Рукодільниця із 60-річним досвідом знає 300 технік вишивки та готова безкоштовно ним ділитися
Незважаючи на поважний вік, Галина Паушук із Луцька досі не випускає з рук нитки з голкою: вишиває сорочки, рушники, скатертини, етносумочки та в'яже капелюшки. Замовлень вистачає, хоча ніколи не давала жодних оголошень чи реклами. Все завдяки сарафанному радіо.
Єдина в Україні робить кольорове вишите мереживо
– Зараз вишиваю три рушники – таких більше ніхто не робить, – розповідає кореспондентці Коротко про Галина Паушук. – Це весільні обереги-рушники під коровай, майже повністю зашиті нитками. На них вишивка на метр із двох сторін у техніці "мережка". Вони на все життя залишаються. Ось онуки ще малі, а бабусі вже замовляють, щоб подарувати, коли вони будуть заміж виходити.
Мережка - це улюблена техніка вишивки Галини, одна з найстаріших і найнезвичайніших. Виглядає, як мереживо, тому такий виріб ручної роботи часто плутають із пришитим на сорочку фабричним мереживом. Передбачає висмикування ниток з тканини в одному напрямку, які потім з'єднуються і перетворюються на візерунки. Зазвичай мережка – це біла полтавська вишивка. Але Галина Паушук робить і кольорову і є, за її словами, єдиною в Україні такою майстринею.
Мережка - це улюблена техніка вишивки Галини, одна з найстаріших і найнезвичайніших. Фото: особистий архів Галини Паушук
Працює над замовленням до 8 березня
Вишивкою Галина Паушук захопилася ще у дитинстві. Хоча ніхто в сім'ї цим не захоплювався, та взагалі рукоділлям не займався. Каже, це стало її ліками. Після перенесеного в дитинстві менінгіту головний біль став її вічним супутником, і лише вишивка дарувала порятунок від нього .
- Я завжди маю чимось займатися, щоб відволіктися від болю, - зітхає Галина Паушук. - Знаю, що, якщо ляжу, це буде кінець. Отак, з голкою в руках, борюся за виживання. Та й якась надбавка до мізерної пенсії ніколи не завадить.
Галина вдень працювала на виробництві, а ночами в'язала – для себе, подруг, знайомих. Дійшло до того, що пов'язала пів міста: у її виробах ходили пані і з виконкому, і з міськради.
– Коли в моді були ажурні колготки, я їх в'язала всім, навіть учителям, – усміхається Галина.
Зараз із в'язання залишилися лише капелюшки. Каже, пані розхоплюють на раз-два. Коли просять схеми – дивується, адже ніколи з них не в'язала. Все у її голові. Так і з вишивкою.
Наразі Галина працює над великим замовленням капелюшків до 8 березня. Так, виявляється, вже зараз багато хто замислюється над подарунком жінкам. А рук у майстрині лише дві – може й не встигнути, враховуючи й інші замовлення. Окрім рушників та капелюшків, люди ще чекають на свої вишиті мережкою сорочки.
В'язані капелюшки до 8 березня у Галини Паушук замовляють вже влітку. Фото: особистий архів Галини Паушук
16 годин на день із голкою в руках
Галина Паушук не прагне набирати більше замовлень – вік уже не той, не кожен день здоров'я дозволяє сидіти над вишивкою довго. А вона й у свої роки просиджує над акуратними стібками по 8-10 годин на день. Раніше, каже, якщо не відпрацює вдома 16-годинну зміну вишивальниці, з-за столу не встає.
Коли українська вишивка ще не була такою популярною, розбирали переважно серветки. Їх жінка в'язала наборами. Купували поляки, брали магазини та й наші люди не відмовлялися. Сорочки замовляли собі і на подарунок родичам за кордон. Пізніше возила вишивку на ярмарки до Києва, Львова, та й у Луцьку майже щотижня їх проводили. Все згорнулося з ковідом та війною.
– Колись більшою популярністю користувалися в'язані речі, вишивка була мало кому потрібна, – згадує Галина. - Бувало, йду на роботу у в'язаній сукні, а за ніч уже перев'язала його на костюмчик і прийшла в обновці. А з 1990-х інтерес до вишитого почав зростати.
Робить одну сорочку місяць і більше. А раніше справлялася за півтора тижня. Ціни на свої роботи майстриня, порівняно, наприклад, з майстрами з ремісничих сіл у Карпатах, виставляє приблизно вдвічі нижчі.
Спочатку рукоділля рятувало Галину від головного болю після перенесеного менінгіту, а потім стало доповненням до бюджету. Фото: особистий архів Галини Паушук
Готова безкоштовно ділитися досвідом
Галина Паушук може вишити сорочку більш ніж трьома сотнями різних технік – усіх їх вона освоїла самостійно, методом спроб та помилок, не маючи ні літератури, ні підказок та вчителів. Не визнає лише вишивку бісером. У її молодості, каже, не було жодних самовчителів з вишивки, а якщо й були, то їх можна було отримати лише за великим блатом.
- Це зараз - бери та вчись, а тоді ми з подругою самі голови ламали, як вишивати різними техніками, - зазначає Галина. – Зараз у мене вже велика колекція посібників, багато подарованих. Є й свої три книжки, де майстрині можуть піддивитися, що і як вишивається. Вони без опису технік – це збірки моїх виробів, але ті, хто живе вишивкою, зрозуміють, що до чого.
Щоправда, зараз, каже Галина, мало хто хоче вчитися вишивати ще й не просто хрестиком, а складними техніками.
– На ярмарках до мене багато хто підходив, брали візитівку, але потім: «О, це так важко, ні», – зітхає майстриня. – Я безкоштовно покажу, навчу, я ж сама за те, що вмію, нікому грошей не платила, то й сама не беру. Потрібно лише терпіння, увага та час. Якщо дуже хочеться, усьому можна навчитися. Але охочих небагато.
Майстриня може вишити сорочку трьома сотнями різних технік. Фото: особистий архів Галини Паушук
Хрестиком – найпростіше
Найпростіше вишивати, за словами майстрині, хрестиком – цю техніку може здолати кожен. Робить вона це на сорочках, які спеціально під замовлення в Вінниці шиє донька.
За більш ніж 60 років рукоділля жінка вишила понад пів тисячі робіт. Щоб провести виставку, свої вишиванки довелося збирати у знайомих та родичів – всі йдуть на замовлення або даруються. З пів сотні Галина подарувала – у ті роки, коли купити в подарунок не було чого, сорочка вважалася найкращим презентом. Дещо залишається у неї – їх вона продавати чи дарувати не планує, залишить дочці та онукам. Це вишиті її улюбленою мережкою вбрання.
