Політичні підсумки 2021 року: відхід «матері Європи», загострення відносин Китаю та США, зміна ключових союзників України
2021 був відзначений низкою важливих подій у світовій політиці, які до того ж матимуть подальше продовження у геополітиці. Тенденції, що з'явилися цього року, визначать усю картину подальшого розкладу сил у світі. І на жаль, він буде заснований на конфронтації основних світових гравців, яка лише посилиться. «КП в Україні» зібрала основні «маяки» геополітики року, що минає.
Залишила Німеччину з купою проблем
У 2021 році світову політику залишила глава лідера Європи - Німеччини - Ангела Меркель, яка була понад півтора десятка років на чолі цієї країни-локомотива ЄС. При цьому вона пішла, як заведено говорити, не на мажорній ноті, а з цілою купою невирішених проблем і на хвилі зростаючого розчарування німців в ефективності як її особистої політики, так і політики християнських демократів.
Німці звинувачують Меркель у невирішеній кризі мігрантів та її різноманітних наслідках, включаючи зростання злочинності та ксенофобії, а також у розбалансуванні системи соціальної допомоги, у зростаючому безробітті та інших неприємних для пересічних німців речах.
Меркель також не спромоглася довести Мінські угоди, гарантом яких вона була в рамках «нормандської четвірки», до миру на Донбасі. Натомість вона успішно пролобіювала російський проект «Північний потік – 2», який дав Москві великий козир у суперечках із Україною та її західними союзниками.
Новий німецький уряд Олафа Шольца має намір продовжити політику Меркель щодо Донбасу. «Зараз дипломатія Шольца буде спрямована на те, щоб посадити усі конфліктуючі країни за круглий стіл, найкраще у Берліні. Його підтримує в цьому починанні Макрон, той теж не проти того, щоб зробити це все якнайшвидше», - вважає німецький політолог Александр Рар.
Стратегічне протистояння США та Китаю стало неминучим
Минулого року США зіткнулися з ситуацією, коли вони не можуть однозначно повернути собі статус глобального гегемона, і їм доведеться ділити його з Пекіном. На це саме претендує і Росія. Тому Вашингтон і намагається налагодити відносини із європейськими союзниками для стримування Китаю.
Зі свого боку Пекін, який раніше вважав за краще уникати глобальної експансії, тепер налаштований на жорсткішу лінію щодо США. У цьому йому допомагає те, що він сильно включений до світової торгово-фінансової системи. Елементи конфронтації посилюються, йдуть розмови про нову холодну війну. У Китаї звинувачують у цьому Америку.
пише газета Frankfurter Allgemeine Zeitung.
А провідний експерт теорії міжнародних відносин Джон Міршаймер вважає, що США своїми руками виростили свого найнебезпечнішого конкурента – Китай. Жадібність американських компаній, які через дешевизну китайської робочої сили розмістили в цій країні свої підприємства, призвела до того, що Сполучені Штати старанно допомагали КНР розвиватися. Замість того, щоб ще у 1990-ті почати перешкоджати його зростанню та гальмувати китайську економіку. І тепер стратегічне протистояння, аж до можливого військового зіткнення, наприклад навколо Тайваню, практично неминуче.
«Зелене» європейське майбутнє
2021 рік став роком серйозних екологічних тенденцій. Євросоюз прагне підвищити свою значущість у світовій політиці, і одна з ідеологічних основ ЄС – «зелена угода», згідно з якою до 2050 року Європа має стати кліматично нейтральним континентом.
Головний локомотив цієї політики – Німеччина. Саме її «зелений» курс, на думку експертів, визначить новий економічний та екологічний ландшафт ЄС. Німеччина прагне стати законодавцем у новій «зеленій» економіці для того, щоб до німецьких рекомендацій прислухалися не лише Китай та Росія, а й США. Плюс до цього на виборах до Бундестагу велику підтримку отримали «зелені».
Афганістан, як і колись, знову став полем геополітичного бою між регіональними державами. Фото: Зображення ejbartennl/13 images з сайту pixabay.com
Відродження Талібану та фіаско США
Одним із трендів року, що минає, став провал американської зовнішньої політики в Афганістані і другий прихід до влади руху «Талібан». 20 років зусиль американців і кілька трильйонів доларів, витрачених на цю країну, «згоріли» задарма. 300-тисячна афганська армія, створена американцями, здалася перед 60 тисячами талібів.
Афганістан, як і колись, знову став полем геополітичного бою між регіональними державами. За вплив на нього борються Китай, Туреччина, Пакистан, Росія, Арабські Емірати та ЄС. Самі таліби демонструють відому гнучкість і готовність як мінімум на рівні слів та публічних жестів відповідати загальноприйнятим стандартам політесу.
Пандемія стала фактором геополітики
В 2021 пандемія перейшла з гострої фази в хронічну, і остаточно стало зрозуміло, що у світі закінчилася економічна і політична глобалізація. Новим інструментом впливу у 2021 році стали вакцини від коронавірусу. Першість у розробці вакцин від коронавірусу та готовність надати препарати іншим країнам дозволяють країні зарекомендувати себе технологічним лідером у найбільш актуальній галузі фармацевтики та біотехнологій. Крім того, глобальна вакцинація стала добрим способом заробити на світовому ринку.
Україна із суб'єкта перетворилася на об'єкт торгів
У нашій країні головними маркерами року, що минає, стали кілька подій і тенденцій. Це те, що Мінські угоди зайшли в глухий кут і виникла загроза повноцінного російського вторгнення в Україну.
Заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд заявила, що переговори щодо Донбасу зайшли в глухий кут. Але вона зазначила, що Сполучені Штати можуть відіграти допоміжну роль у врегулюванні конфлікту на Донбасі. «Переговори зайшли в глухий кут, і обидві сторони роблять все для того, щоб мікроелементи затягували обговорення великих елементів. Чи хоче Путін справді повернути Донбас? Ми не знаємо, але ми віримо в це і думаємо, що США можуть відіграти допоміжну роль, як ми це робили раніше», - наголосила Нуланд на Київському безпековому форумі.
Газета Washington Post з посиланням на документ, який «просочився» з американської розвідки, повідомила, що Росія готує наступ на Україну, в якому буде задіяно 175 тис. військовослужбовців.
Ще одним трендом української політики стало те, що долю України розпочали вирішувати за її спиною. Росія зажадала від США закрити для України та Грузії шлях до НАТО. Формально їй у цьому відмовили, а фактично закулісні переговори про це не припиняються. Про це можна судити з телефонних розмов президентів Джо Байдена та Володимира Путіна. На словах президент США демонструє жорсткість щодо Москви, а насправді в НАТО заявляють, що там немає консенсусу стосовно вступу України. Виходить, російський ультиматум діє на західних партнерів Києва.
Думка експертів
Олексій Якубін, політолог:
- Очевидний тренд світової геополітики року, що минає, - це посилення Китаю та його конфлікт із США. Причому частина Заходу готова домовлятися із Пекіном. Далі – це спроба США вибудувати коаліцію із союзників проти Китаю, зокрема й бажання Байдена перезавантажити відносини з Росією.
Щодо України, то тут можна відзначити регіоналізацію, тобто звуження інтересу до неї великих світових гравців. Наочно це показала «Кримська платформа», яку проігнорували світові лідери та відвідали лише найближчі сусіди України. Так, сама Україна стала вже не суб'єктом, а об'єктом торгів. Що ж до Мінського процесу, то він зайшов у глухий кут, але до кінця року завдяки спілкуванню Байдена та Путіна почалися якісь рухи на цьому напрямку.
Вадим Карасьов, політолог:
- Серед українських трендів варто відзначити санкційну політику проти медіаресурсів окремих політичних сил. Рік тому вони почалися і знову продовжилися. Президент Володимир Зеленський своїм указом ввів рішення РНБО щодо санкцій проти компаній, які володіють телеканалами «Перший незалежний» та UkrLive, створених на базі раніше закритих каналів «112 Україна», NewsOne та ZIK. А сама РНБО перетворилася з дорадчого органу на головний інститут виконавчої влади.
Наступний тренд усередині країни – це перерозподіл медійного ринку. Для того, щоб сконцентрувати медійні ресурси на новий виборчий цикл, парламентські та президентські вибори. Ще один тренд - захоплення політикою на шкоду економіки, через що отримуємо серйозну соціальну напругу та інфраструктурні кризи.
Кость Бондаренко, політолог:
- Головний геополітичний тренд року, що минає, - це остаточне закріплення триполярного світу - США, Китай і Росія. США змушені були визнати, що їхня гегемонія у світі завершилася. Друга ключова тенденція 2021 року, - це балансування, що далі частішає, на межі війни і миру. Навколо Тайваню, України - постійні повідомлення про можливу російську агресію та інше.
Щодо України, то тут цього року відбулася авторитаризація влади та схлопування демократії. І другий момент – зміна ключових західних союзників Києва. Якщо раніше це були США, тепер стала Британія.
