5 тисяч років тому людство вже цінувало лікувальні властивості імбиру. Хоча на смак цей корінець досить специфічний. Про те, як вирощують імбир, чи дійсно він лікує від застуди та про те, хто ж придумав печиво «імбирні чоловічки» - читайте у матеріалі Коротко про.
Жива і вгодована вівця за пів кілограма заморського кореня. Так у Середньовіччі розраховувалися за імбир. Тоді він був рідкістю і дуже цінувався.
Та повернімося до витоків імбирної історії. Історики кажуть, що нібито 5 тисяч років тому індійці та китайці вирощували тонізуючий корінь імбиру для лікування багатьох захворювань. Індія дотепер є найбільшим виробником імбиру, де його вирощують у таких кількостях, як в Україні картоплю.
Кореневище є основною частиною імбиру, яку використовують як в медицині, так і в кулінарії.
Розмножують імбир живцями. Його можна виростити навіть на власній грядці. Насіннєвий матеріал легко придбати в будь-якому продуктовому магазині. Важливо, щоб корінь був цілим і не пересушеним. І перед висаджуванням його треба замочити у теплій воді на 2-3 години.
Від висаджування імбиру до збору врожаю проходить 8-9 місяців. Такого довгого літа в Україні немає. Тому вже у січні корінець з брунькою можна посадити у горщик для кімнатних квітів. Спочатку треба рясно поливати, але після того, як з’являться паростки, краще зменшити полив.
На початку червня імбир можна висадити на грядку. Або й надалі залишити проростати у горщику. Найкраще рослина розвивається за температури повітря 25°С. Можна час від часу підживлювати органічними добривами, це лише на користь рослині. Шкідники імбиром не ласують, хвороби його також оминають. Хіба що павутинний кліщ може надокучати.
А тепер про збір врожаю. Тут є свої секрети. Імбир легко збирати: витягнув кореневище з ґрунту, очистив від землі і залишив підсохнути на сонці. Чим старіший корінь – тим більше в ньому міститься ефірних олій. Імбир, якому 8-9 місяців, має жорстку шкірку, яку необхідно очистити перед вживанням. Корінь гострий на смак, використовується в сушеному вигляді або подрібненим. А ще з такого імбиру роблять цукати.
Імбир, зібраний через 5 місяців, ще не зрілий і має дуже тонку шкірку, а кореневища ніжні з м’яким смаком. Найкраще використовувати їх у свіжому або консервованому вигляді. Саме такий маринований імбир подають до суші.
Багато століть тому імбир використовували замість м’ятних жуйок чи таблеток для того, щоб освіжити дихання. З часом люди оцінили й інші лікувальні властивості кореня.
Свіжий, сушений, у вигляді порошку імбир дійсно має певні лікувальні властивості завдяки природному компоненту гінгеролу. Але сам корінь бідний на вітаміни і мінерали: є лише невелика кількість вітаміну С, кальцію, магнію.
Та компонент гінгерол творить чудеса. До прикладу, покращує моторику шлунково-кишкового тракту. Тобто пришвидшує процес травлення, їжа не затримується надовго у кишківнику. І, нібито, пришвидшує метаболізм. Це означає, що імбир допомагає боротися з зайвими кілограмами.
А ще корінь:
Протипоказання поки досліджують. Зараз вчені дізнаються, чи може велика кількість імбиру впливати на інсулін і знижувати рівень цукру в крові. Тому діабетикам краще не налягати на цей корінь.
У магазинах корінь продають свіжим, сушеним, перетертим у порошок, маринованим, зацукрованим. Найбільш універсальним є перший варіант: свіжий імбир довго зберігає корисні властивості і свою пікантність.
Свіжий імбир можна зберігати в холодильнику два-три тижні. Важливо лише захистити його від вологи. Тому радимо загорнути корінь у тканину і покласти в пакет.
Також кореневище можна нарізати порційно і заморозити. Таким чином може зберігатися аж пів року. Сушений імбир, подрібнений у порошок, а також зацукрований, можна зберігати на кухні в сухому місці, подалі від вологи та світла.
Хоч лусочка свіжого кореня має дуже інтенсивний смак, але пекучість зникає вже за кілька секунд. Тому він ідеально підходить для ароматизації солодких і солоних страв. Імбир вдало поєднується з корицею, мускатним горіхом, кардамоном. Надає цікавий смак меду, шоколаду, цукру. А ще входить до складу відомого індійського соусу каррі, добре поєднується з м’ясом, рибою, овочами.
Але у переддень Різдва, згадуючи про імбир, одразу уявляємо відоме на весь світ імбирне печиво. Кажуть, його рецепт придумала королева Англії та Ірландії Єлизавета І. І що важливо, Її Величність забажала, аби печиво було саме у вигляді іграшкового чоловічка.
Цукор, мед і масло розтоплюємо у каструлі на невеликому вогні. Нехай трохи охолоне, додаємо усі спеції.
В окремій мисці міксером збиваємо яйця до пінистої маси. Не перестаючи збивати, акуратно і невеликою цівкою вливаємо медово-пряну суміш. Ретельно збивши масу, додаємо борошно з содою і какао. Тепер важливо добряче перемішати суміш, має вийти еластичне тісто. Загортаємо його у харчову плівку і відправляємо на годину-дві (можна й довше) у холодильник.
Охолоджений пласт тіста розкачуємо товщиною від 1 до 2 см і вирізаємо потрібні форми. У нашому випадку це відомий імбирний чоловічок. Випікаємо при температурі 180 градусів близько 15 хв.
Готове печиво можна прикрасити глазур'ю: 1 білок, 200-220 г цукрової пудри, 1 ч. ложка лимонного соку. А кілька крапель харчового барвника дадуть глазурі бажаного кольору. Залучіть до прикрашання «чоловічків» своїх дітей. Дітвора любить творити щось (більше їсти) з тістом та солодкою глазур’ю.
Королева Англії та Ірландії Єлизавета І забажала, аби печиво було саме у вигляді іграшкового чоловічка. Фото: sliceofjess.com