Поради сільських - міським: До маршрутки - два кілометри, а пічку треба вміти топити
Влада наполегливо рекомендує городянам їхати із багатоквартирних будинків, щоб пересидіти холод по селах. Уява малює ідилічну картину будиночка з засніженим дахом, вікнами, що тепло світяться, трубою, що димить, і котом, який солодко спить на печі.
Ну просто різдвяна картинка! Спробуємо розібрати, що ж насправді.
Від 500 000 до 500 гривень на місяць
Розкид цін на оренду будинків у приватному секторі досить великий. Наприклад, у Вінницькій області «казковий» будиночок можна знайти за 5000, 10 000, 25 000 гривень на місяць залежно від метражу, віку, начинки та зручностей. Щоправда, не факт, що в оголошеннях названо остаточну ціну. Якщо розпочнеться ажіотаж, її можуть завищити.
Є лайт-варіанти. Це будиночок за 500 гривень – за ціною комунальних послуг. Але це, як правило, покинута хатинка на далеких виселках, яку господарі виставляють на ринок оренди, сподіваючись отримати від держави компенсацію за прийом переселенців.
У Київській області, якщо не брати до уваги котеджі по 500 000 гривень на місяць, ситуація приблизно така ж. Безкоштовних халупок ми не знайшли, натомість з'ясували, що половину будинку можна орендувати за 3000 – 4000 гривень.
З плюсів - ціна, з мінусів - ви залежатимете від господарів, ділитимете з ними кухонну плиту, туалет і найголовніше - піч. А може, й кота.
Дуже важливо пам'ятати, що ця пічка обігріває тільки ті кімнати, в які виходить стіною. Якщо погоджуватися на половину будинку, насамперед вивчіть це питання.
Дрова, свічки, ліхтарики, батарейки
Знайти гроші на оренду будиночка – половина справи. Друга половина – це запаси. Дров, вугілля, брикетів - що виберете і потягне гаманець. Якщо йдеться про дрова, то в середньому на будинок у 50 квадратних метрів витрачається 5 – 6 кубометрів.
Потрібно пам'ятати, що відключення світла і до війни для сільської місцевості було звичайною справою. Тому доведеться запастися свічками. Періоди відключень можуть бути по 7 – 10 годин, або навіть більше, самозарядні ліхтарики, пауербанки можуть померти. Краще взяти про запас ліхтарики на батарейках та батарейок до них побільше.
Чому ми наголошуємо на запасах? Бо в селі може бути лише один магазин, де ціни на речі першої потреби у півтора – два рази вищі, ніж у місті. Асортимент, відповідно, втричі нижчий. За ту саму свічку, яка у Києві коштує 25 – 30 гривень, можуть просити 50 – 60 грн.
Ще треба розуміти, що магазини у селі, як правило, закриваються з настанням сутінків – безвідносно, є електрика чи нема. Тому бажано запастися сухариками, якщо раптом на вечерю закінчиться хліб.
Виходячи з особистого досвіду тимчасового проживання на околиці села Трипілля у Обухівському районі під Києвом, зауважу, що розраховувати на парне молочко від сусідської корівки, яйця з-під курочки та домашнє сало не доводиться. Сучасні селяни рідко тримають велике господарство і самі харчуються здебільшого з місцевого магазину.
І так, дрова для печі доведеться в деяких випадках колоти самому. Або просити місцевих. Не безкоштовно. Фото: Володимир Лях/УНІАН
Бензин, таксі, маршрутки
Безумовна вигода зимівлі у селі – це можливість зберігати продукти на холоді, тобто обходитися без холодильника. Але від популярних нині заморожених напівфабрикатів доведеться відмовитись. Характерна для київської зими плюсова температура вдень перетворить пачку пельменів на злиплу масу.
Якщо у вашому розпорядженні свій автомобіль, за продуктами можна їздити до найближчого селища міського типу, де є базар та супермаркети. Але тоді каністра бензину у багажнику – це запорука виживання, бо на найближчій заправці його може не бути.
Якщо машини немає, переміщення у просторі складе проблему. Наближеність до транспортної розв'язки додає до ціни оренди від 2000 до 5000 гривень. У більш віддалених районах відстань до маршрутки (комунального транспорту немає і сто років не було) може скласти і 2, і 3 кілометри, а сам бус ходить двічі на день - туди і назад.
Виходячи знову ж таки з особистого досвіду, можу сказати, що у селах, наближених до якогось містечка, працює служба таксі. Але будьте готові до того, що подорож в 7 хвилин буде коштувати… Зараз не знаю, скільки. За поїздку з околиці Трипілля до його центру минулої весни ми платили 150 гривень, зараз тарифи, напевно, зросли.
Інтернет та зв'язок
Будьте готові до того, що вашу місцевість обслуговує лише один провайдер. Якщо в будинку є дротовий інтернет, він може будь-якої миті пропасти не тільки через відключення, але й поломки старезного обладнання. Другий випадок сумний, бо ремонтну бригаду доведеться чекати від тижня до місяця. Я чекала два тижні.
Надія на мобільний інтернет теж дуже хитка. При відключенні світла він пропадає разом із зв'язком. Краще мати два, а ще краще – три мобільні оператори. Хоч один та прорветься, якщо побігати з телефонами вулицею.
Переконання, що у селі завжди є вода, теж може підвести. При відключенні світла вона зникає в крані одночасно. Тому бажано брати будиночок із колодязем, хоча він також додає ціну.
У деяких селах ще лишилися громадські колонки на вулицях. Але до найближчої, як може виявитися, доведеться йти метрів 200 - 300, і в сильні морози вона замерзне.
Потрібен майстер-клас
І ось воно, найголовніше – піч. Нагадаємо, що вона грітиме лише кімнати, в які виходить стінами. Старі сільські будиночки будували з грубками посередині, пізніші за часом прибудови залишаться холодними. Сучасні каміни з відкритим вогнем це просто декор, а не обігрів.
Якщо ви розраховуєте на спекотні вечори, то будьте готові до холодних ранків – за ніч тепло піде, і все доведеться починати спочатку. (І для початку – доведеться вигрібати золу від палива, що згоріло за ніч, і лише потім накладати нове).
І ще! Засув! Коли топите піч, вона обов'язково має бути відкрита – інакше прохід димової труби буде закритий – і весь дим піде до хати. Ризик учадіти при цьому майже 100%.
Тому все, що стосується розпалювання грубки, для міського жителя - ціла наука, яку слід осягнути перед тим, як складати поліна. Тут можу дати одну пораду - інтернет на допомогу, але куди корисніше і надійніше буде взяти майстер-клас у місцевого жителя, який з піччю «ти» і розповість усе простою, а не технічною мовою.
Ось ще один дуже важливий момент: вирушаючи на зиму в провінцію, захопіть з собою побільше старих газет або іншого паперу для розтоплення. У селах це стратегічна сировина та великий дефіцит.
Важливо!
Що ще потрібно врахувати
Безумовно, перед тим як зняти будиночок, бажано його оглянути. Але якщо обставини підтискають, йдеться про переїзд в іншу область і на попереднє знайомство з обстановкою немає часу, потрібно зібрати якомога більше інформації про ваш зимовий будиночок.
- Попросіть господаря або брокера, з яким ви працюєте, зробити якнайбільше фотографій зовні та всередині з різних ракурсів.
- Особливу увагу приділіть сантехніці, оскільки у старих будинках крани можуть текти. Якщо вам покажуть унітаз, неодмінно – це дуже важливо – переконайтеся, що є туалет у дворі і що ним сяк-так можна користуватися. Якщо вимкнули світло, сільська каналізація не працює.
- Поцікавтеся, чи є душ. Наявність ванни не гарантує. У деяких будинках душ може бути лише літнім.
- Якщо в будинку є газовий котел, запитайте, якого він типу. Деякі модифікації газових котлів не можуть працювати без електрики.
- Постарайтеся розшукати телефон старости села – його можна дізнатись у територіальній громаді. Запитайте, чи правда, що в селі є така вулиця, такий номер будинку, що цей будинок пустує і це взагалі будинок, а не розвалений сарай. Квартирні шахраї, прикидаючись брокерами, використовують усі свої перевірені схеми.
- Відмовтеся від угоди, якщо від вас вимагатимуть передоплату на банківську картку. Щонайменше 85%, що ви напоролися на аферистів. Будь-які гроші треба віддавати лише тоді, коли в'їдете в будинок і переконайтеся, що обіцяне відповідає дійсності.
