• Головна
• Суспільство

Фото: euroradio.fm

Виїхати з окупації на вільну територію України всі ці роки було довгою та неприємною пригодою з багатогодинними поїздками, фільтрацією людей, оглядом багажу аж до дамських сумочок, іноді – з особистим оглядом та «задушевними» розмовами з представниками спецслужб.

Коли у 2020 році закрилися блокпости на лінії розмежування, потрапити з окупації до Києва чи Львова можна було, лише проїхавши дугою через Росію, Литву, Латвію та Польщу. Мало хто знав про пункт пропуску "Колотилівка" на російсько-українському кордоні (між Білгородською та Сумською областями), який хоч і працював в один бік – гуманітарний коридор тягнувся лише на територію України, але ніяк не назад, - але працював, економлячи 2-3 доби тим, хто хотів потрапити на вільні території України.

Після введення наших військ на територію Курської області КПП «Колотилівка» закрито, але новий шлях на волю пробитий через Білорусь. В принципі, він функціонував і раніше, але знову ж таки – мало хто про це знав, крім перевізників.

З документами краще підстрахуватися

Коротко маршрут звучить так: із окупованих регіонів – спочатку на територію РФ, а потім до Білорусі на КПП «Мокрани» (відомий орієнтир - Брест за 53 км від КПП) – піший перехід кордону – КПП «Доманово» (Україна). Пройти тут кордон можна лише людям, які виїжджають із окупації, для звичайних громадян пункт не працює. Найближчий до «Доманово» обласний центр в Україні – Луцьк, але ще ближче до кордону – Ковель.

Як пояснили диспетчери перевізників, які здійснюють рейси з Донецька до "Мокрани"/"Доманово", для проїзду будуть потрібні такі документи:

• документ, що підтверджує громадянство України (паспорт, свідоцтво про народження), допускається навіть прострочений паспорт;
• документ, що підтверджує громадянство Росії (паспорт, свідоцтво народження).

Отримання російського паспорта багатьом стає критичною точкою. Хтось не бажає отримувати його принципово, хтось справедливо боїться проблем, які можуть виникнути під час перевірки особи перед видачею паспорта. Але якщо треба їхати, то треба робити. І якщо мова лише у патріотичній українській позиції, то можна поставитися до цього паспорта як просто до засобу для виїзду. Потім викинете десь під Луцьком.

Якщо виїжджає дитина і має лише українське свідоцтво про народження, необхідно зробити нотаріально завірений переклад і поставити гербову печатку.

"Російсько-білоруський кордон проходимо за російським закордонним паспортом, білорусько-український – за будь-яким українським документом", - навчає Леонід, учасник чату перевізника. Йому заперечують: бачили, як на білоруському прикордонному переході люди показували прикордонникам і російські внутрішні паспорти.

«Краще зробити більше документів і пройти кордон, ніж покладатися на везіння»,  приходять до загального висновку користувачі.

1,5 кілометра нейтральної смуги доведеться йти пішки. Фото: helpingtoleave.org

Волонтери поряд

- Тільки вчора перейшли "Мокрани". Все добре, жодних проблем із переходом, ставлення хороше і в Білорусі, і в "Доманаво". Раджу при переході в Білорусі поміняти гроші – «зайчики» потрібні на їжу та готель на кордоні, - ділиться своїм досвідом Євгенія Алієва.

За словами жінки, на українській стороні всіх, хто приїхав, зустрічають волонтери.

- Тільки йти важко, було дуже жарко і важко тягти вантаж. Спочатку асфальт, а вже в Україні – козячі стежки та містки через окопи, але там чудово допомагають. Волонтери – просто чудові люди. Носилися з нами як із писаною торбою, годували смачною їжею. Поки чекали відправлення поїзда, душ і ліжко надали. Посадили всіх у вагони, і чоловік затяг туди мої сумки.

Так, піший перехід – це 1,5 кілометра переважно асфальтованої дороги, яку треба пройти з поклажею та дітьми. На "Колотиловці" дорога була і довша, і гірша. Натомість із "Доманово" до Ковеля волонтери можуть довезти безкоштовно.

До речі, волонтери Helping to Leave також розповіли, що можуть не лише відвезти до Ковеля, а й придбають безкоштовно квитки по всій Україні.

– Також вас можуть зареєструвати на грошову допомогу у розмірі 10 800 грн на кожного від організації NRC, – додали волонтери. – Наша допомога при перетині кордону доступна для всіх, незалежно від того, зв'язувалися з нами люди чи ні.

Звичайно, додають волонтери, у цьому разі йдеться лише про переселенців, людей, які зареєстровані на окупованих територіях.

Ціна поїздки – як до Європи

Вартість поїздки з окупованих міст в Україну через Білорусь не особливо відрізняється від поїздки тим самим маршрутом через Європу. У середньому це 250 євро (25 000 рублів або 12 500 грн). Величезна кількість перевізників пропонують свої послуги, вони ж і консультують у чатах та соцмережах майбутніх пасажирів, стежать за змінами на кордоні та запевняють, що готові до будь-яких позаштатних ситуацій.

- Іноді людей затримують на кордоні або висаджають із автобуса з якихось причин, зазвичай щось не так із документами. Ми тримаємо зв'язок із такими «брошенками» і потім підбираємо їх наступним рейсом, щоб доставити куди треба, - поділився водій автобуса Максим. – Люди платять дуже великі гроші, ми не маємо права їх кидати.

За словами водія, на білоруському кордоні люди з російськими паспортами (навіть новими) проходять швидко, з українськими – трохи повільніше, але без ексцесів.

А якщо треба повернутись з України? Тут усе складніше. З українським паспортом шлях до окупації лише один: через фільтраційний пункт у московському аеропорту «Шереметьєво». На жодному кордоні – ні на російському, ні на білоруському - українця просто так не пропустять.