які живуть в інших країнах, не дуже зрозумілі російські реалії. Сьогоднішня ситуація в Росії принципово відрізняється, наприклад, від ситуації в Україні у 2014 році. В Україні були різні фінансові групи впливу зі своїми медійними ресурсами. У Росії також багато олігархів, але, по суті, всі вони – "гаманці" Путіна, люди з одного угруповання. Тому наразі немає жодних сил, які б могли підтримати народний протест.
Усі скоординовані групи, які могли чинити серйозніший опір, ніж просто вийти з антивоєнними плакатами, - футбольні фанати чи анархісти, - або давно сидять у колоніях, або працюють під ФСБ. У Росії роками вибудовувалася ситуація, в якій немає якоїсь діючої сили. Плюс немає жодних фінансових активів у руках непідконтрольних людей. Тому я не маю ілюзії про те, що владу в Росії можна змінити через вуличні акції.
Щодо недавніх антивоєнних протестів, то вони стали наймасовішими з 1991 року. За кількістю затримань у тому числі. За перші 10 днів війни з Україною у Росії було затримано близько 15 000 людей. Це рекордна цифра. Однак люди, що вийшли на вулиці, не скоординовані і, не маючи якогось центру, не можуть вплинути на відхід старої влади. Припускаю, що влада в Росії може змінитись, але тільки через внутрішньоелітний розкол.
- Він там не намічається? Чи є надія?
– Західні ЗМІ вже публікували матеріали про розкол еліт. Наскільки можна довіряти цим джерелам, я не знаю. Але очевидно, що настрої еліт у зв'язку з війною та санкціями неоднорідні: немає цілковитої підтримки. У людей, які жили в достатку і мали можливість виїжджати за кордон, життя дуже сильно змінилося. Це насамперед еліти, що входять до кола управління країною. Упевнена, серед них жодної єдності немає. Є невдоволення та нерозуміння. Можливо, у майбутньому це виллється у протистояння всередині еліт.
- Тобто в опозиціонерів наразі два варіанти – або замовкнути, щоб не посадили, або виїхати з Росії?
- У світлі чергового витка репресій та нових статей кримінального кодексу варіантів для опозиції залишається не дуже багато. Кожен приймає рішення виходячи з внутрішніх переконань та розуміння справедливості. Багато хто, незважаючи на великий тиск та зміну тактики силовиків (її вектор перемістився у бік застосування насильства, білорусизації), продовжують виходити на вулиці. Безперечно, це сміливі люди, які не можуть мовчати в силу своїх переконань.
Хто у Росії підтримує війну
- Якщо судити за статистикою, війну з Україною підтримує чималий відсоток населення РФ. Як ви вважаєте, ця картина відповідає дійсності?
- Не впевнена, що статистика каже правду. Через нові репресивні методи багато людей, які війну не підтримують, ухилялися від відповіді. Коли їх запитували, чи підтримуєте ви «спецоперацію», багато хто клав трубку або відмовлявся відповідати. Про це писали ті, хто це дослідження проводив. В результаті ми отримуємо викривлену статистику. Сьогодні відкрито про війну з Україною можуть говорити лише росіяни, які її підтримують.
Доки не почалося "полювання на відьом", чимало людей виступало проти «спецоперації». Були петиції від різних професійних угруповань, звернення священнослужителів, масові вуличні протести. Люди масово виходили на вулицю доти, доки не з'явилися ризики сісти на багато років. З іншого боку, не можна заперечувати, що певний відсоток населення підтримує війну. І це не одиниці, а десятки відсотків.
- Чому це відбувається? Це результат умілої пропаганди?
- Так, пропаганда працює дуже потужно. На жаль, багато хто отримує інформацію про Україну тільки з телевізора і не має можливості переконатися у зворотному. Після початку війни закрили понад 100 незалежних медіа, тож почути незалежну точку зору в Росії дуже складно. Альтернативну думку наразі доносять одиниці журналістів, які працюють у Телеграмі та інших соцмережах.
Пропаганда в Росії дуже сильна: з 2014 року український дискурс перестав бути позитивним. Рік у рік він ставав жорсткішим і сіяв ненависть. У результаті вилився у підтримку війни з боку певного кола населення.
Але, незважаючи на це, схильні до пропаганди люди легко можуть змінити свою думку. Упевнена, достатньо почати мовити щось інше, і через 2 тижні ці ж люди транслюватимуть зовсім іншу позицію.
- А що ви думаєте щодо російського менталітету, який нібито у всьому винен?
- Люди дуже схожі за своєю природою незалежно від місця проживання. Не буває ідеального суспільства чи людей. Дається взнаки рівень життя та освіти. Ми не можемо стверджувати, що в культурному коді росіян закладено дурість, схильність до пропаганди або мілітаристський настрій. Згадаймо нацистську Німеччину. Сьогодні німецьке суспільство одне з найцивілізованіших та найкультурніших у світі. Значить, те, що було в минулому, ніяк не пов'язане з тим, що у німців якийсь ген зламаний.
На настрої у суспільстві впливає соціальний чинник, пов'язаний з низьким рівнем життя. Більшість людей нікуди не виїжджає і не має доступу до якісної освіти. У регіональних вишах складно навчитися мислити критично. Погано, коли немає можливості побачити на власні очі інші країни. Це можна подолати, але не за один день.
- Тобто ніякого «гена рабства» не існує?
- Ні. Даються взнаки об'єктивні політичні умови, в яких живуть росіяни. Люди бачать лише те, що їм транслюють. І, знову ж таки, ті, хто схильні до впливу російської пропаганди, будуть схильні до впливу і з іншого боку. Залежить від того, що транслювати.
«Марину Овсяннікову допитували 14 годин»
- А що ви думаєте щодо редакторки Марини Овсяннікової, яка з'явилася з антивоєнним плакатом у прямому ефірі «Первого канала»?
– Ми її захищали. Марину Овсяннікову допитували 14 годин зрозумілі та не дуже зрозумілі люди. Основні питання були: "Хто вам за це заплатив?" і «Чиє це замовлення?». Адвокати Сергій Бадамшин, Олег Єлісєєв, Антон Гашинський та Анрі Цискарішвілі працюють і досі. Стежимо за справою.
- Тобто це був її особистий порив?
- Так, Марина вже дала кілька інтерв'ю і до цього записувала відео, в якому обґрунтувала свою позицію. Вона проти війни, і їй соромно, що доводилося працювати на пропаганду. До адміністративної відповідальності (30 000 рублів штрафу) її притягнули саме за це відео.
- А у зв'язку з тим, що вона увірвалася у прямий ефір, ще буде заведена кримінальна справа?
- Сподіваємось, що ні.
– Чим Марина займається нині?
– Вона написала заяву про звільнення. Більше на "Первом канале" не працює. Однак із Росії Марина не поїхала: хоче бути корисною у своїй країні. До того ж у неї діти. Поки що невідомо, чим вона займатиметься.
«Путін прийшов у мій новий дім»
- Чому ви вирішили поїхати з Росії і чим займаєтесь наразі?
- Я поїхала превентивно: не бачила можливостей продовжувати свою діяльність, перебуваючи у Росії. Із зими 2021 року розпочалася масштабна зачистка політичного поля, після чого вона перекинулася на правозахисні організації, однією з яких керувала я. Щодо мене були певні рухи з боку правоохоронних органів. Вирішила, що краще залишатися на свободі та допомагати іншим, перебуваючи за кордоном. Так я буду корисніша, ніж перебуваючи в ізоляції кілька років.
– Вам загрожували кримінальною справою?
- Це були натяки. Мене опитували у рамках матеріалу перевірки.
Після переїзду я влаштувалась у Києві. Мені дуже сподобалося в Україні, хотіла залишитися тут жити. Продовжувала працювати із незалежними російськими медіа, активістами, віддалено займалася правозахисною діяльністю. Але Путін прийшов у мій новий дім. У мене його нема. За іронією долі – знову через Путіна.
- Чим ви займаєтесь тепер?
– Наразі я займаюся проектом допомоги емігрантам «Ковчег» – це мережа взаємодопомоги. Моя команда допомагає людям, які через антивоєнну позицію зазнають кримінального та адміністративного тиску.
Допомагаємо політемігрантам після від'їзду із Росії. І це точно не ті люди, які підтримували Путіна, а потім раптом поїхали через якісь економічні міркування. І, звісно, якщо до нас звертаються українці чи білоруси, ми їм не відмовляємо.
На мій погляд, за кордоном нині формуватиметься кадровий резерв майбутньої вільної Росії. Нам важливо зберегти мислячу спільноту, готову щось змінювати. Люди повинні продовжувати свою діяльність для того, щоб наша спільна проблема – Путін – швидше нівелювалася.
Думаю, надалі проект із гуманітарного трансформується у глобальніший, і за кордоном з'явиться сила, яка зможе на щось впливати. У тому числі допомагати незалежним ЗМІ у Росії транслювати нормальну, непропагандистську думку про війну.
– А з житлом допомагаєте?
- У нас є будинки для спільного проживання. Ми надаємо житло на перші 2 тижні. За цей час людина зможе відпочити, знайти квартиру та відкрити рахунки. Зараз вільно близько 80 місць у Стамбулі та Єревані. Програмісти розробили колівінг-бот, який допомагає знайти партнера для оренди або людей, які готові надати своє житло. Такий собі тіндер із пошуку житла. Однак поки що не вистачає ресурсів, щоб охопити всіх: на сьогоднішній день запитів більше, ніж можливостей.
- А в антивоєнних акціях російські політемігранти беруть участь?
- Звичайно! Антивоєнні мітинги відбуваються у багатьох містах. У Стамбулі відбуваються антивоєнні акції. Люди самі скоординувалися, щоб допомагати українським біженцям. У Єревані наші представники займаються збиранням гуманітарної допомоги для України.
- Як ви вважаєте, війна – це надовго?
- До початку війни я не вірила у те, що вона можлива. Думала, що це блеф, шантаж Путіна, дивна переговорна позиція. Тому мені важко прогнозувати подальшу ситуацію. Я дуже сподіваюся, що війна закінчиться якнайшвидше. Чим раніше це станеться, тим більше людей залишаться живими.
Анастасія Буракова вела справи про відновлення честі та гідності за позовами УМВС до політика Андрія Пивоварова та газети «Нові вісті», RT та Антона Красовського до «Нової Газети» та Леоніда Гозмана, «кухаря Путіна» Євгена Пригожина до видань «Медуза» та «Д », справи про заперечення статусу іноагенту видання «Медуза», а також журналістів Юлії Ярош та Максима Глікіна, справи про адміністративні правопорушення щодо журналістів на зимових акціях протесту.
