Для Віктора Януковича настали неспокійні часи. Возять сюди-туди літаком на переговори до Білорусі, але нікому не показують. Можливо, щоб переконати громадськість у його реальності, в Росії опублікували звернення Віктора Федоровича до українців і в двох абзацах, зокрема, персонально до Володимира Зеленського.
За Україну Янукович обіцяє молитися, бо нічого іншого не залишається. І слава Богу. А ось Володимиру Зеленському «по-батьківськи» рекомендує перестати боротися за владу та досягти мирної угоди з Росією. Вчинити так, як свого часу вчинив сам Янукович.
«Напевно, не було ані дня, ані ночі за останні вісім років, коли б я не думав про те, чи правильно вчинив, покинувши Україну. Але сьогодні я впевнений, що це була єдина нагода уникнути широкомасштабної громадянської війни», - повідомив експрезидент.
Що тут скажеш? Янукович через вісім років досі не розуміє, що відбувається в Україні. Як не розуміє і Путін зі своїм оточенням, як не розуміє більшість росіян і донедавна ясно не усвідомлювала частина самих українців.
Жодної «широкомасштабної громадянської війни» в Україні не було і бути не могло, хоч борись Янукович за владу, хоч не борись. Її не було і немає навіть на його, як він висловився, «малій батьківщині» – Донбасі. На сході нашої країни ніхто і ніколи не збирався вмирати «за Януковича»: туди прийшли диверсанти Гіркіна, а потім - регулярні частини РФ.
Але в реальності Януковича все не так. Такі, як він, звикли вважати народ несамостійним бидлом та шукають того, хто стоїть за черговим «майданом» - Держдеп, масони, рептилоїди… У «януковичів» майдани завжди проплачені. І завжди є шанс домовитись.
Ось і наразі Віктор Федорович наступає на ті самі граблі. Невже він реально вважає, що український народ воює за збереження влади Зеленського? І якщо Зеленський раптом капітулює чи втече за кордон, українці одразу складуть зброю? Ні, в Україні одразу з'явиться інший головнокомандувач і опір продовжиться. Склалася ситуація, коли швидше, не «народ із Зеленським», а «Зеленський із народом». Нюанс невеликий, але відчуваєте різницю? Сьогодні на фронт пішли й ті, хто міг називати Майдан проплаченим, і ті, хто обзивав Володимира Зеленського клоуном, і ті, хто боровся за другу державну російську мову. Всі вмить забули про розбіжності і стали пліч-о-пліч знищувати агресора. Який саме і прийшов за тим, щоб зробити з українців зрозуміле Януковичу, покірне безлике стадо: захотів – послав на війну, захотів – відкликав.
Янукович і ті, хто із завидною впертістю возять його на переговори, сподіваючись якимось чином використати, не бачать елементарного: українці борються насамперед за самих себе. За своє право любити владу чи її лаяти, обирати президента чи його скидати. За свою особисту свободу слів та вчинків. І за це вони боротимуться до кінця.
А тим, хто цього не розуміє, тепер залишається тільки молитися.