Артистка Харківської опери, яка працює в підземеллі: Це і наша сцена, і бомбосховище
За два роки війни Харків потроху «переїхав» під землю. Школи, магазини, салони працюють у бомбосховищах. Головну різдвяну ялинку міста також поставили у метро. Спустився під землю і театр.
Про те, яка акустика у підземній залі Харківської опери, чи є мистецтво під час війни, а також чому не можна пити перед виступом чай з коньяком, розповіла журналісту Коротко про оперна співачка Ганна Агасиєва.
Виє тривожна сирена
У вечір вихідного дня у підземній залі Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка аншлаг.
Під час вистави виє тривожна сирена. Але ніхто з глядачів не покидає залу, адже це і є бомбосховище. Театр спустився на поверх униз, тому що велика сцена Харківської опери закрита - з постійними тривогами у місті на ній неможливо проводити вистави.
Згадуючи про бомбосховище, одразу уявляється сире похмуре приміщення.
- Насправді керівництво театру зробило комфортні умови для перебування там і артистам, і глядачам, - розповідає Коротко про артистка Харківської опери Ганна Агасиєва. – У цій нижній залі, де зараз проходять виступи, тепло, затишно, є сцена для нас і стільці для глядачів. Єдине – акустика. Її там майже немає на відміну від нашої головної зали, яка наразі зачинена. Але ми пристосувалися.
Втім, сильний голос Ганни Агасиєвої чути і в найвіддаленішому куточку підземної зали. Цікавий факт: коли я вперше почула романс «Пробач мені» у виконанні Ганни, в уяві одразу виник образ оперної діви, монументальної фігури а-ля Монсерат Кабальє. Але глибоке мецо-сопрано насправді належить стрункій дівчині, що наче зійшла зі сторінок модного журналу.
І ця тендітна харків’янка від самого початку війни навіть і не думала полишати рідний край.
- У перші дні війни я була в місті Чугуїв (за кілька кілометрів проходила лінія фронту. – Авт.), опісля переїхала до рідного села на Харківщині, де більш безпечно, - пригадує Ганна. – А мій чоловік Кирило від самого початку воює.
На початку літа чоловік був серйозно поранений. Майже три місяці дівчина провела у лікарні, доглядаючи за коханим.
- Щойно він зміг – одразу ж повернувся на фронт, а я - до рідного театру, - каже Агасиєва.
Ганна ще на початку кар'єри оперної співачки - їй лише 28 років. Фото: З архіву Ганни Агасиєвої.
Квитки до театру розкуповують
Улюблена робота рятує від щоденної страшної буденності. Коли співачка заходить до театру, то за його стінами залишає усі клопоти і важкі думки.
- Усі ми, працівники театру, стараємося, аби наші глядачі хоча б на ті кілька годин у театральній залі забули про важкість сьогодення, - пояснює Ганна.
- А чи стало менше глядачів через війну?
- Люди, які приходили до нас до війни, продовжують відвідувати театр і зараз, - розповідає артистка. – Пам’ятаю такий момент. Коли після перших місяців війни театр повернувся з-за кордону і ми підготували виставу «Наталка-Полтавка», я була вражена тим, що в залі був аншлаг.
Можна багато сперечатися про те, чи потрібне людям мистецтво під час війни. Але всі крапки над «і» розставляють самі харків’яни, які швидко розкуповують квитки на вистави рідного театру опери. Значить, мистецтво дійсно рятує таке зболене ментальне здоров’я українців.
- Ми всі живемо у постійному стресі, таке наше сьогодення, - каже Ганна Агасиєва. – Звісно, стрес негативно впливає на усі сфери життя, в тому числі і на голос. Намагаюся тримати себе в руках, зайвий раз не хвилюватися. Трохи рятує йога, медитація. І найбільше - мій фронтовий пес Джек.
Дворічна вівчарка потрапила до Ганни з лінії фронту. Для того щоб потоваришувати з дорослою собакою, дівчині потрібно було докласти багато зусиль. Але день за днем багато Аніної любові та ласки, а ще собачих смаколиків для Джека - і ось сьогодні вони вже найкращі друзі.
- Не можу жити і без співу, - усміхається дівчина. – Співаю практично завжди і всюди ще зі школи. Хоча свій перший виступ саме у школі пам’ятатиму все життя: я тоді забула слова пісні (сміється. – Авт.). Це тепер знаю, що головне на сцені – впевненість незважаючи на будь-яку ситуацію.
Ще школяркою майбутня співачка захопилася академічним співом. І дотепер не змінила своєї думки.
- Чекайте,чекайте, естрада мені також подобається, - поспішає пояснити Ганна. – Захоплююся творчістю українського композитора Олександра Білаша, автора відомої пісні «Два кольори». Обожнюю Володимира Івасюка, його «Водограй», «Я піду в далекі гори». Із сучасників подобається те, що робить творче об’єднання «МУР». Мета «МУРівців» - розповісти українцям про трагедію репресованих митців, наших Симоненка, Стуса та багатьох інших. Ще одна окрема любов – це творчість гурту «Жадан і собаки». Їхня композиція «Діти» викликає в мене неймовірні емоції - це ж про наших дітей, які проживають своє дитинство в умовах війни.
Найбільше справлятися зі стресом Ганні допомагає фронтова вівчарка Джек. Фото: З архіву Ганни Агасиєвої.
До речі
Про чай з коньяком перед виступом
Як і кожен співак чи співачка, Ганна Агасиєва ретельно береже свій робочий інструмент – голос.
- По-перше, кожного дня співаю, по-друге, загартовую свої голосові зв’язки, - розповідає співачка. – Влітку щодня купалася в холодному джерелі. Також полюбляю з’їсти морозиво.
А от відомий у народі рецепт розслаблення голосових зв'язок - чай з коньяком - не розуміє.
- В жодному разі не треба вживати такий напій перед або одразу після виступу, - пояснює Ганна Агасиєва. – Так, алкоголь розслабить зв’язки, але під час співу вони будуть аж надто трудитися. І після виступу можуть виникнути серйозні проблеми зі здоров’ям.
Незважаючи на військові умови, підземний зал театру збирає аншлаги. Фото: ФБ ХНАТОБ / СХІД OPERA
