«Чорні списки»: спочатку людині зіпсують долю, а потім – ой, помилочка!
Актор театру та кіно Валентин Томусяк отримав вибачення від Служби безпеки України. Вдень 4 листопада його ім'я все ще знаходилося на сайті Міністерства культури у складі осіб, які загрожують національній безпеці. Чиновники - вони такі - скрупульозні: поки все не перевірять ще раз, поки папірці зі столу на стіл не перенесуть, печатки всі не поставлять і чайку не поп'ють, не стануть нічого виправляти.
Ну, внесли людину в поганий список, поставили під загрозу кар'єру помилково, так не вперше! Вже й звикати до таких списків та помилок настав час. А ось не звикається.
За якою методикою працюємо?
«Чорну мітку» Валентин Томусяк отримав тому, що на деяких російських сайтах, зокрема kino-teatr ru, його ім'я опинилося у складі акторів фільму «Сонцепек», де показано перекручену версію війни на Донбасі. Про те, що сам Томусяк не має до цього продукту жодного відношення, багато разів сказано. Займає інше: за якою методикою СБУ складає списки?
Виходить, що наша служба, яка небезпечна і важка, знімає інформацію з російських ресурсів, нічого не перевіряючи ще раз? Так це, даруйте, зрада та саботаж. Чи в СБУ готові назвати «ворогом України» будь-кого, на кого хтось щось напише чи наклепує? Так це пахне сталінізмом. Просто робить свою роботу абияк? То як тоді можна говорити про національну безпеку?
Є питання і до Міністерства культури та інформаційної політики, яке, на думку його пресслужби, «адмініструє список». А чи не заважало б його почитати, перш ніж технічно викладати на сайт? Звірити, якщо цього не зробили у СБУ, прізвища учасників створення забороненого фільму. Якщо завтра Служба безпеки України за чиєюсь помилкою чи злим наміром вручить Мінкульту список із прізвищем Володимира Зеленського, він теж займе своє місце у списку, а потім почнуть розбиратися, що та чому?
Ми розуміємо, що на помилках навчаються. Але те, що природно для підлітків, є неприйнятним для державних установ, де багато дорослих і, хотілося б вірити, розумних людей. Проте тільки зараз, коли вибухнув скандал, міністр культури Олександр Ткаченко визнав, що система вимагає доопрацювання, і Мінкульт із СБУ нарешті домовилися про співпрацю щодо верифікації списків діячів культури, коли йдеться про мистецькі проекти чи твори.
Поплутали, з ким не буває
Можна припустити, що за промах з актором когось покарають і, можливо, навіть звільнять. Тільки це відмазування вже не працює. Як не спрацювала у скандалі зі списками «злодіїв у законі», де виявилося 108 помилок. Люди більше повірили словам депутата Давида Арахамії, що ці помилки купувалися, ніж запевненням міністра МВС Дениса Монастирського про технічні огріхи в англійській транслітерації. Тому що плутали не лише англійські літери, а й дати народження, імена, національність…
Допустимо, що всі ці «дрібниці» згенерували 8 осіб у Національній поліції, які й поплатилися посадами. Але далі вони вільно прослизнули через громіздку бюрократичну машину: СБУ, апарат РНБО, секретаря РНБО та, зрештою, самого президента. І якщо багатьом реальним «злодіям у законі» санкційні списки до лампочки, в Україні легальних активів у них як у комара сала, то у підприємця з Василькова Мехака Алексаняна вони вирвали п'ять місяців із життя.
Крім часу, грошей та нервів, які довелося витратити на суд із державою, громадянину України загрожувала депортація, бо йому приписали вірменське громадянство. У Алексаняна було заблоковано всі рахунки, він не міг платити навіть за комуналку та виплачувати зарплату на своєму підприємстві.
Через такі ж поневіряння довелося пройти жительці Києва, кандидату юридичних наук Ользі Калініній, яку в 2018 році внесли до списків санкцій РНБО замість однофамілиці з Криму. І у 2021-му повторилося те саме. А ви кажете вчитися на помилках!
Додамо хіба що ні перед Алексаняном, ні перед Калініною ніхто не вибачався.
Можна все, всі лукавлять і брешуть
Все це можна було б вважати дурницями на тлі глобальних проблем, якби не той момент, що всі ці списки заборонених чи прокажених є каральним механізмом. І можуть бути використані як спосіб розправи. Спершу людині зіпсують долю, потім розведуть руками: помилочка! І вигодонабувача не буде, бо з кожною такою помилкою падає повага до держави.
Покарання винних, догани та звільнення – не вихід, бо це теж каральні заходи. Система не повинна працювати зі збоями, навмання і без контролю. Чиновникам варто було б не лише писати пости у соцмережах, а й читати коментарі до них. А якщо відкинути найнятих роботів, що розводять дифірамби, то думки простих людей зводяться до того, що у нас можливо все, що всі лукавлять і брешуть, навколо засідки. А це дуже поганий знак.
