• Головна
• Суспільство

Фото: t.me/chp_donetskv

У вересневі дні 2022 року жителів непідконтрольних територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей погнали на "референдум" про входження до складу Російської Федерації. Саме погнали, бо через пів року після початку так званої "СВО" вже було зрозуміло: нічого доброго не буде. І жодні референдуми не врятують розгромлені цією "федерацією" регіони.

Диваки і жителі окупації, які особливо вболівали за Росію, випивши шампанського під виступ Путіна 21 вересня 2022 року про "готовність Росії підтримати рішення жителів Донбасу, Запорізької та Херсонської областей, прийняті під час плебісцитів", приготувалися до водоспаду щастя, який повинен був пролитися на їхні голови відразу після "плебісцитів". Референдуми пройшли за старою обкатаною методикою: бюджетники за списком заходили на виборчі дільниці, ретельно голосували, чинно доповідали "смотрящому" і йшли далі боротися за виживання, яке окупаційна влада називала процвітанням і розвитком...

Як же це так сталося?

Після 30 вересня 2022 року, коли було оголошено про незаконне «приєднання», щастя не пролилося бурхливим потоком на нещасних дурнів, які чекали від Росії чогось більш логічного, ніж відправлення працездатного населення та молоді на заклання під виглядом мобілізації. Не виросли зарплати та пенсії, не відремонтувалися будинки, не полагодився водопровід, а ось ціни - так, ціни підскочили. Здивованим « новим росіянам » пояснили, що ціни тепер зрівняються з російськими, і так повинно бути відтепер.

- Дивно, але чомусь з російськими зрівнялися тільки ті ціни, які були трохи нижчими. І після того, як вони зрівнялися, вони продовжили лізти вгору. Взяти, наприклад, бензин. До "референдумів" він коштував на 10-15 рублів менше, ніж у Росії. Тепер він коштує на 10-15 рублів більше, ніж у Росії. Місцева продукція, яку ми купували і через якість, і через прийнятну вартість, раптом стала коштувати стільки ж, скільки привезена з-за Уралу, - розповідає донеччанин Олександр.

Стогнуть бухгалтери та податківці, які ламають голову над російським програмним забезпеченням, м'яко кажучи, далеким не те що від досконалості, а й від елементарної логіки. Старі та молоді «нові росіяни» вже оцінили роботу порталу «Держпослуги» – кажуть, що розібратися у влаштуванні космічного корабля їм, мабуть, буде легше. З цієї причини всі контори з оформлення російських документів забиті чергами від самого ранку до пізньої ночі.

Особливо «раді входженню до складу РФ» ті, хто переоформляв свою нерухомість. Спочатку – на вимогу влади «ДНР», заплативши чималі мита і вистоявши багато годин у нескінченних чергах. Зараз – за російським законодавством, знову сплачуючи мита і знову штовхаючись у натовпі таких самих «щасливчиків». Черги, ціни, дефіцит запчастин та інших товарів, плутанина в банківських структурах, проблеми з готівкою та банкоматами, брак кадрів, особливо медперсоналу – ось так нині виглядає «входження до Росії».

Картина на остановке общественного транспорта Донецка ко «Дню воссоединения». Фото: t.me/chp_donetskv

Хто у кого увійшов

Поки що все більше виглядає так, що це Росія увійшла до «ДНР». Присутність цієї країни на окупованих українських територіях не принесла їм жодної краплі процвітання чи розвитку. І навіть «обстріли ЗСУ», на які списують зазвичай усе – від зруйнованих будинків до підвищення цін на свинячі хвости, вже все рідше звучать як виправдання, мовляв, ось якби не "обстріли" – вже жили б як у раю.

Росіяни підкорюють « сіру зону », на яку перетворилися захоплений Донбас та окупований Запорізько-Херсонський анклав, дуже активно, і жодні «обстріли ЗСУ» їм не заважають. Вже "злетіли зі своїх місць" вихідці з цих регіонів – керівники вищих та середніх ланок «влади», їхні місця зайняли «понаїхавші з материка». Видавлюють «донецько-лугансько-запорізьких» з великих підприємств та прибуткових компаній. Усі торгові ниточки перейшли до рук хамовитих росіян.

Гордість Донбасу - шахти - то хочуть повністю закрити, то раптом повідомляють про якихось російських інвесторів, які готові відновити роботу вугільних підприємств. Торгові мережі, обіцяні ще кілька років тому, так і не дійшли до окупованих регіонів. Власники зруйнованого чи старого житла так і не отримали обіцяної компенсації – натомість їм активно пропонують іпотеку та кредити.

- За «дивним збігом обставин» з приходом РФ і без того поганий мобільний зв'язок місцевого оператора став ще гіршим. Інтернет стабільно «відлітає» кілька разів на тиждень – пишуть про якісь аварії у провайдера. Провайдер знаходиться в Росії, і зовсім незрозуміло, чому в нього постійні аварії. Зняти гроші в банкоматах не виходить - спочатку треба знайтипрацюючий  банкомат, а потім - працюючий і заповнений грошима. У магазинах картки для оплати приймають не скрізь, - продовжує розповідь донеччанин.

Не вийшло, не справдилося

Але на такі дрібниці росіяни не звертають уваги – вони здійснюють "вєлікіє дєла". Вони ж "будують і ремонтують" будинки, щоправда, перший дощ змив усю «роботу» російських фахівців в одному з будинків Макіївки. Після їхнього ремонту вода текла зі стелі у під'їзді. До речі, дощі страшенно заважають і дорожнім роботам, адже після злив новий асфальт, дбайливо укладений гостями із Середньої Азії, частково змивається.

Россияне оторваны от реальности и думают, что присвоили четыре области Украины. Фото: t.me/chp_donetskv

- І так у всьому! – журиться мешканець Луганської області Юрій Зорін. – Чомусь із Росії нам сюди приходить якийсь «вторняк». Дуже багато бракованих товарів, непридатних, прострочених. Фахівці, які приїхали сюди працювати, некомпетентні, вони нічого не знають. Люди приходять до міграційної служби, щоб поставити штамп про прописку (реєстрацію), а від них щодня вимагають різний набір документів для цього. На всі обурення відповідають, що нічого не знають.

Горезвісні російські пенсії, про які мріяли задурені люди похилого і передпенсійного віку, виявилися трохи далекі від омріяних. Ті, хто вже оформив російську пенсію, зазначають, що порівняно з колишньою окупаційною «пенсійною виплатою» вона більша всього на 300-500 рублів (150-200 гривень). Окремим щасливчикам пощастило – збільшили на 1000–2000 рублів (500–1000 гривень), однак таких не дуже багато.

- Взяти талон на перерахунок пенсії – треба простояти у черзі. У серпні талони давали на листопад. У МРЕВ треба змінювати права та техпаспорт – черга до грудня. Все робиться максимально довго, – підкреслюють жителі.

Мабуть, у цьому теж «винні ЗСУ…»

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що за рік "входження до складу РФ", незважаючи на райдужні надії ватників, окуповані регіони не те що не отримали якихось поліпшень, а й значно погіршили своє становище. Не рятує колаборантів ані почуття "причетності до великої країни", ані російський паспорт в кишені. Не сталося "російського економічного дива", не з'явилися міста-сади, не запрацювала промисловість, хіба що торгівля і спекуляція приносять гроші тепер уже в російський бюджет. Тож поводів для свята немає. Та й не буде свята на честь "возз'єднання". Десь на зупинці в Донецьку намалювали мурал на честь "великого дня" і російський банк випустив пам'ятні монетки, що цікавлять хіба що колекціонерів, та й то не всіх. Ну, яка країна - такі й свята.