Пам'ять серця: український ювелір створює прикраси із відстріляних гільз
Гільзи в ювелірних виробах та скульптурах київського художника Володимира Балибердіна з'явилися ще до початку повномасштабного вторгнення. Але особливе звучання цей матеріал набув саме після 24 лютого 2022 року. Вражає, як смертоносна зброя в руках ювеліра перетворюється на ажурний, ніжний і ніби лине у повітрі витвір мистецтва.
Не дивно, що вироби Балибердіна мають великий попит. Одні роботи митця продавались у Мілані, інші розкуплять з аукціонів у Японії та Латвії. Кошти від продажу виробів митця ідуть на ЗСУ.
До речі, 2 березня цього року одна з цих незвичайних прикрас була продана на аукціоні за 35 тисяч гривень. Гроші будуть направлені на комплектацію 25 дронів-камікадзе для спецпідрозділу БПЛА «Крила» від ГУР.
Про подробиці своєї ювелірної роботи Володимир розповів KP.UA.
Окраса, яку продали з аукціону за 35 тис. грн. Фото: Міклашевська Ольга
Під враженням від зруйнувань в Бородянці Володимир робить нову скульптуру з великої гільзи
- Володимире, гільзи, м'яко кажучи, не зовсім підходящий матеріал для прикрас. Як взагалі прийшла така ідея – перетворювати їх на подібну красу? Де ви берете гільзи?
Так гільзи від патронів перетворюються на стильну прикрасу. Фото: Міклашевська Ольга
– Працювати з гільзами почав с 2014 року. Тоді використовував гільзи, що залишилися ще з Другої світової вiйни. Робив крила, янголів та інші скульптури в подібній тематиці — як переживання подій, що відбуваються в Україні.
Вже після повномасштабного вторгнення, коли звільняли Київщину, в майстерню принесли гільзи, зібрані під Бучею та Iрпенем. Почав експерементувати з ними, щоб зробити щось нове. Так з'явилися перші прикраси.
Виготовляв у своїй майстерні вироби з латунних гільз. Робляться вони за унікальною технологією, за допомогою зварювального апарату. Накладається 3-4 шари латуні, зверху виріб пропалюється, а далі йде ювелірна технологія.
Латунь живе довго — 200-300, а може й 500 років. Є більш яскраві та тьмяні відтінки латуні. Матеріал, звичайно, згодом тьмяніє, але виглядає цей процес дуже цікаво.
Саме тоді до мене звернулися військові, попросили дістати глину. Запитую: навіщо вам глина? Відповіли: щоб випробовувати бронежилети. Я віддав мішок глини і сказав, що грошей за неї не візьму: це святе діло! I вони передали мішечок відстріляних гільз для моєї творчості.
Через деякий час військові принесли гільзи від автомата та гвинтівки. Найбільшу гільзу мені подарував Реставраційний центр. Зараз з неї закінчую роботу, створену під враженням від деокупованої Бородянки. Бачив на власні очі, що від неї залишилося, наскільки там зруйновані будинки. В роботі хочу передати своє враження від випалених будинків без вікон: там колись жили щасливі люди.
Виріб покривається латунню, в ньому за допомогою зварювального апарату пропалюються отвори. Фото: Міклашевська Ольга
- Ви спеціально їздили заради цього до Бородянки?
- У нас є друг з Франції, Жан Марк Лефевр. З самого початку вторгнення він близько до серця прийняв трагедію України. Запрошував мене з дружиною до себе, але ми вирішили залишатися в Києві й працювати. Тоді він під враженням від того, що відбувається, почав робити інсталяцію у вигляді великих крапель, оплетених лозою. Назвав її «Сльози України». Першу частину цієї інсталяції він презентував у Польщі, другу - у Франції, в Нормандії, а третю хотів привезти до Києва. Ми з ним зустрілися в Польщі. А коли прямували до Києва, заїхали в Бородянку, де живе моя племінниця.
У Бородянці на власні очі побачили всі жахи окупації. Дуже багато розбомблених та спалених будинків. Чоловік племінниці показав нам величезну яму, що утворилася від падіння 500-кілограмової авіаційної бомби. Залишилися й уламки від снаряда – 4 сантиметри завтовшки! На щастя, до вибуху племінниця з чоловіком встигла спуститися в підвал.
Серце з куль, пробите кулями. Фото: Міклашевська Ольга
- Вироби, подібні до ваших, ще хтось робить?
- Дуже багато моїх колег щось роблять. Кожен шукає свою технологію. Але нерідко це ювелірні прикраси, які були й раніше. Вирішив зробити щось інше — так з'явилася колекція «Пам'ять серця». Один з її експонатів — серце, пробите кулями. Сьогодні так ніхто не працює.
Коли почалася війна, думав, що в такий час ювелірна справа нікому вже не потрібна: чи до прикрас людям? Але виявилося інакше. До мене приходила журналістка, яка мала на грудях кулон у вигляді гільзи. Вона сказала: «Гільза в мене, а куля полетіла у ворога».
- У вас є маленькі та великі роботи. Скільки часу витрачаєте на виготовлення однієї? Чи вистачає вам матеріалу?
- Що до часу, іноді робота виходить легко й швидко, а іноді вирішуєш поставлене перед собою завдання тижнями и місяцями.
Нині складно знайти матеріал, інструмент, адже йде війна — це також впливає на швидкість виконання роботи. Щось можна знайти, а чогось немає. Багато ювелірних магазинів закрито або розбомблено, хтось виїхав.
У мене були запаси матеріалів, але я вже їх витратив. Інструменти ламаються, потрібно купувати нові, а це дорогі вкладення.
Колекція "Пам'ять серця". Фото: Міклашевська Ольга
«Мої роботи є у Залужного та Олени Зеленської»
– Де є ваші роботи?
Скульптура "Янгол-охоронець". Фото: Галина Дюговська
- Роботи розлетілися по світу. Багато в чому мені допомогли дівчата з об'єднання Willna. Вони взялися допомогти. Коли вони зачитали, кому надіслали мої вироби, я був у захваті! Вони — у багатьох відомих людей. Серед них — Валерій Залужний та Олена Зеленська.
- Як війна впливає на ваш настрій? Чи не заважає працювати?
- Зараз у багатьох опустилися руки — нічого не хочеться робити: немає сил. Але в перші дні повномасштабного вторгнення в мене було єдине бажання — позакінчувати всі розпочаті роботи. Весь цей час я без зупинки працював. Дай Боже професійно працювати й приносити людям радість. Все життя я роблю красу для людей та прикрашаю жінок. Планую завершити роботу «Віче янголів», а у майбутньому буду створювати нові композиції.
Усі люди, яких я знаю, щось роблять для перемоги та допомоги Україні. Ми маємо мирну спеціальність, але хочеться бути потрібним і під час війни.
Володимир Балибердін та скульптура "Віче ангелів". Фото: Галина Дюговська
В тему
- Чи правда, що для минулих своїх робіт ви використовували зуб кашалота та бивень моржа?
- Так, я використовую в своїй творчості дуже різні матеріали - бивень мамонта, ікло моржа, зуб кашалота, дерево, різноманітне каміння, коштовне й напівкоштовне, різні види металів. За десятки років оволодів майже усіма ювелірними технологіями. Мої роботи за кілька десятків років збирає Музей історичних коштовностей України в Лаврі.
Більше 40 років тому я почав вводити український орнамент в ювелірне мистецтво. Тоді це було неактуально, але мені хотілося поєднати український орнамент зi справжнім ювелірним мистецтвом. Я робив різьблення по перламутру та на бивні мамонта. Шукав всюди інформацію щодо українського орнаменту, навіть ходив до музею Iвана Гончара.
Багато моїх робіт знаходяться зараз в Музеї історичних коштовностей. Сьогодні настав час робити щось інше, але й роботи тих часiв досить актуальні.
- Чи багато ваших робіт в Музеї історичних коштовностей України?
– Там є близько 20-30 виробів. Нещодавно передав три роботи з гільз. Для мене важливо, що мої роботи знаходяться в головній скарбниці України. Наша нація дуже талановита, багато поколінь митців з давніх давен створювали на теренах України шедеври, які зберігаються в цьому музеї.
Член Національної спілки художників України та Спілки дизайнерів України. Його роботи зберігаються у Музеї історичних коштовностей України, в інших музеях та приватних колекціях світу.
Володимир очолює секцію декоративно-ужиткового мистецтва Національної спілки художників України, вiн - куратор та організатор багатьох мистецьких проектів.
