• Головна
• Суспільство

Фото: УНІАН

У 2016 році було ухвалено закон про декомунізацію, з тих пір дискусії довкола оновлення монумента «Батьківщина-Мати» не стихали. Але в учасників дискусій тривалий час не було єдиного бачення, яким має бути монумент. Одні пропонували зняти радянську символіку, інші - знести монумент взагалі.

Повномасштабне російське вторгнення в Україну стало тією точкою, після якої всі остаточно зрозуміли – радянській символіці на найвищій скульптурі країни не місце.

13 липня 2023 року українська влада офіційно дозволила декомунізацію скульптури «Батьківщина-Мати». На щиті замість радянського герба вирішили встановити тризуб. І розпочався демонтаж радянської символіки. Роботи по встановленню українського герба - Тризуба - мають завершитись до 24 серпня, Дня Незалежності України.

Щоб встигнути до зазначеного строку, скульптор Олексій Пергаменщик і його команда безперервно працюють. KP.UA дізналась у скульптора, чи вдасться завершити роботи по встановленню тризуба до найважливішого державного свята, що насправді він символізує і які таємні знаки залишив автор «Батьківщини-Матері» Василь Бородай.

Тризуб абсолютно ідеально став на своє місце

- Пане Олексію, робота над тризубом для монумента «Батьківщина-Мати» була найскладнішою у вашій кар'єрі?

- Чи було мені найважче саме під час роботи на цьому проєкті? Я не можу сказати - я в своєму житті зрізав десь 400 тонн каменя. І, мабуть, з них тонн 100-150 – це граніт, ну і, відповідно, мармур і пісковик. Тому це точно не найважче, що я робив. Але це найбільше, що я робив. Я працював над трьома монументами, вони приблизно по 5,5 метра. Це пам’ятник Святославу в центрі Києва, встановлений 2004 року. Потім пам’ятник автору Гімну України Дмитру Чубинському в Борисполі з граніту. І в мене є пам’ятник князю Борису в центрі Борисполя, також 5,5 метра з граніту. Тому не можу сказати, що це найважче, що я робив.

Але це, мабуть, найвідповідальніша робота, яку я робив. Вона дуже знакова для всієї нашої держави, і вона в центрі уваги усього суспільства, у центрі критики усього суспільства, і у центрі впливу на наших ідеологічних ворогів. Я вважаю, що це найважливіше з того, що я робив, і точно найвідоміша поки що робота. Дай Бог, щоб я зробив ще щось більше у своєму житті.

Тризуб вписується в плеяду моїх творів: вони всі у мене мають, по-перше, патріотичне підґрунтя, по-друге, історичне - українське. Тому від цієї своєї лінії я не відійшов. Я в захваті, що зміг бути до цього дотичним – це велика місія.

І я думаю, що дійсно вдалось все, моя команда архітекторів і графіків чудово постаралася, це люди глибоко професійні і глибоко патріотичні.

- Розкажіть, будь ласка, як ви дізнались, що саме вам буде доручено таке відповідальне завдання - створення тризуба для щита «Батьківщини-Матері»?

- Мені зателефонував пан Савчук (генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук. – Ред.). Це було десь 18 травня. Зараз мало діючих монументалістів в Україні. Це пов’язано з тим, що монументальна скульптура взагалі є рідкістю. І професіоналів, особливо таких, які працюють з великими розмірами, не так вже й багато. До того ж вони можуть бути зайняті іншою роботою, або перебувають десь за кордоном, або служать в ЗСУ.

Я компетентний в цій сфері, адже я вчився безпосередньо у професора Василя Бородая, який працював над створенням скульптури «Батьківщина-Мати» 42 роки тому. Він викладав в Академії мистецтв, де я навчався з 1996 по 2004 рік, на факультеті монументальної скульптури. Тож я є, скажімо так, правонаступником тої монументальної лінії, яка була у наших українських скульпторів ще з 70-х років. Взагалі все життя живу скульптурою. З 8 років почав ліпити свої перші вироби з керамічної глини. Потім подорожував світом, і скрізь мене цікавили древні пам’ятки монументальної скульптури і архітектури. І скрізь, де вони були, я торкався їх, досліджував їхню історію, їхнє походження, як їх виготовляли. І оскільки я цим живу, то вважаю, що правильно вибір пав саме на мене.

Також в мене є хороша звичка - я все дуже оперативно роблю. На весь абсолютно проєкт у мене пішло 1,5 місяці. Відклав всі свої справи, не спав, не їв, не бачив ні дітей, ні дружину, бо відчував важливість цієї місії.

- Скільки часу і зусиль зараз йде на те, щоб встигнути виконати всі заплановані роботи?

- 1,5 місяці я робив проєкт зі своєю командою, потім 5 тижнів виготовлялась скульптура на заводі однієї з найкращих фірм по виробництву з металу, зокрема дизайнер фірми Юрій Півень адаптував мої вхідні креслення під виробництво. Потім почались вже виготовлення, зварювальники підготовчі роботи проводили, зробили платформу для зварювальників і транспортування на ній барельєфа Тризуба радіусом 7 метрів, такого ж радіусу, як і щит.

Було приємно, коли тризуб ідеально став на своє місце без жодних перекосів. От взагалі ідеально. Геометрія така: верхній кут тризуба співпав на 2-3 міліметри з віссю щита. І нижній кут теж там 2-3 міліметри. І найголовніше було - його встановити. Нам заважали і повітряні тривоги, і вітер шквальний, грози, дощі… Все це заважає встановлювати, тому що створюється велика парусність. Тризуб найбільш вразливий, коли він висить між відміткою 26 і відміткою 93 метри, тобто вже відірвався від постаменту, але ще не досяг монтажної точки на щиті, і в цей час він просто висить на тросах у небі. Велика парусність створює велике навантаження в декілька тонн на руку скульптури на час підйому. І слава Богу, що у нас сьогодні (розмова відбувалась 6 серпня. - Ред.) була можливість без вітру з 5.30 до 7-ї години ранку це все витягнути з відмітки 26 нагору, на 93 метри, і тимчасово закріпити. Зараз ми це все заварили, потім буде приварювання листів в дірках, що утворилися через неспівпадіння гербів, які тризуб не перекрив. Я потім піднімусь туди і сам буду працювати над авторською доводкою поверхонь барельєфа, щоб було лаконічно і не відрізнялося від загальної поверхні щита.

- І вдасться завершити всі роботи над монументом до Дня Незалежності?

- Звісно, все вдасться. Тепер, коли воно вже вмонтовано, ми точно можемо це сказати. В принципі, сам виріб вже закінчений. Він вже прикріплений, співпадає зі щитом. Залишились дрібниці, які ми встигаємо завершити. Я впевнений, що ми закінчимо набагато раніше, щоб навести марафет і все дуже гарно виглядало. Я думаю, що на День Прапора все точно буде готове.

Щит ідеально сів на своє місце. Залишилось заварити декілька дірок. Фото: Ukrinform/NurPhoto via Getty Image

 Робота над тризубом – це символ нашої Перемоги

- Як, власне, створювався тризуб для «Батьківщини-Матері»?

- Розроблялося до 30 різних варіантів. І графічних, і на комп’ютері. І я ліпив на пластиліні кілька варіантів, і заплетений був, і рівний, гранений та ін. Невдалі ми відкидали. Вдалі - сортували. З них відбирали ще більш вдалі. Потім ухвалювали колегіальне рішення. У нас колектив професійних митців. Це найкращі монументалісти, найкращі графіки і архітектори, які проєктували на Печерську багато сучасної забудови. На основі цих колегіальних рішень я, як керівник проєкту, робив 3-D моделі з пластиліну. І зробив різні варіанти з нержавіючої сталі. Зразки підвішував, і тоді ще з міністром Ткаченком дивились, як вони виглядають, щоб вгадати правильну товщину самого барельєфу. Правильна товщина виявилась 20,5 сантиметра. На основі цього я зробив зразок – метр погонний - тризуба, який зараз на щиті. Я його підвішував і дивився з різних боків, як воно виглядає. І вважаю, що все пройшло вдало, я задоволений. Це саме той тризуб, який я бачив у снах, коли його проєктував.

- Що для вас, як скульптора, означає робота над тризубом для «Батьківщини-Матері»?

- Для мене робота над тризубом – це символ нашої Перемоги. Цим ми відновлюємо справедливість символа святого Володимира, якому більше тисячі років. Хтось може сказати, що символи не на часі. Я вважаю, що всі битви і війни - це протистояння символів. Люди йшли на смерть і за перемогу заради символів. Згадайте протистояння свастики і зірки. Згадайте Хрестові походи, коли люди йшли на смерть за хрест. Згадайте битву Лілії і Корони під час протистояння Англії і Франції.

А зараз тризуб протистоїть п’ятикутній зірці, яка була у нас на щиті. Тобто ми мали символ ворога, те, що вони називають «дєди ваєвалі», і вони постійно намагаються нас «асвабадіть». Але Україна вклала в перемогу у Другій світовій війні більше за всі нації. У нас був найбільший фронт, і ми віддали всю нашу економіку. Ми евакуювали її на схід - і зараз нею користуються Казахстан, Росія й інші східні країни. Всі ж заводи і обладнання було евакуйовано. І наших людей від терористичного Радянського Союзу постраждало навіть більше, ніж від Гітлера. Так що ці режими однаково погані, однаково хибні, вони точно не мають з’являтись у нашій багатостраждальній Україні.

Коли був сильний вітер, тризуб через велику парусність піднімати було небезпечно. Фото: Maxym Marusenko/NurPhoto via Getty Images

Бородай нас відсилає до витоків панєвропейської культури, до якої була дотична і Україна

- В мережі тепер доволі бурхливо обговорюють, що й на гарді меча також є радянська символіка - зірка. Як вважаєте, слід зняти й її? І на що було б правильним замінити?

- Треба з гарди акуратно зрізати 4 зірки, а орнамент залишити. І тоді меч буде нагадувати меч святого Володимира чи Святослава. Але якщо на це немає меценатських коштів, то не треба цього робити за державні, це точно. Це почекає. Я навіть готовий, якщо будуть альпіністські спорядження, туди піднятись і зрізати їх безкоштовно.

Гарду меча можна просто перевернути, прибравши зірку. Буде нагадувати меч славних князів. Фото: REUTERS/Valentyn Ogirenko

- Коли дивишся на нашу «Батьківщину-Матір», а потім на її російську «сестру» у Волгограді, то різниця кидається у вічі. Як так трапилось, що, начебто, ідея у скульпторів була одна, а пам’ятники вийшли настільки різними? Наша - велична і непорушна, а російська якась агресивна і, якщо відверто, страшна? Яке послання нам своєю роботою передав Василь Захарович Бородай?

- Справді, два великих скульптори Євген Вучетіч і Василь Бородай (обидва родом із Дніпра) створили нам цю унікальну і найбільшу в Європі статую, яка до того ж входить в п’ятірку найбільших в світі. І ми дуже щасливі, що саме ми маємо її у нашому ландшафті. Вона у нас дуже вдала. Вона абсолютно всім відрізняється від тієї, що у Волгограді . Та скульптура у платті 40-х років нагадує Любов Орлову чи інших співачок тих пропагандистських часів. А наша – має абсолютно спокійний рух. У неї статична енергія. Вона абсолютно вертикальна. Хітон, який ховає її ноги, зачіска і пропорція голови нагадують скульптури Парфенону та Венеру Мілоську.

Тобто Василь Захарович Бородай нас відсилає підсвідомо до витоків панєвропейського мистецтва, до якого ми були дотичні. У V ст. до н. е. Геродот описував, що на нашій території - від Сяну до Дону і 100 км на північ від Криму - була Велика Скіфія. Це була дуже розвинута держава, тож ми, скажімо так, стоїмо разом із Грецією та іншими древніми країнами у витоків європейської цивілізації. Ця відсилка саме туди. Це трансцендентний образ, він не прив’язаний до часу. Це не радянський… знаєте, хтось каже, що це радянський бруталізм. Я абсолютно не згодний. Це підміна понять. Це називається монументальна героїка. Цей стиль дуже вдалий. Мені колись здавалось, що руки трохи заміцні, попри те, що їхня анатомія бездоганна. Але уявіть собі, повинна ж бути сила не тільки тримати меч і щит. Має ж бути й сила ними скористатися. Саме це вона і демонструє, спокійно дивлячись на ворога, на північ. Я думаю, що там також є свій підтекст, чому автор розташував її саме в такому напрямку. Я думаю, що він знав, звідки для нас основна загроза.

Українська «Батьківщина-Мати» нагадує давньогрецькі статуї: одягом та поставою. Фото: Ercin Erturk/Anadolu Agency via Getty Image

«Україна-Мати» символізуватиме нашу перемогу у визвольних війнах усіх часів

- А може бути так, що після зовнішніх змін відбудеться ще й перейменування монумента? І чи потрібне воно взагалі?

- Я дуже радий, що є така ідея по перейменуванню монумента. Я її підтримую максимально. Ми нічого не робимо поганого, ми нічого не змінюємо - ми робимо ребрендинг. Це уточнення того, що саме є Батьківщиною для нас, для українців, – Україна. Це наша єдина Батьківщина. І ніяка інша Батьківщина нас не цікавить. Нас не цікавить якесь спільне утворення чи окреме. Нас цікавить тільки Україна, і ми будемо служити їй віддано. Це наша «Батьківщина-Мати» - «Україна-Мати», дуже вдала назва, і я її підтримую. Ідея належить директору музею Юрію Савчуку – думаю, це дуже вдало і вчасно.

- У нас чомусь так вже склалось, що все люблять критикувати. Як ви вважаєте, критикуватимуть вже оновлену «Батьківщину-Матір»? І чи нормально це взагалі?

- Ну, знаєте, караван іде... Ми робимо свою справу, незважаючи ні на яку критику. Критика завжди є і буде. У нас демократичне суспільство. Критика має бути. Але ж коли я створював тризуб, то радився з професіоналами, спирався на їхню думку. Це професіонали високого ґатунку. Це люди, які звели дуже багато відомих споруд в Києві. І зробили дуже багато знакових для нашого сучасного суспільства речей. Той тризуб, який є, - це наша колегіальна думка, І, знаєте, є люди, які критикують, хоча в цьому не розбираються, а вішають ярлики. Хтось хоче взагалі повністю зруйнувати, декомунізувати, зрізати скульптуру. Мені це нагадує диких червоноармійців, які руйнували все підряд. Якщо ви не здатні це оцінити, то навіщо ви руйнуєте? Давайте залишимо це нащадкам. Це наше надбання. Я взагалі проти того, щоб щось руйнувати. Якщо хочете перемістити - перемістіть. Але «Батьківщина-Мати» абсолютно не має нічого спільного з радянським минулим, я так вважаю. Вона уособлює нашу перемогу у Другій світовій війні. Я повторю, що ми нація, яка найбільше вклалася в ту перемогу. А зараз до неї ще додасться перемога над російським ворогом, і це все буде монумент «Україна-Мати», який символізує нашу перемогу в визвольних війнах усіх часів за нашу Державу.

- Чи надала війна в Україні цьому монументу нового сенсу? Можливо, тепер «Батьківщина-Мати» сприйматиметься якось інакше, ніж до початку повномасштабного вторгнення?

- В мене є така аналогія: людина йде в церкву, молиться й відчуває, що щось неправильно. Що її молитви не всі доходять до Бога. Людина виходить і бачить на куполі пентаграму замість хреста. От тепер запитайте її, чи на часі одразу зрізати той символ і міняти на хрест, чи, може, почекати чогось? А чого ми чекаємо? Вже 32 роки з цим символом маємо те, що маємо. Якби ми його декомунізували раніше, то, може, цієї війни не було б взагалі. Радянський герб, зірки - це те, за що бореться їхній терористичний режим. А так у нас буде те, за що боремось ми. І те, що буде символом нашої перемоги. Це наш талісман. Особливо під час війни. Це талісман нашої Перемоги.

"Батьківщина-мати кличе!" - дещо істерична скульптура у Волгограді. На момент зведення (1967) була найвищим у світі пам’ятником. З часом інші скульптури її обігнали. Фото: Anastasia Galyamicheva/ru.wikipedia.org​