• Головна
• Суспільство

Фото: facebook.com/HolodomorMuseum /VOGUE UA

Цьогоріч в останню суботу листопада Україна та світ вшановували 90-і роковини Голодомору 1932-1933 років. Геноцид забрав життя мільйонів українців, але точну цифру науковці не можуть назвати і нині. Щоб вшанувати пам’ять замордованих страшною смертю співвітчизників, ще у 2009 році в Києві створили Меморіальний комплекс пам’яті жертв голодоморів. Проте не добудований він і досі - цьому завадило повномасштабне вторгнення РФ. 

Як живе музей сьогодні, коли врешті добудують другу чергу комплексу, про поповнення колекції та плани на майбутнє, розповіла в інтерв'ю KP.UA в.о генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак.

25 листопада 2023, День пам’яті жертв Голодомору. Фото: facebook.com/HolodomorMuseum

Будівництво розтягнулося на десятиліття

- Пані Лесю, чим є Музей Голодомору на сьогодні: з яких приміщень складається, що вже експлуатується, а що почато, але не завершено?  

- У 2008 році почали проєктувати і будувати меморіальний комплекс, у листопаді 2009 року відкрили першу чергу. Процес будівництва довелося поділити на дві черги у зв'язку з великим масштабом, вартістю і необхідністю відкрити бодай щось до 75-х роковин Голодомору. Власне, тоді відкрили першу чергу, де ми зараз працюємо. Вона складається з найвпізнаванішого елементу - "Свічки".  Це також вуличний простір, насичений різноманітними символами і малими архітектурними об'єктами - площа "Жорна долі", скульптура "Пам'ять дитинства" - дівчинка з п'ятьма колосками, яку також всі чудово знають. Також є "зала пам'яті" - це підземний простір. Його завданням було дати відвідувачам певні емоції для того, аби пізнавати зміст теми Голодомору - передумови, причини, механізм вчинення, перебіг, закінчення.

Потім планувалося відкриття другої черги, де, власне, мала постати будівля самого музею.  Проте влада змінилася, президент Янукович заперечував Голодомор як акт геноциду українців, він прирівнював його до всесоюзного голоду, і, звісно, не могло бути мови про будь-яке продовження будівництва музею.

Повернулася держава до цього процесу у 2017 році,  адже громадськість та музейники неодноразово зверталися, що музей має бути добудований.  З 2018 року держава приступила до проєктування і будівництва другої черги. Партнером у проєктуванні стала польська дизайнерська компанія, яку було залучено за недержавні кошти для підсилення роботи української команди, оскільки на той момент жодна українська архітектурна компанія не мала досвіду проєктування музейних будівель. За всі роки Незалежності в Україні музеї, по суті, не будували, в основному усі вони розташовані в пристосованих приміщеннях.

Будівництво другої  черги проводиться за державні кошти, фінансується Міністерством культури України. Замовником є державні підприємства з будівництва.

«Свічка» та скульптура «Пам’ять дитинства - найвпізнаваніші елементи Музею. holodomormuseum.org.ua

- Що має бути у тій другій черзі?

- На сьогодні будівельні роботи виконані на 70%. Особливу увагу привертає її архітектура. Оскільки будівництво проводиться в ареалі пам'ятки ЮНЕСКО, маю на увазі Києво-Печерську лавру, тож є певні вимоги. Тому було обрано такий скандинавський стиль - будівля має чотири поверхи, але вони припасовані до схилу гори, яку попередньо укріпили. Тому візуально їх не видно, вони ніби сховані під землею.

Загальна площа будівлі 20 тисяч квадратних метрів. Основна композиція буде на площі в 3,5 тисячі квадратних метрів. Також там буде окрема зала для тематичних творчих виставок, фондосховище (бо наразі наша колекція зберігається у непристосованих окремих приміщеннях), конференц-зал, кінозал. Там можна буде проводити різноманітні презентації, конференції, форуми, обговорення тощо. 

Окрім того, буде кілька освітніх просторів, бо вже ми маємо багато занять для школярів і студентів. Сьогодні доводиться їх проводити паралельно  з екскурсіями і майстер-класами. Звичайно, буде сувенірна крамниця, кафе. Будівля буде повністю інклюзивною, тож туди без проблем зможуть потрапити і люди з інвалідністю.

Національна книга пам'яті жертв Голодомору - стосується кожного, адже тут перелічені імена загиблих від голоду в 19 областях України. Фото: facebook.com/HolodomorMuseum

Грошей на добудову другої черги немає

- Ви кажете, що гроші на це будівництво були виділені з держбюджету. Мова йде про ті 573 млн гривень, через які влітку була дискусія щодо їх доцільності?

- Частково. Вартість будівництва другої черги була офіційно оприлюднена, здається, у 2019 році - це 1,6 млрд гривень. Гроші, про які ви кажете, це частина цієї великої суми. Наскільки мені відомо, на сьогодні держава виділила близько мільярда гривень. Саме за ці гроші були проведені проєктувальні роботи та ті 70% будівництва, про які я говорила. Гроші, через які виник скандал, це був, можливо, останній транш для завершення будівництва.

- То чим все закінчилося?

- Їх не виділили, президент наклав вето на закон. Потім ця сума була в проєкті Держбюджету на 2024 рік, але за поправкою одного із нардепів ці гроші переспрямували нібито на реабілітацію військових. Тож у бюджеті на наступний рік на будівництво коштів немає.

 - На вашу думку, доцільно виділяти таку суму на будівництво музею під час війни?

- Моя думка є двоїстою. Як громадянка України, вважаю, що наше життя і щоденна робота має бути переформатована на перемогу. З будівництвом воєнних заводів, виготовленням боєприпасів тощо, якщо ми хочемо перемогти Росію і залишитися незалежною країною.

З іншого боку, як музейник, я вважаю, що Музей Голодомору - особливий. Це не просто музей мистецтва чи краєзнавчий з опудалами мамонта і свині. Музей Голодомору показує, що буде з нацією, яка не має своєї держави та армії, що може її захистити. Тоді цю націю окуповують і чинять з нею геноцид, як це було в 1932-1933 роках. Так само  музей розповідає про те, хто є нашим одвічним ворогом і чому цей ворог постійно постає як Фенікс з новою і новою силою, тому що жодного разу не був покараний. Як за злочини російської імперії, так і за злочини Радянського Союзу, так і за злочини РФ.

У нас зараз дуже багато заходів. Відвідувачі приходять з чітким запитом: хочемо дізнатися, що таке геноцид і в чому він полягає. Тому цей музей сьогодні надважливий.

Головний вхід до музею. Проєкт. Фото: holodomormuseum.org.ua

"Точну цифру загиблих від голоду навряд чи колись дізнаємося"

- Репутація Музею Голодомору постраждала у 2021 році, коли музей оприлюднив дослідження з новими даними про кількість жертв (10,5 млн). Як ви владнали цей конфлікт і яка все  ж таки кількість жертв вважається найбільш достовірною?

- Так, було таке. За цим стояли тодішня директорка Олеся Стасюк, науковці, які вже звільнилися, і взагалі частина незрозумілих працівників. Тоді були оприлюднені неправдиві цифри, сформовані на основі неправдивих даних. Жодних досліджень та експертиз тоді ніхто не проводив. Фактично на коліні були намальовані результати цих так званих експертиз і оприлюднені.

Олеся Стасюк вже не працює в музеї, люди, які ставили підписи під результатами цих нібито експертиз, звільнилися буквально впродовж двох тижнів після мого призначення на цю посаду (у липні 2022. - Авт.).

Ми продовжуємо працювати і робити свою наукову роботу, спираючись на наукові дослідження, які характеризують втрати українців у роки Голодомору. За різними даними, це від 3,9 млн до 7 млн осіб. Вважаю, що говорити про цифри можуть ті, хто їх досліджував, бо не кожен історик-демограф може робити такі оцінки. Я довіряю тим, хто цим займався.

Окрім того, тема Голодомору настільки складна, адже десятиліттями про неї взагалі було заборонено говорити, вже не кажучи про дослідження. Тому не знаю, чи ми колись знатимемо поіменно кожного загиблого і остаточну цифру.  Тодішня влада зробила все можливе,  аби приховати і знищити сліди свого злочину. До того ж багато архівів зберігається у Росії, а вони закриті з 1994 року.

Книга, яка викликає особливі емоції

- Розкажіть, будь ласка, про експозицію вашого музею.

- Наша колекція налічує понад 1300 предметів. Комусь може здатися, що вона невелика, але ще раз наголошую - ми є особливим музеєм, і кожен наш предмет має за собою конкретну історію, чиюсь долю, трагедію, це не топологічні речі. Усі вони будуть представлені в експозиції другої черги музею.

Експозиція розташована у "Залі пам'яті". Її центральним місцем є вівтар пам'яті, бо це найбільш емоційний простір. Головний експонат у ньому - Національна книга пам'яті жертв Голодомору з усіма обласними томами (19 томів). У кожному представлений мартиролог - перелік поіменно усіх, хто помер внаслідок Голодомору 1932-1933 років. Там на сьогодні є 805 тисяч імен. Це найемоційніший експонат, бо кожен, хто заходить до "Зали пам'яті", обов'язково йде до книги пам'яті, до тому, який представляє область, звідки походить його коріння. Людина може бути киянином у третьому поколінні, але якщо знає, звідки були бабуся чи дідусь, обов'язково шукає своє село і своє прізвище. Треба бачити, як змінюється вигляд людини, її емоції, коли вона знаходить своє прізвище.

Леся Гасиджак на відкритті виставки «Намір» до 90-х роковин Голодомору-геноциду. Фото: facebook.com/HolodomorMuseum

Також зараз в "Залі пам'яті" експонується виставка, якою ми показуємо схожість у злочинів Голодомору і злочинів, які росіяни чинять зараз. Серед цих експонатів є щоденник Лавра Нечипоренка, який пережив Голодомор і записав все, що бачив тоді на Київщині та Житомирщині, це унікальні предмети українських устроїв, які були єдиним, що залишалося від померлих членів родини. Однією із технологій порятунку тоді від голоду був обмін одягу чи прикрас на їжу. От в нас є сорочка жінки з Сумщини, яка померла, а її чоловік та доньки виміняли всі її речі на їжу, залишили лише весільну сорочку. Її зберігали в родині і передавали з покоління в покоління як згадку про бабусю. Минулого року її передали до нашого музею.

Окрім того, в рамках цієї виставки впродовж трьох місяців ми експонуємо оригінал щоденника дитячого письменника Володимира Вакуленка, вбитого росіянами під час окупації Харківщини 2022 року. Цей щоденник виданий завдяки письменниці Вікторії Амеліній, яка теж загинула під час обстрілу Краматорська. Його кожен можна придбати і прочитати. А от оригінал є частиною фондової колекції Харківського літературного музею. Нам його дали на експонування.

Весільну сорочку селяни намагались виміняти на хліб. Фото: facebook.com/lesia.hasydzac

Архівні документи про канібалізм вивчатимуть науковці

- Хто ваші відвідувачі і чи багато їх зараз під час війни?

- У листопаді ми прийняли рекордну кількість груп, але не пам'ятаю точно цифру. Звіт, зазвичай, готуємо, він буде в кінці місяця. Також цього року було багато онлайн-уроків для школярів, які живуть за кордоном.  Взагалі за рік у нас в середньому 200 тисяч відвідувачів.

Коли почалося вторгнення, ми, звісно, закрилися, але вже в серпня 2022 року почали потроху працювати, хоча Київ тоді ще був відносно порожній. Спочатку працювали по чотири дні на тиждень. В нас така специфіка, що в експозиції багато техніки та електроніки, щоб зацікавити дітей, тож в умовах постійного відключення світла працювати було непросто.  А потім почали збільшувати об'єми. І от вже зараз, перед річницею Голодомору, ми зрозуміли, що треба працювати сім днів на тиждень, бо дуже багато відвідувачів, екскурсій.

- Напередодні 90-ї річниці Голодомору-геноциду ваш музей отримав від МВС понад тисячу архівних справ часів геноциду. Більшість кримінальних справ стосувалися канібалізму. Ви вже ознайомилися з ними і чи будуть вони виставлення в експозиції?

- Не буду вас обманювати, але ще не мала часу. Скажу лише, що ми їх отримали, аби наші науковці-історики їх опрацювали і писали наукові праці. Власником цих документів залишається Міністерство внутрішніх справ. Ми права на їх оприлюднення не маємо, це може зробити лише архів МВС. І вони це вже обговорюють. Ці справи відскановані ще влітку, і ось лише тепер ми отримали їх у користування. Колеги розповідали, що там дуже цікава інформація, можна робити висновки про побут того часу. Всі знають, що їсти не було нічого, а як люди тоді проводили дні, картинки немає. Частина справ є з фотографіями обвинувачених у канібалізмі, сюжетні фото тощо. Це дозволить більше дізнатися про той час.

Легендарний фотоапарат Вінербергера може стати частиною експозиції

- Що у планах на наступний рік?

- Плани в нас наполеонівські. Найголовніше - попри те, що на добудову другої черги музею у бюджеті грошей немає, ми продовжимо працювати над наповненням експозиції, активніше досліджувати нашу колекцію, бо в нас є унікальні предмети і епістолярні зразки, які стосуються Голодомору. Продовжимо також оцифровувати нашу колекцію усних свідчень, а це понад 5 тисяч записів. Адже деякі з них записані давно і зберігаються на касетах або просто записані на папері. Проте найцікавіші проєкти завжди з'являються спонтанно.

У 2023 році ми консультували режисерку Марину Ткачук під час зйомок фільму "Сімейний альбом" про австрійського інженера Олександра Вінербергера, який жив у Харкові в 1933 році і зробив ті відомі на весь світ фотографії Голодомору. У Великій Британії живе його правнучка Самара Пірс, яка теж фотограф і приїжджала в Україну кілька разів. У рамках цього фільму вона поїхала на лінію розмежування і зробила фото про злочини росіян.

Так от у Самари досі зберігається фотоапарат Leiсa, яким її прапрадід знімав ті історичні фото у Харкові у 1933 році. Минулого року ми на п'ять днів привозили той фотоапарат та альбом оригінальних фото Голодомору в наш музей. І у нас є домовленість з Самарою Пірс, що коли буде збудована друга черга музею, вона нам подарує ці експонати. Головне, аби швидше була перемога, тоді всі ці плани здійсняться.

МВС передало Музею Голодомору 1022 оцифровані кримінальні справи періоду Голодомору. Фото: holodomormuseum.org.ua