Народний депутат Тетяна Скрипка: Децентралізація посилила порушення прав дітей
Незабаром закінчується місяць, як Верховна Рада ухвалила постанову про звернення до Кабінету міністрів щодо створення Державної служби України у справах дітей. Депутати вважають, що це питання невідкладне і має бути вирішене до кінця цього року.
Чому такий поспіх та які завдання хочуть покласти на новий орган виконавчої влади, «КП" в Україні» розмовляє з головою підкомітету у справах сім'ї та дітей Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Тетяною Скрипкою.
У Мінсоцполітики все загубиться
Тетяна Скрипка. Фото: facebook.com/zeRiabykha
- Тетяно, ваші колеги гнівались у соцмережах, що Кабмін не виніс питання на минуле засідання. Чому поспішаєте? Питання - у виділенні коштів?
– Не це головне. Наразі у Раді діє тимчасова слідча комісія з порушення прав дітей. Це коротка назва, а спектр питань, які ми вивчаємо та які вимагають виправлення, надзвичайно широкий. Але комісія не може бути вічною, її повноваження рано чи пізно закінчаться. Якщо нічого не робити, все спуститься в Мінсоцполітики і загубиться у купі інших проблем. Про дітей знову згадуватимуть лише 1 червня.
Якщо ж буде створено центральний орган, який займається лише дітьми, ми передамо туди свої напрацювання, окреслимо виклики та знатимемо, з кого питатимемо за реалізацію.
– Одним із аргументів на користь нової служби було те, що сьогодні права дітей розосереджені по шести відомствах.
- Так, це і ряд міністерств, і центральні органи влади, і Національна сервісна служба. Всі вони займаються не лише дітьми, але й багатьма іншими питаннями. У того ж таки Мінсоцполітики і малозабезпечені, і пенсіонери, і інваліди. Діти залишаються обділеними.
А у зв'язку з децентралізацією держава просто втрачає контроль за тим, що відбувається з дітьми на місцях.
- Що ви маєте на увазі?
- У зв'язку із децентралізацією у багатьох регіонах служби у справах дітей фактично перестали працювати. Мало того, вони не у кожній новій громаді й створюються. Деякі голови просто не розуміють, навіщо це потрібне.
Ми зіткнулися з кричущими фактами, коли прокуратура змушена була звертатися до суду з позовом про створення такої служби. І такий випадок, повірте, не один.
Щоб не було «тому що»
- До тих служб, які працюють, також є серйозні претензії. Багато дітей, які вимагають допомоги, вислизають із їхньої уваги.
Центральний орган, про який ми говоримо, саме і має бути створений для того, щоб контролювати роботу служб. І головне – спрямовувати цю діяльність та отримувати з місць підказки, які допоможуть обрати правильний вектор державної політики.
Йдеться, наголошую, не лише про контроль. Найголовніше – це зворотний зв'язок. Якщо місцева служба каже: ми не справляємося, тому що… То державна служба має це «тому що» виправити, щоб більше про нього не згадували. Побудувати політику так, щоб служби на місцях справлялися.
- У Харківській області 13-річний хлопчик зґвалтував та вбив 6-річну сусідську дівчинку. Потім виявилося, що він і раніше виявляв агресію, але у службі у справах дітей на обліку не перебував і ніхто ним не займався.
- У таких випадках потрібно поєднувати зусилля служби у справах дітей, медичної та освітньої сфер. Це серйозні страшні недогляди.
- Тож чи допоможе новий державний орган об'єднати ці зусилля, щоб не довести до біди?
- Думаємо, що так. Ми працюємо з ЮНІСЕФ, і у них дуже багато напрацювань із таких проблем. До речі, ЮНІСЕФ підтримує створення в Україні централізованої служби у справах дітей. Щоб вона була підпорядкована безпосередньо Кабінетові міністрів, а не якомусь окремому міністерству.
Не лише сім'я, але й громада
- Ось ще, на жаль, типова ситуація: дитину в сім'ї кидають без нагляду, морять голодом, б'ють. А соцслужби схаменуться, коли вона опиняється на межі смерті або й гине.
– У нас нині є громади. Кожен голова громади та його служба у справах дітей повинні знати, скільки у них сімей, як почуваються в них діти, чи потребують допомоги.
Ви, мабуть, пам'ятаєте історію дівчинки з ДЦП у Кривому Розі? У 15 років підліток важив дев'ять кілограмів. Як таке можливо? Політика нової служби буде спрямована на те, що відповідальність за дитину нестиме не лише сім'я, але й громада.
Наприклад, дитина з інвалідністю має раз на два роки проходити медогляд. І якщо цього не робить мати, її можна покарати. Але забезпечити дитині необхідне – це обов'язок держави.
Усиновлення, оздоровлення, виїзд за кордон.
- Ювенальна поліція теж буде включена до складу нової служби чи залишиться у МВС?
- Залишиться у МВС, бо ювенальна поліція частково має каральну функцію, а ми не хочемо наділяти такою роллю службу. Але буде прописано механізм співпраці, створено реєстри, до яких матимуть доступ як співробітники служби, так і МВС.
- А питання усиновлення?
- Так, їх ми бачимо як функції служби. Виїзд дітей за кордон – це також неврегульоване питання. Оздоровлення… Все це буде у віданні служби, яка співпрацюватиме з іншими відомствами, але формуватиме і задаватиме політику стосовно дитинства.
- Кілька років тому було проголошено політику на те, що в Україні не буде будинків-інтернатів для сиріт.
- Правильно казати, що державна політика спрямована на те, щоб діти зростали в умовах, найбільш наближених до сімейних. Це не ті будинки-інтернати, які з'явилися у повоєнні роки. Це малі групові будинки, дитячі будинки сімейного типу. Служба повинна створювати умови для розширення саме такої мережі, яка дає дитині соціалізацію. Дослідити кожну конкретну долю: чи може дитина отримати її у своїй сім'ї чи їй потрібна допомога ззовні.
- Часто дітей повертають у сім'ї навіть із найгіршою репутацією. Мотивація: із рідними краще, аніж із чужими.
- Повторюю, кожен випадок має вивчатися окремо. Потрібно впроваджувати медіацію дітей та батьків. Ми зараз просто горимо ідеєю створення такої служби і, дай боже, не перегоримо.
- Тиснете на Кабмін, щоб виконали постанову?
– Голові тимчасової комісії Павлу Сушку прем'єр-міністр обіцяв, що питання вирішиться у місячний термін. Сподіваємось.
ДУМКИ
За
«Потрібен центр, який би скоординував усі реформи»
Людмила Волинець. Фото: facebook.com/profile.php?id=100009528762019
- Сьогодні відбувається багато реформ, які між собою не узгоджені щодо інтересів дитини. Наприклад, є реформа освіти, медична реформа. При цьому дитина може вчитися, але не бути пролікованою. І може лікуватися, але в освіті трапиться прогалина, – каже експерт з прав дитини Людмила Волинець. – Є судова реформа. Але замість 9 місяців діти можуть по 1,5-2 роки чекати, доки тітка-суддя винесе рішення про усиновлення. Дитина, яка у 6 років могла потрапити до сім'ї, до 8 років залишається в якомусь соціальному центрі.
І таких розбалансувань дуже багато.
- Одна реформа не бачить іншу, тому потрібний центр, потрібна професійна команда, яка б змогла підігнати ці пазли один до одного. Це складна тема, що важко розуміти в публічному просторі, але резюме таке: нова служба покликана скоординувати керування проблемами, з якими сьогодні стикається наше дитинство. Допомогти чиновнику, який перебуває поряд із дитиною. Тому що сьогодні чиновник не знає, як захистити дитину від наростаючого сімейного неблагополуччя і сирітства, що загрожує, - каже Людмила Волинець.
Проти
"Ми робимо п'ять кроків назад"
Олексій Лазаренко. Фото: facebook.com/profile.php?id=1795484305
Віце-президент Всеукраїнської фундації «Захист прав дітей» Олексій Лазаренко обережно ставиться до ідеї створення нової служби з прав дітей.
- Логічно, що це має бути державний орган, тому всі наші нормативні документи створено від імені держави та держави. Призначаються відповідальні чиновники, і якщо десь недопрацювали, то мають відповідати. З цього боку теж все вірно. Але пригадаймо, що аналогічний орган виконавчої влади – Державний комітет сім'ї та молоді - існував в Україні до 2002 року. І переворот у політиці стосовно дитинства не здійснив. Наразі відбувається реінкарнація, по суті, це п'ять кроків назад.
Експерт зазначає, що в умовах децентралізації все лягає на плечі місцевої спільноти.
- Чиновникові в Києві, хоч би як його мотивували, байдуже, що відбувається у Згурівському районі в якомусь невеличкому селі. Що там є дитина, чиї батьки не виконують своїх обов'язків і треба щось вирішувати. А якщо посадити чиновника у кожен район, то тільки збільшиться число, даруйте, дармоїдів. Тому що цей чиновник ходитиме і роздаватиме вказівки місцевим органам влади, що їм потрібно забезпечити права дитини. Власне, і все.
Експерт зазначає, що у цивілізованих країнах усі питання щодо захисту прав дітей вирішуються на місцевому рівні. Але при цьому для місцевої влади діє ринок соціальних послуг. Схематично виглядає так.
Голова громади, він же голова органу опіки та піклування, дізнається від служби у справах дітей про дитину, яку занедбала мати-п'яниця. Громада звертається до громадської організації, яка надає дитині реабілітаційну програму у спеціальному центрі. Зрозуміло, не безкоштовно – за рахунок громади.
- Паралельно психологи та медики працюють із мамою. Якщо дитину вивели зі стану кризи, а мама залишається на тому ж рівні, порушується питання про передачу дитя у прийомну сім'ю. Але знову ж таки, прийомних батьків треба навчити, і це теж робиться за кошти громади, – каже Олексій Лазаренко. - Такий стандарт соціальних послуг діє у Швейцарії, Німеччині, Франції. А в Україні його немає, тому ми й робимо п'ять кроків назад, зводячи все до чиновницької процедури.
