Волонтер із Буковини, який пересувається на інвалідному візку, робить турбопічки для ЗСУ

Ганна НЕСТЕРЕНКО

13 сiчня 17:00 0

Волонтер із Буковини, який пересувається на інвалідному візку, робить турбопічки для ЗСУ

Фото: ФБ Ваня Гайдей

Через важку хворобу 22-річний Іван Гайдей із села Ломачинці Чернівецької області з дитинства може пересуватися лише на колісному кріслі. Однак проблеми зі здоров'ям не завадили молодій людині допомагати ЗСУ.

Незважаючи на те, що Іван не став дипломованим автомеханіком (поблизу не було адаптованих навчальних закладів), він багато чому навчився від близьких.

З дитинства хлопець почав допомагати батькові у гаражі. Коли почалася війна, Іван вирішив робити для військових турбопічки. Готові вироби він передає місцевим волонтерам, які вже відправляють їх на фронт.

"Хотілося допомогти тим, хто сьогодні воює"

Після 24 лютого 2022 року друзів Івана призвали до ЗСУ. За станом здоров'я Іван, зрозуміло, воювати не міг, але дуже хотів чимось допомогти.

- Сьогодні я міг би опинитися на війні. Оскільки служити не можу, намагаюсь бути корисним. З першого дня нападу всієї цієї нечисті почав допомагати нашим. Їздив на своєму мотоциклі за місцем проживання, шукав мітки, які тоді почали розкидати.

Незабаром мобілізували моїх друзів. Спочатку втратив одного друга, потім надійшла звістка про втрату другого, – згадує Іван. - Хотілося якось підбадьорити тих, хто сьогодні воює.

Хтось із знайомих сказав, що взимку військовим потрібні тепло та можливість приготувати їжу. Іван подивився навчальні відео в інтернеті і взявся за турбопічки.

Турбопічка з фірмовим тавром. Фото: надане Іваном Гайдеєм

- З їхньою допомогою можна приготувати їжу на відкритому повітрі для п'яти-шести осіб. Турбопічка розрахована приблизно на 10 л води, а для її розпалювання достатньо гілок. До того ж вона легка, її можна переносити з собою. Звичайна грубка важить набагато більше, - Іван починає перераховувати переваги турбопічок: – Перевага турбопічки в тому, що вона швидше прогрівається, температурний режим дає високий. Для досягнення потрібної температури багато часу не потрібно. За годину-дві з її допомогою можна приготувати їжу.

Знайти інформацію, як її виготовити, можна в інтернеті. Лише потрібна арматура, залізний лист і… вміння зварювати.

- Щоб виготовити турбопічку, дуже бажано мати досвід роботи із залізом. Якщо такого досвіду немає – буде складно. У мене він був: можна сказати, що я виріс у гаражі. Років із десяти почав допомагати батькові, з 13-ти став ремонтував автомобілі, мотоцикли та скутери.

Тепер у цьому гаражі Іван займається турбопічками. Виготовляє їх і сам відвозить волонтерам.

- На сьогодні приблизно 40 турбопічок вирушили на фронт. Вони їдуть до всіх, хто їх потребує. Коли виникає потреба у нових пічках, зі мною зв'язуються волонтери чи військові – я завжди готовий допомагати.

За словами молодої людини, за наявності певного досвіду часу на виготовлення однієї турбопічки йде небагато.

- Якщо є метал, підготувати його і зварити до фінального стану можна за годину-дві. Коли є матеріал, все можна зробити швидко.

Військові надсилають фотозвіти та подяки за турбопічки. Фото: надане Іваном Гайдеєм

"Приємно, коли щось із запахом життя приходить з фронту"

Іван у своєму волонтерстві не самотній – допомагають друзі та родичі. Здебільшого щось привезти, вивантажити, завантажити.

На матеріали допомагають донатами: вартість витратних матеріалів для одного виробу становить близько 900 гривень.

- Люди дізнаються про мене – допомагають. Я оголосив збір. Хто скільки може, стільки кидає, – я нічого не вимагаю. Мені надсилали кошти з України і не лише. Поки що грошей вистачає, щоб щось робити, - каже Іван.

Ваня Гайдей та школярі, які зібрали 6000 грн донатів на матеріали для турбопечок. Фото: ФБ Ваня Гайдей

Відвозити пічки Івану допомагає триколісний мотоцикл, створений ним разом із батьком. Мотоциклами хлопець захопився у 14 років.

- Мотоцикли стали моїм хобі. Вони дозволяють мені привезти матеріали та відвезти вже готові вироби. Як учасник мотоклубу, після завершення війни хотів би займатися мотоспортом. Однак зараз, у зимовий час, мотоцикла недостатньо. Прошу знайомого, щоб привозив все необхідне автомобілем.

Свого автомобіля Іван не має. Каже, давно стоїть у черзі, сподівається, що колись все ж таки отримає машину від держави.

- Автомобіль мені дуже допоміг би. Чекаю на нього вже понад 5 років. Незрозуміло, скільки ще чекати. Був у черзі 200+, потім туди прикріпили всіх інвалідів війни, дитинства, АТО в одну купу – і я опинився 500+. Тому, на жаль, найближчим часом машини у мене не буде – поки що беру машину у знайомого.

Як подяку за турбопічки військові надсилають Івану шеврони та передають розписані прапори.

- Нещодавно мені передали шеврони від 10-ї окремої гірничо-штурмової бригади "Едельвейс". Це для мене головна подяка. Приємно, коли щось із запахом життя приходить із фронту. Значить, там знаходяться люди, вони живі і чекають на мою допомогу.

Турбопічки Іван планує робити до закінчення холодів.

- А ближче до літа стане зрозуміло, що тоді буде потрібно. Може, Бог дасть, уже нічого й не треба буде. Хотілося б, щоб війна на той час завершилася.