Поки чоловік на фронті: пішла із музею і стала ковалем
30-річну Марію Кобець із міста Брусилів Чернігівської області не зупиняє ні важка фізична праця, ні опіки на руках (працювати доводиться без рукавичок), ні те, що все треба робити самій. Поки чоловік на війні - Марія продовжує вчитися ковальській справі. Головними уроками стали відеозаписи роботи чоловіка та його поради з передової. Про те, як проходять будні Марії та чому вирішила стати ковалем, вона розповіла KP.UA.
«Після порад чоловіка все виходить»
З 2019 року Марія Кобець допомагала своєму чоловікові Андрію облаштовувати майстерню, знімала відеоролики, займалася соціальними мережами, а з літа 2022-го вирішила сама спробувати плавити метал.
- Маріє, що вас підштовхнуло до такого рішення - зайнятися непростою ковальською справою?
– Хотіла підтримати Андрія, коли він пішов на фронт – і морально, і фізично, адже навантаження у цій справі дуже великі. Ковальство - справа життя чоловіка, якою він горить. Вирішила залишити свою роботу, яку дуже любила, та зайняти його місце біля горна.
– Ким ви працювали раніше?
– Я історик, працювала молодшим науковим співробітником у Чернігівському обласному історичному музеї імені Василя Терновського.
- Не збираєтеся повернутися, коли закінчиться війна?
- Думаю, продовжимо працювати у кузні сімейним підрядом. Після повернення чоловіка перейду до занять, які не потребують тяжкої фізичної праці. Це ведення соціальних мереж та інтернет-магазину. Готова і в майстерні допомагати, і в поліруванні, зачищенні.
- Чим вам так сподобалася ковальська справа?
– Це дуже захоплююче, спостерігати, як змінюється розігрітий метал. Спочатку він твердий і міцний, а коли піддається температурній обробці, стає пластичним.
Звісно, щоб змінити форму металу, потрібно докласти чимало фізичних зусиль. Але коли зі шматка заліза виходить виріб, це справді захоплює.
- Ви виготовляли різні оригінальні речі з кухонного начиння, а потім у вас замовляли скоби для бліндажів. Чим займаєтесь зараз?
- Продовжую робити те саме. У тому числі шампури та столове приладдя - ложки та виделки. Також, коли було замовлення, робила скоби для бліндажів та відсилала ЗСУ. Скоби, гадаю, ще й у мирному житті в будівництві знадобляться, адже багато потрібно буде відбудовувати.
- А щодо посуду та інших предметів побуту, ви їх робили для себе чи на продаж?
- Поки що для особистих цілей: я самоучка, зараз напрацьовую руку. Наприкінці весни збираюся знов відкрити інтернет-магазин, почну продавати свої вироби.
- Ви казали, що продовжуєте навчатися ковальській справі. А як ви вчитеся?
- Це і ролики на ютубі, і поради Андрія. Але головним чином, відео з роботою чоловіка та його рекомендації.
- Які поради вам дає чоловік?
- Залежить від виробу. Наприклад, у мене не вистачає сил скрутити круг – він пояснює, де треба більше натиснути, а де затиснути. Такі поради здаються несуттєвими, але від них залежить, скільки сил ти витратиш на виготовлення того чи іншого предмета. Після порад чоловіка все виходить.
– А де ви берете матеріал? Немає зараз із цим проблем?
– У нас у Чернігові є металобаза – вона продовжує працювати. Але дефіцит матеріалів відчувається. Все ж таки війна в Україні, з певними проблемами доводиться стикатися.
Непросто було й у період відключень світла: без електрики можливості вчитися ковальства і працювати на кузні не було. Зробити щось за 2-3 години неможливо. На жаль, багато часу випало – вся осінь та вся зима. Окрім відключень світла, взимку дитина хворіла – треба було сидіти з нею вдома.
Марія до війни допомагала чоловікові в кузні. Фото: facebook.com/photo.php?fbid=413652360766657&set=pb.100063656884185.-2207520000.&type=3
"Після кузні ніяких зарядок не потрібно"
- А чи нескладно дівчині займатися ковальською справою? Можливо, ви робите спеціальну зарядку, щоб стати сильнішою? Чи ковальська справа - сама вже зарядка?
- Ковальська справа - це і є силові вправи на руки та плечі. Після такої роботи, навпаки, треба відпочивати: це фізично непросто.
- Це правда, що ви працюєте без рукавичок?
- Так, дуже страждають руки. Але поки що продовжую працювати без них: мого розміру просто немає у продажу.
Колись у Чернігові був «Епіцентр», там були на мене рукавички, але буквально в перші дні війни його спалили, досі магазин не відновив свою роботу.
- Як близькі та родичі реагують на ваше заняття?
- Спершу були шоковані моїм рішенням зайнятися ковальською справою: це важка фізична робота, та й взагалі чоловіча. Намагалися відмовляти, розуміли, що це складно. Але згодом, коли побачили мою завзятість, почали підтримувати.
- А ось чоловік, мабуть, був такому рішенню радий?
- Так, він пишається мною!
- Чи вистачає вам часу на ведення домашнього господарства, на дитину, на себе?
- Так. Поки дитина в дитячому садку, займаюся справою чоловіка, увечері – домашні клопоти. На ковальство йде в середньому повний робочий день, поки дитина в садочку. Та й догляд за дитиною ніхто не скасовував.
Я нічим не відрізняюся від жінок, які приходять додому після роботи та займаються домашніми справами. І обов'язково - догляд за собою: маски і таке інше. А у вихідні я гуляю з дитиною.
- Що б ви сказали людям, які кажуть, що ковальство - не жіноча справа?
- Я й сама б так сказала (сміється). Це складно і робиться заради чоловіка.
Своїм прикладом хочу показати всім жінкам України, чоловіки, сини та брати яких воюють, щоб вони їх підтримували. Я не закликаю всіх займатися тяжкою фізичною працею, але закликаю підтримувати своїх чоловіків. Хто як може.
Якщо ви можете приготувати щось смачне та передати на фронт – робіть це. Якщо не можете підтримувати фізично, підтримуйте морально.
Нашим чоловікам на фронті зараз дуже складно. Воювати і морально, і фізично тяжко. Але сьогодні стоїть таке завдання – здобути перемогу для своєї країни, для своєї родини. Хочеться, щоби після війни ми стали жити краще, ніж раніше. А наше жіноче завдання – максимально надавати чоловікам підтримку.
Хочеться, щоб Україна була «міцним кулаком», і ми могли дати відсіч на всіх фронтах. Дуже чекаю якнайшвидшої перемоги, щоб чоловік міг повернутися до улюбленого заняття та своєї сім'ї.
Кухонне начиння у виконанні Марії перетворюється на витвір мистецтва. Фото: facebook.com/KOBETS.forge/photos?locale=ko_KR
