Історичний експеримент за мотивами "Шнобелівки": куди клює голуб, туди летить КАБ
Днями визначилась чергова десятка лауреатів Шнобелівської премії. На першому місці у списку стоїть «Премія миру», посмертно присуджена американському психологу Берресу Фредеріку Скіннеру за експерименти із використанням живих голубів для наведення ракет.
Абсурд, безумство, дивацтво? На перший погляд – так, але якщо знати, що в цю програму вкладало солідні гроші оборонне відомство США, то... вже не все так очевидно.
Сьогодні кожен українець мимоволі став трохи військовим експертом і знає, наприклад, чим відрізняється ФАБ від КАБа. Будь-яка тема, пов'язана з озброєнням, стає близькою, майже побутовою. А отже, є привід розібратися і в ідеї управління боєголовкою «птахом миру». Деталі цього історичного проєкту - у матеріалі Коротко про.
Людські забобони та поведінка птахів
Для початку про автора ідеї – Берреса Фредеріка Скіннера: письменник, винахідник, соціальний філософ, але в першу чергу – психолог. Людина, визнана американською психологічною асоціацією (APA) найвпливовішим психологом ХХ століття. Народився Фредерік у 1904 році в Пенсільванії у сім'ї юриста. З дитинства хлопчик вирізнявся допитливістю і весь час щось вигадував. Наприклад, пристрій, що розділяє стиглі та незрілі ягоди при збиранні бузини.
Тяга до створення корисних пристроїв збереглася у нього на все життя, і найбільш відомим винаходом став «Ящик Скіннера» - лабораторний прилад, що використовується для вивчення поведінки тварин. Здавалося б, все просто. У закриту ємність міститься тварина (спочатку Скіннер використовував мишей та щурів, потім перейшов на голубів). Усередині знаходиться кнопка, натискаючи на неї, піддослідний, отримує порцію корму. Експерименти з часом ускладнювалися (змінювалися інтервали видачі їжі, встановлювалися дві кнопки, одна з них фальшива), а вчені, вивчаючи поведінку тварин, робили наукові висновки.
Так Скіннер знайшов зв'язок між голубиними рефлексами та людськими забобонами. Він звернув увагу на поведінку птаха в очікуванні корму ("щастя"). Голуби повторювали якісь дії (ходили по колу, воркували, змахували крилами). Загалом робили щось таке, що не має прямого відношення до отримання їжі, але те, що вони робили в минулі рази, коли за такою дією одержували «щастя». Так, на думку Скіннера, і люди вигадують прикмети, що впливають на певні майбутні події. Типовий карго-культ, як сказали б сучасники.
Експериментів та наукових висновків у Скіннера було безліч, але один із них привернув особливу увагу військових.
Беррес Фредерік Скіннер з піддослідним голубом біля своєї знаменитої скриньки. Фото: wikipedia.org
"Птахи-камікадзе" програли "Проєкту Манхеттен"
У розпал Другої світової війни (справа була в 1942) у США в обстановці суворої таємності було запущено проєкт «Пелікан». Мета – зробити авіабомби «розумними», обладнавши їх системами самонаведення. Як не крутили, пристрій виявлення і наведення весь час виходив таким масивним, що в корпусі бомби практично не залишалося місця для вибухової речовини. Тоді і з'явилася ідея використати голубів Скіннера, що стали вже знаменитими, і концепцію винайденого ним ящика.
Голуба поміщали всередину корпусу бомби в імпровізовану «кабіну пілота». Тіло жорстко фіксувалося, вільно рухати птаха могла тільки головою. І, головне, мала можливість безперервно клювати. Перед нею проєктувалась зовнішня картинка, де була ціль. Голуб клював в ціль, його рухи «читали» сенсори, і бомба рухалася у напрямку туди, куди клював голуб. Тобто, якщо «ціль» з'їжджала у лівий кут екрану, голуб продовжував клювати по картинці зліва, бомба автоматично поверталася вліво. Або праворуч, якщо птах клював у правій частині картинки.
Слід сказати, проєкт успішно розвивався аж до осені 1944 року. Голуби клювали туди, куди треба, було створено макети бомб, проходили випробування на тренажерах. Але хтось на верхніх поверхах Пентагону вирішив, що «голубині бомби» все ж таки якось несерйозно. До того ж увагу військових і, відповідно, фінансування переключилися на «Проєкт Манхеттен» Роберта Оппенгеймера. «Проєкт Пелікан» заморозили, а "голубів-камікадзе" повернули до мирних лабораторій Скіннера.
Втім, про новаторську ідею згадали ще раз, після закінчення війни у 1948 році. Новий проєкт отримав назву «Оркон», і експерименти з голубами продовжилися аж до 1953 року. І знову справа не була доведена до кінця, перешкодив бурхливий розвиток електроніки, і системи наведення перестали бути такими громіздкими, як ще 10 років тому.
Голуби Скіннера остаточно повернулися до мирної науки, а сам учений продовжував поповнювати скарбничку відкриттів аж до своєї смерті 1990 року.
«Птахи миру» мало не стали «птахами-камікадзе». Фото: wikipedia.org
