Що ближче парламентські вибори, то тісніше стає на політичному полі країни. Починають з'являтися нові партійні проекти. Наприкінці минулого року про намір створити партію голосно повідомив Дмитро Разумков. У розпал різдвяних свят про партійні плани сповістив і Сергій Притула.
Хто ще може заявити про створення свого партійного проекту та чи стануть нові партії популярними серед українців? «КП" в Україні» опитала експертів та дізналася відповіді на ці та інші питання.
- Я думаю, що 2022 рік буде скоріше перехідним, аніж проривним. Почнуть з'являтися нові політичні проекти. Якщо ж говорити про прізвища, то, скажімо, сумніваюся, що Дмитро Разумков зможе про себе голосно заявити. Він не скористався унікальним моментом – періодом після відставки, коли до його персони була прикута увага суспільства та ЗМІ. Тоді він не зробив ривка, тож наразі ризикує загубитися. За багатьох плюсів Разумкова його головна проблема – відсутність потужного лідерського потенціалу, харизми. Так, він буде в епіцентрі політики, але у сильну самостійну постать навряд чи трансформується.
Сергій Притула намагатиметься поборотися за електоральну спадщину «Голосу» Вакарчука – голоси молодих, ліберальних, проєвропейських українців. Подивимося, що з цього вийде.
Глобальна проблема молодих партій – старі політичні еліти, які всіляко перешкоджають появі нових гравців. До того ж українське електоральне поле чітко поділено та міцно окуповане існуючими політпроектами. І не так просто відтягнути голоси у того ж Порошенка, Тимошенко, Бойка. Наприклад, у про проросійському сегменті були спроби розкрутити партію Шарія. Не вийшло.
У ребрендинг старих політичних проектів на кшталт «Народний фронт» я не вірю. Три роки тому українці сказали "ні" політикам старої формації. Тому маю сумнів, що відбудеться відкат.
- Так, 2022 року може з'явитися кілька помітних політичних проектів. Це і партія Дмитра Разумкова, і партія Сергія Притули. Останній може претендувати не лише на електорат «Голосу», але й відщипнути кілька відсотків у «Європейської солідарності». Незрозуміло, до речі, чи продовжуватиме політичну активність Петро Порошенко. Поки що неоднозначно виглядає доля "ОПЗЖ", у якої забирає значну кількість голосів політпроект Євгена Мураєва «Наші». Прогнозую, що новий подих отримає нова партія Бориса Колесникова «Україна – наш дім». Думаю, від рейтингу "ОПЗЖ" залишиться 6-7%.
Не виключаю, що найближчим часом свою політсилу створить екс-глава ГУР Василь Бурба. Принаймні він уже зробив серйозну заявку на це.
У розмови про те, що свою партію може створити якась зірка шоу-бізнесу, припустимо, Оля Полякова, я не вірю. Не думаю, що у неї такий великий фан-клуб, щоб на виборах отримати підтримку в 5% або хоча б 3% (кулуарно обговорюється ймовірність зниження прохідного бар'єру в парламент).
Якщо говорити про вдалий термін для старту нового політичного проекту, то однозначної відповіді ви не отримаєте. Все залежить від ресурсної бази кандидата/партії: гроші, медіапідтримка, ідеї, люди, "сітка" агітаторів. Якщо ресурси обмежені, то марафонську дистанцію не подолати – слід стартувати ближче до офіційного початку виборчої кампанії. Якщо кошти дозволяють грати в довгу, то починати розкручувати свій проект за півтора року до планових парламентських виборів – вдалий час.
Дмитро Разумков заявив про створення власної партії ще минулого року. А Сергій Притула вже 2022-го. Фото: facebook.com/serhiyprytula, facebook.com/dmytro.razumkov
- Багато сил зацікавлені у суттєвому переформатуванні політичного поля. І цьому є кілька пояснень. По-перше, 2023 року – парламентські вибори. Треба готуватись. По-друге, влада зацікавлена у тому, щоб роздрібнити фланги: з одного боку - "ОПЗЖ", а з іншого – «Європейської солідарності». Вона докладе чимало зусиль, щоб виникли політичні проекти, що конкурують один з одним і вигідні «слугам». По-третє, намагатимуться закріпити надлом демографічної структури української політики, який розпочався у 2019 році. Тоді до влади прийшло нове політичне покоління. Думаю, і надалі ставку робитимуть на проекти із залученням політиків віком 30-45 років. Вони можуть конкурувати на полі із «слугами».
І не забуваємо, що слідом за парламентськими виборами у жовтні 2023 року у березні 2024 року пройде перший тур президентських виборів. Тому потрібно вже нині готувати не просто партії, а партії на чолі з такими лідерами, які б могли скласти серйозну конкуренцію Зеленському.
Не сказали останнє слово "Батьківщина" Юлії Тимошенко, "Європейська солідарність" Петра Порошенка... Намічається серйозна боротьба.
- У 2022 році, певен, з'являться кілька значних політичних партій. Є запит на нову праволіберальну силу, ніша якої була звільнена «Самопоміччю» та «Голосом». Можливо, поява партії Сергія Притули добре вписується у цей запит.
Можуть з'явитися партії помірковано-національного спрямування. Можливо, буде якийсь об'єднавчий процес націоналістичних сил, якщо їм удасться дійти розсудливості.
Не виключаю формування нових політичних сил, орієнтованих на південно-східний електорат, - окрім партії «Наші» Євгена Мураєва та партії Шарія. Частину електорату "ОПЗЖ" може відібрати та сама партія Бориса Колесникова.
100% буде ребрендинг "Слуги народу" з новим неймінгом. Назву хочуть прив'язувати до прізвища Зеленського, але згода Офісу президента на це ще не отримана. Цього року може з'явитися і партія-дублер «Слуги народу» - політична сила зі схожими програмними пунктами, технологією роботи з електоратом на кшталт «Нові люди» в Росії.
- У нас у країні з'явилася негласна традиція – Верховна Рада останніх двох скликань не доживала до закінчення свого конституційного терміну. Цей факт може стимулювати багатьох політиків запускати свої політпроекти вже цього року.
Але навіть якщо розглядати консервативний сценарій, за якого парламентські вибори відбудуться за «календарем», тобто у жовтні 2023 року, новим партіям уже наразі треба заявляти про себе. Півтора року – достатній термін, щоб розкрутити проект під вибори.
Якщо хтось розраховує, що можна популярну хорошу людину зі світлим обличчям на чолі політпроекту розкрутити за півроку, - помиляються! Повторити феномен Зеленського зразка 2019 року не вдасться. Український виборець отримав висновки з електоральної революції трирічної давності.
Я чув, що можуть бути зрушення на лівому фланзі, який на сьогодні практично оголений. «Союз лівих сил» перетворюється на новий соціалізм на чолі з Максимом Гольдарбом.
І сама влада може вдатися до переформатування партійного поля. Обговорюється варіант із запуском ще однієї політичної сили, яка мала б чітку прив'язку до Зеленського.
Будуть спроби промацати електоральне поле щодо створення проекту Євгена Комаровського та Дмитра Гордона, але не факт, що вони увінчаються успіхом. Багато питань щодо того, чи Арсен Аваков займатиметься ребрендингом «Народного фронту», чи створенням нового політпроекту. Думаю, що він робить ставку на третій варіант – співпрацю з різними політичними проектами, але у негласній формі. Аваков має досить високий антирейтинг, щоб створювати партію.