Фраза « легалізація марихуани » поки що вводить багатьох українців у ступор. Беззаконня, гріх, наркотизація молодого покоління... І навіть уточнення, що йдеться виключно про медичну марихуану, яка покликана бути знеболюючими ліками, не пом'якшує серця супротивників цього процесу. Можливо, їх повинна була б переконати величезна кількість захворювань, при яких канабіс і канабіноїди виявляються набагато ефективнішими за інші препарати, але чомусь не переконує. KP.UA дізналася, як із цим справи в інших країнах.
Медична марихуана - це похідні рослини Cannabis sativa, які використовуються для полегшення симптомів, спричинених певними захворюваннями. Медична марихуана також відома як медичний канабіс. Cannabis sativa містить багато активних сполук, найвідоміші з яких дельта-9-тетрагідроканабінол (ТГК) та канабідіол (КБД). ТГК є основним інгредієнтом марихуани, який викликає у людей «кайф», у канабідіолу такої функції немає.
Тотальна заборона на марихуану у світі починає тріщати по швах – знеболювальні властивості канабісу іноді на порядок вищі за існуючі аналоги. Поступово заборони пом'якшуються: так, у Франції канабіс заборонено, але з 2013 року дозволено продаж медичної марихуани за рецептами. У Німеччині з 2015 року пацієнт може отримувати лікування канабіноїдами під наглядом лікаря. У Польщі використання марихуани з медичною метою є законним, як і в Бразилії, Аргентині, Чилі. До речі, у Чилі дозволяється використання та вирощування в особистих цілях, а зберігання канабісу у невеликих кількостях декриміналізоване. У Колумбії медичний канабіс був схвалений як терапевтична альтернатива.
Великобританія є найбільшим у світі виробником легального канабісу для медичних та наукових цілей – тут виробляється близько 75% всього світового обсягу медичної марихуани. У Сполученому Королівстві, за останніми даними, близько 1,5 млн чоловік повідомили, що вживають марихуану для лікування хронічних захворювань. Легальних препаратів на основі канабісу в Британії два – «Сативекс» (екстракт цільної рослини канабісу у формі спрею для лікування розсіяного склерозу, коштує 11 фунтів за щоденну дозу) та безкоштовний «Епідіолекс» (очищений пероральний розчин канабідіолу для лікування рідкісних та тяжких епілепсій). Є ще й "Набілон" (близько 500 фунтів стерлінгів) для полегшення наслідків хіміотерапії.
Незважаючи на звання головного постачальника медичного канабісу, Велика Британія не поспішає роздавати рецепти на нього своїм громадянам. Призначають його лише при певних станах (якщо інші методи лікування не допомогли): при вже згаданих важких формах епілепсії та розсіяного склерозу в стадії ригідності м'язів та спазмів, а також дорослим із блюванням або нудотою через хіміотерапію для полегшення симптомів.
- В інтернеті та по телевізору постійно кажуть, що в «Епідіолексі» немає тих речовин, які викликають кайф, тож отримати задоволення від нього не вийде ні в кого. І начебто легалізація цих препаратів пройшла вже років п'ять тому, але все одно отримати рецепт дуже важко. Його не випише лікар загальної практики, а лише лікар-фахівець лікарні – і то після довгих розмов про можливість інших варіантів лікування і лише якщо лікар переконається, що інші засоби не допомагають, – розповідає українка Ольга Натт, яка мешкає у Лондоні. – Чесно кажучи, у Великобританії не так вже й багато людей з рідкісними формами епілепсії, тому виписування направлення на медичний канабіс – це все ще надзвичайна подія. Наскільки я знаю, коли виписується рецепт, збирається вся підноготна пацієнта, всі документи та підписи засвідчуються. Отримання медичної марихуани суворо фіксується у базі даних. І уряд постійно нагадує, що не має наміру легалізувати вживання канабісу в рекреаційних (немедичних) цілях.
За словами Ольги, частина британців, яким не вдалося отримати рецепт у лікаря, шукають препарати на основі медичної марихуани в інтернеті у кримінальних продавців. Але ризик нарватися на підробку та погіршити свій стан надто високий. Тому прихильники ширшого поширення медичного канабісу просять владу пом'якшити жорсткі умови відбору пацієнтів, запевняючи, що обіг таких ліків скрупульозно фіксуватиметься.
Федеральний закон США забороняє вживання марихуани або її похідних у будь-яких цілях. Однак у багатьох штатах дозволено медичне використання канабісу для лікування болю, нудоти та інших симптомів. Через цю правову плутанину (федеральний закон має пріоритет над законом штату) частина американців стоїть на обліку в поліції за зберігання марихуани, навіть у тих штатах, де вона легалізована.
Кожен штат приймав свої закони та умови для отримання медичного канабісу для лікування. Збігаються вимоги для виписування рецепта на канабіс: це хвороба Альцгеймера, бічний аміотрофічний склероз (БАС), ВІЛ/СНІД, хвороба Крона, епілепсія та судоми, глаукома, мігрень, розсіяний склероз і м'язові спазми, сильний біль та біль, викликаний протираковим лікуванням.
Водночас управління із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США (FDA) не схвалює використання канабісу для лікування будь-яких захворювань. Але схвалені канабіноїди - канабідіол (у препараті «Епідіолекс») і дронабінол (у препаратах «Маринол» і «Сайндрос», 94 долари за одну таблетку) при нудоті та блюванні, спричинених хіміотерапією, та при анорексії, пов'язаній із втратою ваги у людей зі СНІДом.
У США медичний канабіс випускається у вигляді таблеток, рідини, масла та пудри. Пігулки діють довго, вдихання випарів від ліків набагато швидше починають працювати.
Американці також йдуть до свого медичного фахівця за рецептом на медичний канабіс. Кожному пацієнту заводиться ідентифікаційна карта, в якій відзначаються всі купівлі препаратів і навіть можна отримати звільнення від податку на продаж.
У 2016 році уряд Австралії легалізував доступ до лікарської марихуани, створивши навіть спеціальний державний орган – Адміністрацію терапевтичних товарів Австралії (TGA), яка регулює постачання лікарського канабісу.
Щоб виписати пацієнтові рецепт на медичний канабіс, лікар повинен отримати дозвіл від TGA, авторизувавшись на порталі та надавши всі можливі дані для персоніфікації себе та пацієнта. Потім набирають чинності закони штатів – так само, як і в США, в Австралії кожен штат на свій розсуд розбирається з легальністю медичної марихуани. Рекреаційну марихуану заборонено на більшості австралійських територій.
У медицині австралійці використовують «Набіксимол» (той самий «Сативекс») та кілька синтетичних канабіноїдів – всього близько 100 препаратів на основі канабісу, в основному – у вигляді таблеток. Їх виписують для лікування хронічного болю (не пов'язаного з раком: наприклад, болі при артриті, у попереку, у шиї, при нейропатичному болі). Лікарським канабісом лікують занепокоєння, знімають симптоми, пов'язані з лікуванням раку (біль, нудоту та зниження апетиту), епілепсію. Лікар повинен обов'язково вказати в рецепті, що полегшення від інших ліків не настало, тому необхідний саме медичний канабіс. До речі, рецепт на канабіс австралійці можуть отримати не тільки у свого лікаря, але і за згодою на участь в клінічних випробувань препаратів.
Всі рецепти та приписи, перш ніж потрапити до рук пацієнта, проходять спочатку через урядову дозвільну систему. Після схвалення пацієнт іде до аптеки. Там він з'ясовує, що схема фармацевтичних пільг (PBS) не поширюється на лікарський канабіс. Залежно від хвороби, найменування препарату та дози, лікування канабісом може коштувати від 50 до 1000 доларів на тиждень.
У цій країні вперше почали застосовувати препарати з конопель для лікування раку. Регулювання ринку медичної марихуани в Ізраїлі складне та оригінальне через повальне ліцензування всього і вся.
Підприємці отримують ліцензії «на діяльність у галузі медичного канабісу» і лише тоді мають право постачати в аптеки продукти канабісу «медичного класу». Ці продукти «медичного класу» мають бути схвалені для виробництва та розповсюдження, повинні відповідати всім професійним стандартам, затвердженим ізраїльським МОЗ.
Медики проходять відповідну підготовку, щоб мати право виписувати медичний канабіс. Причому сімейних та дитячих лікарів, а також терапевтів до навчальних курсів не допускають.
Пацієнти також отримують ліцензію на зберігання та використання медичного канабісу – для них прописано так звану «Процедуру 106» - ліцензію на вживання канабісу. Пацієнти йдуть до сертифікованих лікарів, і якщо ті схвалять дозвіл на лікування канабісом, то видадуть відразу під час прийому ліцензію разом з інструкціями та схемою розташування авторизованих аптек (таких в Ізраїлі 247, і більшість з них запропонують доставити ліки з канабісу пацієнту прямо додому).
До речі, доступ до препаратів з канабісу платний: за ліцензію - 220 шекелів (60 доларів), ще 360 шекелів (98 доларів) утримує з одержувача лікарняна каса, а рецепт на рік коштуватиме 180 шекелів (50 доларів)!
При цьому всі лікарі, які отримують ліцензію в МОЗ, – державні. Приватні лікарі повинні брати окрему ліцензію, щоб надавати такі послуги в онкологічних відділеннях лікарень (звісно, також сертифікованих для лікування хворих препаратами з канабісу).
- Ізраїль славиться не лише передовою медициною, а й найпередовішою бюрократією у світі. Особливо щодо соціальних виплат та медицини. Тягнутимуть до останнього, ти постійно підписуватимеш і відсилатимеш поштою купу документів, дозволів, розписок… Чиновники оформлятимуть все ну дуже неспішно і робитимуть усе, щоб максимально не платити, не надавати, не дозволяти. Що стосується медичного канабісу, то тут це досить давно застосовується – понад десять років точно. Влада бореться з можливими зловживаннями медичною марихуаною, їх можна зрозуміти, але страждають від цієї тяганини хворі люди, які чекають на рецепт місяцями, - розповідає наша колишня співвітчизниця, мешканка Ізраїлю Лілія.
Перелік захворювань, які в Ізраїлі лікуються ліками на основі канабісу, приблизно такий же, як і скрізь: епілепсія, деменція, розлад аутистичного спектру (без обмеження віку), хвороба Крона, онкологічні захворювання, розсіяний склероз, ВІЛ/СНІД, термінальна стадія захворювання у хворих, яким, за оцінкою лікаря, залишилося жити трохи більше пів року. Дозволи на отримання медичного канабісу є у 100 тисяч ізраїльтян, у тому числі у тих, хто страждає на посттравматичні стресові розлади (ПТСР).