Від ініціативи курського губернатора РФ розміщувати евакуйованих із області в курортних містах окупованих територій Донецької та Запорізької областей мешканцям цих міст стало лячно. За два роки з моменту повномасштабного вторгнення вони пережили вже чимало потрясінь, а приїзд курян (а йдеться про 60 тисяч чоловік) у санаторії та пансіонати Азовського моря (від Бердянська до Кирилівки) може доконати їх.
Втім, куряни і самі не в захваті: по-перше, це банально дуже далеко – наприклад, від Суджі до Бердянська 700 км. По-друге, не всі санаторії (з тих, що ще не розвалилися за часи окупації) обладнані системами опалення. По-третє, поява нахлібників, які користуватимуться безкоштовно інфраструктурою селищ та міст, нічого туди не вкладаючи, як відомо, призводить до проблем. Держава не поспішає компенсувати витрати з електрики, води, житла, проїзду тощо, тому радості та співчуття до майбутніх туристів-біженців жодного. Самим би вижити.
«Оглядова екскурсія» захопленими курортами - в матеріалі Коротко про.
Якщо до повномасштабного вторгнення Росії Кирилівка у Мелітопольському районі Запорізької області приймала сотні тисяч відпочиваючих за сезон (2019 року влітку в Кирилівці відпочили понад 1,5 млн осіб!), то зараз рахунок йде просто на тисячі, якщо не на сотні. Найпопулярніший курорт Азовського моря переживає не найкращі дні – хто поїде відпочивати туди, де від курортної інфраструктури залишився скромний шматочок, а в повітрі висить постійна напруга від бойових дій, що йдуть неподалік?
- До того ж на базах та в санаторіях розселено російських солдатів – і це вже давно не секрет, всі про це знають. Багато пансіонатів пограбували, зруйнували, над морем постійно літають гелікоптери, це діє на нерви, - пояснює житель Бердянська Олексій Б., який побував у Кирилівці. - Практично ніхто з господарів не розраховував на гарний заробіток цього літа. Оголошення виставляли, закликали гостей, але приїхало дуже мало. Ціни були ніби демократичні – від 3000-4000 рублів (1300-1800 грн) і вище за номер/доба, але навіть це не врятувало.
Ще навесні було зрозуміло, що сезону-2024 у Кирилівці не буде. Як розповідали місцеві жителі, багато господарів баз відпочинку вважали за краще закрити свої приміщення. За це їх намагаються покарати окупанти, яким потрібна яскрава картинка прекрасного літнього відпочинку російських туристів на віджатих курортах. Пансіонати та бази відпочинку інвентаризуються, оголошуються безгосподарними, якщо власник не з'явиться в адміністрацію з документами, інакше будову буде передано до «державної власності».
У Кирилівці багато «вілл» і пансіонатів перетворено на «реабілітаційні центри для постраждалих на СВО».
Невелике курортне селище в Донецькій області неподалік Маріуполя більш-менш спокійно переживало те, що відбувалося поруч до 2022 року. За кілька десятків кілометрів шуміла окупація, а тут було, як завжди, тихо – на узбережжя Білосарайки приїжджали відпочивати переважно сім'ї з маленькими дітьми та пенсіонери, які хочуть курортної тиші. У розташованих на тому ж узбережжі Сєдово, Мелекіно, Азовській Ялті вирувало нічне та денне життя та відпочивали ті, кому від 16 і старше.
З березня 2022 року Білосарайська коса знаходиться в окупації. Тихе сонне селище, розташоване на відшибі і ніби врізалося в море завдяки самій піщаній косі, де воно розташоване, стало ще тихішим - частина потенційних відпочивальників поїхала ще на початку повномасштабного вторгнення.
Інші туристи цього року звернули свою увагу на Крим, який у світлі подій (таких як прильоти дронів-камікадзе та атак на військові об'єкти, що відбуваються на півострові) став малоцікавим для росіян.
Черговий сезон був майже зірваний, кримські готелі та пансіонати опустили ціни – і до них потягнулися відпочивальники з Донецька. Кримські ціни зрівнялися з білосарайськими, ті ж 2000-3000 рублів (900-1300 грн) за 2-місний номер недалеко від пляжу. Доїхати з окупованого Донбасу до Криму через Чонгар займає від сили 8-10 годин (кілька років тому поїздка тривала більше доби), тому й поїхали: одна справа - викладати у соцмережі фото з Криму, і інша – з напівпорожньої Білосарайської коси.
– За нашими спостереженнями, людей на Білосарайці у рази поменшало. Хазяї будиночків розповідали, що навесні 2022-го, приїхавши з міста готувати будинки до сезону, були неприємно здивовані, побачивши, що в їхніх будинках заселилися російські солдати. Ті пояснили, мовляв, подумали, що будинки покинуті. Ці ідіоти навіть не розуміли, що на першій лінії моря покинутих будинків та пансіонатів у принципі бути не може… – каже мешканка окупованої території Донецької області Марина Кривенко. – Загалом судячи з пляжів, де ходять торговці – кукурудза, креветки, піца, морозиво, – все можна купити, війни ніби немає.
Дуже мало росіян дістаються Білосарайки, зупиняючись у приазовській тезці кримської Ялти, мало хто знає про цей куточок. Досі в селищі можна знайти вивіску українською мовою, старий рекламний плакат мобільного зв'язку або вицвілі літери українського бренду на парасольці від сонця біля кафе. Схоже, нікого це не турбує, ніхто не пише гнівні доноси, як це було у великих містах. Білосарайка – тиха, спокійна, ніби нічого в її житті не змінилося.
Тут теж без несподіванок: зобразити картинку повального відпочинку в Бердянську окупантам не вдається. Усі їхні переможні реляції розбиваються об сувору правду життя. Обіцяли відремонтувати дороги до початку сезону – з'ясувалося, що на це немає грошей. Повідомили про відкриття нових пансіонатів (аж чотирьох!) – але заповнити їх платоспроможними відпочивальниками ніяк не можуть, старі пансіонати б заповнити… Заявили про очікуваний турпотік у 100 тисяч осіб, потім із впевненим обличчям прозвітували про 50 тисяч.
Місцеві жителі у соцмережах діляться обґрунтованим розпачом: окупанти їм обіцяли розвивати, модернізувати, оновлювати та відновлювати, а на ділі лише гроблять, кидають на півдорозі чи взагалі нічого не роблять.
- Все виглядає досить занедбано – і пляж, і центр міста, хоча на фото все красиво. Відчуття, що немає господарської руки. У дворах приватних пансіонатів, звичайно, все шикарно, але варто вийти за ворота – наче переносишся на початок минулого століття, - розповів один із мешканців Бердянська.
Найприголомшливішою «фішкою» відпочинку в Бердянську цього літа стала заява «губернатора Запорізької області» Балицького, який у провалі сезону звинуватив владу України. Яка… не стежила за солоністю моря, і там розплодилися медузи - які налякали відпочивальників, і тепер ніхто до Бердянська їхати не хоче.
"Україна 30 років ігнорувала екологічні проблеми регіону!" – обурювався Балицький. Щоправда, на закономірні питання – наприклад, чому ще три роки тому, «при Україні», ті ж курорти Бердянська та Кирилівки при тій самій солоності моря та кількості медуз почувалися непогано, і відпочивальників там було в десятки разів більше - відповіді у нього немає.
Може, річ у окупації міста чужорідними тілами? Чи в тому, що щодня на кілька годин райони Бердянська залишаються без води та електрики ? Тому що аварії стали постійними, і їм не видно кінця? Може, тому, що Бердянськ убивають, а не відроджують, бо окупація одного разу закінчиться, а «війна все спише»?
Втім, невибагливим туристам із Ростова та Луганська у Бердянську нормально, звично. Декілька годин без води – нормально, без світла – теж нормально, головне, що море є. Але зовсім недавно саме Бердянськ був центром молодіжного туризму, і він гримів і виблискував, як молодий... Від цього шику та блиску, на жаль, уже нічого не залишилося.
Ті, хто пам'ятає центр Бердянська у довоєнні роки, здивується його безлюдності. Фото: berdyansk.org.ua