Отець Павло Вишковський - про костел святого Миколая: Під час сильного вітру з храму падає каміння
Відкриття собору Паризької Богоматері після реконструкції стало подією світового масштабу. З пів сотні керівників різних держав та урядів зібралися у столиці Франції, щоб вшанувати посталу з пожежі пам’ятку. На церемонії був присутній і наш президент Володимир Зеленський.
А тим часом у середмісті Києва продовжує руйнуватися наша перлина неоготики – костел святого Миколая. Він не такий стародавній, як Нотр-Дам, і не має легенди про чарівну дівчину та горбаня, але є однією з найкрасивіших споруд української столиці, пам’яткою архітектури національного значення і святинею, що зазнала багато страждань.
Храм повністю не відновився після пожежі 2021 року. Обіцяна реставрація не почалась. Три десятки років римо-католицька парафія просить державу передати костел у керування вірянам, щоб ті могли відновити його і берегти, але… Про те, що відбувається з храмом, Коротко про розповів настоятель парафії святого Миколая отець Павло Вишковський ОМІ (Місіонер Облат Непорочної Марії).
Увесь час знаходилися причини не виконувати обіцяне
Настоятель парафії святого Миколая отець Павло Вишковський. Фото: надано Павлом Вишковським
- Отче Павле, багато років ви намагаєтеся повернути храм у відання парафії. Але питання, наскільки можна зрозуміти, досі не вирішене?
- Ви правильно розумієте. Після проголошення незалежності України віряни почали збиралися на сходах колишнього планетарію, що історично був і є собором святого Олександра, та Будинку органної музики, що історично був і є костелом святого Миколая. Вони вимагали повернути свої святині.
Собору святого Олександра більше пощастило. Комуністи перетворили його на планетарій та Музей атеїзму, а коли Союз розпався, то й предмет атеїзму розпався. У січні 1991 року Київська міська рада передала храм римсько-католицькій громаді. Те саме обіцяли і щодо костелу святого Миколая. Мовляв, почекайте рік-два. Чекали… На початку січня 1992 року в костелі відновили богослужіння, але він залишався концертною залою.
Про офіційне, юридично оформлене, повернення храму заговорили під час візиту до України Папи Іоана Павла ІІ, який відвідав костел святого Миколая 25 червня 2001 року. Тодішній голова держави Леонід Кучма пообіцяв це голові Ватикану. Згодом президент Віктор Ющенко видав розпорядження, що до 1 липня 2005 року костел має бути переданий парафії. Це сталося 19 грудня 2004 року – на День святого Миколая за старим календарем.
- Відтоді минуло вже 20 років.
- Так, і увесь цей час знаходилися якісь причини не виконувати обіцяне. Спершу шукали і не могли знайти, куди перенести орган, а потім сталася пожежа 3 вересня 2021 року - зайнялася електропроводка, яка була в такому стані, що її треба було міняти ще 15 років тому. Потім ніби відбувся поштовх – Мінкульт та парафія підписали меморандум, що до 1 червня 2022 року костел повернуть вірянам.
Але знову нічого не сталося. 6 грудня 2023-го тодішній тимчасовий очільник Мінкульту Ростислав Карандєєв підписав додаток до згаданого меморандуму, перенісши обіцянку повернути храм на 1 травня 2024 року. Якщо раніше причиною був орган, потім пожежа, потім - початок війни, то тепер виявилося, що нема куди переселити Будинок органної музики.
Богослужіння в костелі. Фото: facebook.com/st.nicholas.kyiv
За дев’ять місяців - жодної відповіді від чиновників
- Травень теж давно минув, чому знову зволікання?
- Я думаю, що це питання треба адресувати Мінкульту. Версія така, що переселяти Будинок музики збиралися до флігеля Жовтневого палацу, але за ту будівлю тривають судові процеси. Пояснювали цим. Але з елементарної точки зору вже 3,5 року Будинок музики не прив’язаний нічим до храму, бо немає органу. Музиканти працють у приміщенні, що поруч з храмом. Там відбуваються репетиції, а виступають вони регулярно по різних інших майданчиках Києва.
Ми не раз і не два надсилали до Міністерства культури пропозицію створити робочу групу задля вирішення питань передачі храму громаді, щоб займатися його порятунком. Ми готові. У нас є опікунська рада – це 27 відомих архітекторів, науковців, юристів з титулами, ми знайдемо кошти. Лише дайте нам робити те, що треба робити. Але за дев’ять місяців не отримали від чиновників жодної відповіді. Від моменту підписання меморандуму маємо вже третього очільника Мінкульту, але ситуація не міняється. Ми зробили перші рятувальні роботи, вклали в них до 10 мільйонів гривень парафіян, бо будівлі був би кінець. Ми маємо ключі від храму, але не маємо жодних документів.
Служба за загиблим воїном. Фото: надано Павлом Вишковським
- Правда чи ні, але є повір’я, що з того часу, як на зведенні костелу загинув молодий будівельник, храму судилася важка доля. Коли комуністи відбирали його у мирян, священники зазнали жахливих переслідувань.
- Храм будували впродовж 10 років, і після цього ще наступні 19 років він діяв як католицька святиня. А далі справді почалися трагічні часи. Настоятеля парафії отця Йосипа Жмигродського вислали у Соловецькі табори, де він і загинув. Останнього настоятеля Сігізмунда Квасневського у 1938 році закатували на електричному стільці в підвалах НКВД у Києві. Групу парафіян, зокрема голову будівельного комітету Леонарда Янковского, спочатку тримали у в'язниці у Києві, а потім - на Холодній Горі у Харкові. Янковский помер після тортури «на рукавичку». Це коли у відро з киплячою олією занурюють голу руку і шкіра злазить, як рукавиця. Далі зараження, гангрена, я вже не кажу про пекельний біль, якого зазнає катована людина.
На цій крові комуністи закрили храм, влаштувавши у ньому склад. Далі тут тримали архів. А перед Олімпіадою 1980 року, матчі якої мали проходити у Києві, такі собі культурні комуністи вирішили перетворити храм на Будинок органної та камерної музики.
Після пожежі 2021 року костел так і не відреставрували повністю. Фото: facebook.com/st.nicholas.kyiv
Стіни помили, а змите - прикрили
- Ви казали, що проводку, яка зайнялася у 2021-му, мали поміняти років 15 тому. Хтось поніс відповідальність?
- З того, що мені відомо, - ні. Та я й не можу звинувачувати балансоутримувача. Вони начебто просили кошти на ремонт, але їм відмовляли. А тих коштів, що виділялися, вистачало лише на документацію та податки. У питанні збереження храму державна бюрократична машина крутилася повільно і дуже ощадливо.
- Про завершення протиаварійних робіт тодішній міністр Олександр Ткаченко оголосив 31 січня 2022 року. Але стан будівлі як називали, так і досі називають аварійним.
- Це були першочергові протиаварійні роботи, за які відповідали Мінкульт та Будинок органної музики. Вони полягали в тому, що розбиті вікна заклеїли пластиком, задули піною, яка за три роки геть уже висохла. Повісили захисну сітку всередині під стелею і спробували змити сажу на стінах. 650 000 літрів води на них вилили, а на підлогу поклали чорну плитку. Це, знаєте, так по-нашому: помити стіни, ну а те, що змилося, прикрити.
Воно ніби гарно вийшло для картинки у ЗМІ – стіни мокрі, підлога чиста. А ми коли пройшли по храму, одразу почули запах цвілі. Підняли плитки, а там на паркеті хазяйнує грибок! Почали оте все вичищати, щоб цвіль не перекинулася на колони. Ще й вісім 8 вантажівок сміття з підвалу довелося вивезти.
Парафіяни на толоці ремонтують костел власноруч. Фото: kyiv.omi.org.ua/
Викопали котлован під бізнес-центр, і один хрест злетів. Другий просто зняли
- Минулого року віряни влаштували під Мінкультом акцію – принесли каміння, що падає з храму. У Києві чимало більш старих споруд. Чому така біда саме з костелом?
- Довго шукати відповідей не треба. Пам’ятаєте, як з костелу зняли хрести, і це було вже за незалежної України? У 2000-х роках поруч із храмом почали будувати бізнес-центр, який пов’язували з Дмитром Табачником. Викопали котлован, і невдовзі один хрест полетів. Коли поставили риштування і робили ніби «реставрацію» фасаду, то замість того, щоб той хрест поставити на місце, другий також зняли. Там мала бути охоронна зона у 25 метрів, а по факту - і кількох немає. Це по-перше.
По-друге, поруч із нами канал водовідведення. Коли звели отой бізнес-центр, майже вся вода пішла під храм.
По-третє, під храмом проходить гілка метро, тобто увесь час відбуваються великі вібрації. Більше того, під час прокладання тунелю обрізали палі, на яких стоїть храм. Те, що він стоїть, це вже диво.
Є й історичне пояснення. Дружина архітектора Городецького, який був очільником будівництва, мала цементний завод. Вперше в історії Києва під час зведення костелу були використані залізобетонні палі і, власне, цементобетон. А це була не та будівельна суміш, що зараз возять у спеціальних мішалках, це було експериментальне використання.
Храм був приречений, щоб ним займалися, відновлювали чи захищали шляхом консервації. А коли це не робиться, а лише готується документація, то будівля руйнується, бо в щілини затікає вода. Років 15 тому ніби робили ремонт фасаду – півтора року стояли риштування. А по факту посвердлили дірки і чимось замазали. Відзвітували, що освоїли виділені кошти, так само як у січні 2022-го Олександр Ткаченко відзвітував про протиаварійні роботи.
Так виглядав костел восени 2021 року. Фото: надано Павлом Вишковським
А коли сильний вітер, ми збираємо каміння
- Ви розраховуєте, що найближчим часом щось вирішиться, чи будете чекати кінця війни?
- Маємо надію, що новий очільник Мінкульту справу зрушить з місця. А як ні – то суд, до якого ми вже готові. Ми завжди говорили і говоримо, що парафія, яка будувала храм, найкраще подбає про його збереження. Що система, у якій ніби виділяються кошти, а потім кудись діваються, не допоможе. Навколо костелу вже ходять плітки, ніби хтось наклав лапу на його землю, хоче звести багатоповерхівку, я це й коментувати не хочу. Але якщо збереження архітектурної та релігійної пам’ятки національного значення блокується і блокується, то, можливо, хтось має в тому зацікавленість..
Віряни досі продовжують працювати над відновленням храму. Фото: facebook.com/st.nicholas.kyiv
«Від влади хочемо, щоб дозволила зробити те, що не зробила сама»
- А яка остаточна доля органу? Одні писали, що він знищений повністю, інші - що ще можна відновити.
- Від органу залишилася купа сміття, і її кудись вивезли. Будинок музики отримав новий орган з-за кордону, його планують розмістити у флігелі Жовтневого палацу.
- Костел відкритий для сторонніх відвідувачів, туристів?
- Відкритий кожного дня. Коли світло відключають, ми вивішуємо ліхтар.
- Відомо, що з початком повномасштабного російського вторгнення ви відкрили у костелі гуманітарний хаб. А наразі на День святого Миколая освятили реабілітаційний центр.
- Так, ми не виїхали з Києва, коли його оточив ворог. Молилися, допомагали людям. У Чернігівську, Київську, інші області передали понад 350 тонн гуманітарної допомоги. Коли під Києвом підірвали мости, власноруч переправляли човнами продукти до Чернігова.
Щодо центру, то коли ми живемо в режимі війни, кожна парафія повинна допомагати пораненим людям, яких все більшає. Навіть ті, хто не був задіяний у бойових операціях, травмовані, знервовані, душевно розхитані. Багато людей втратили рідних на цій війні. У нашій парафії вже восьмеро матерів, які поховали синів, вони особливо страждають. Тому ми створили центр христотерапії.
Це не тільки психотерапія, а дещо більше. Ми підтримуємо людей, спираючись на допомогу Ісуса Христа. Навіть якщо війна завершиться, а ми молимося, щоб найшвидше прийшов справедливий для України мир, людям потрібна буде підтримка ще багато років.
Також наша парафія підтримує внутрішніх переселенців. Зараз діти парафії збирають солодощі, канцелярію на час адвенту – Різдвяного посту. Ми поїдемо до Мощуна, до дитячих будинків, де ще не побував Миколай, бо не було такої можливості.
Справа відбудови храму важлива, але ще важливіші люди, для який святий Миколай творив добро. Від влади ж ми хочемо, щоб вона виконала свої зобов’язання, і нічого більше. Щоб вона дозволила нам зробити те, чого вже багато років не зробила сама, – дозволила врятувати неоготичну перлину для Києва, для України і світу, як це сталося із катедральним собором Нотр-Дам.
Сьогодні в костелі також працює гуманітарний хаб та пункт незламності. Фото: facebook.com/st.nicholas.kyiv
Історична довідка
Костел Святого Миколая часто називають «витвором Городецького», але знаменитий київський архітектор не був одноосібним автором цієї неоготичної краси. Для будівництва нового храму був обраний проєкт 24-річниого студента з Києва Станіслава Воловського, але він був занадто молодий, щоб очолити будівництво, навіть не мав ще диплому.
Кошти на храм зібрала польська громада Києва. Її представники і запросили Владислава Городецького керувати роботами. Заразом зодчий талановито доопрацював проєкт Воловського, ставши його співавтором. Роботи почалися у 1899 році, а в 1904-му Городецький ледь не опинився за гратами. Його звинуватили у загибелі 18-річного будівельника, який упав з риштувань. Перша експертиза підтвердила провину архітектора, але Городецький зажадав повторної, і колеги, які увійшли до другої комісії, його виправдали.
За свого існування костел пережив дві пожежі. Перша спалахнула під час Другої світової - у 1943 році, коли Київ ще був зайнятий німцями. За однією з версій, у храм, що вже більше десяти років використовували як склад, влучив радянський артснаряд. Після ремонту костел переобладнали під архів Київської області.
Повну реставрацію будівлі провели перед Олімпійськими іграми. Тоді ж на місці вівтаря розмістили концертний орган, виготовлений відомою чеською фірмою Reiger-Kloss, обладнали гардероби та глядацький зал. Як Будинок органної і камерної музики костел відкрився за рік до початку Олімпіади.
