Снайпер Володимир Вакуленко у мирному житті був пацифістом, працював дизайнером-архітектором у Бучі. У лютому вступив служити до тероборони та зі зброєю в руках звільняв рідну Київщину від окупантів.
Потім підрозділ Володимира відправили на Схід. Під Бахмутом в ході бойового завдання снайпер отримав поранення голови - "дістав" ворожий фугас.
Ще будучи в госпіталі у важкому стані, Володимир подзвонив друзям і сказав коротку фразу: "Я ще не закрив рахунок", що в перекладі зі снайперського означає - я ще буду воювати, моє завдання не закінчене.
Наразі Володимир Вакуленко завершує реабілітацію та звикає жити з титановою пластиною в голові. Втім, мріє повернутись на фронт, щоб "продовжити рахунок". Вакуленко просить допомогти зібрати гроші на нову гвинтівку. Частину суми закриють друзі снайпера, однак Володимир просить небайдужих українців долучитись до збору, щоб він міг і далі нищити окупантів та звільняти рідну землю.