З вересня на півдні України розпочалося масове використання російською армією іранських БПЛА – безпілотників-камікадзе.
У відповідь на постачання Іраном безпілотників до Росії Україна позбавила посла цієї близькосхідної країни акредитації та скорочує кількість дипломатичного персоналу її посольства у Києві. Що це за апарати, наскільки вони небезпечні і якою ще зброєю може поділитися Іран із Росією?
Вже відомо, що Іран поставив Росії близько трьохсот безпілотних апаратів. Це дрони-камікадзе Shahed-136, який росіяни перейменували на «Герань», та багатоцільові безпілотники Mohajer-6.
Shahed-136 – класичний дрон-камікадзе, або барражуючий боєприпас. Це відносно сучасний БПЛА «роєвого» типу, що запускають його з установки, розрахованої на п'ять штук. Відстріл та набір висоти - за рахунок невеликого ракетного двигуна, після чого ракета відокремлюється, а безпілотник летить за рахунок простого дволопатевого гвинта.
Його єдине завдання – прилетіти у вказану точку і там вибухнути. Більше ні на які цілі ці дрони не розраховані, тому їх роблять максимально простими та дешевими, щоб промисловість Ірану могла виробляти їх у великій кількості. Вони навіть гвинт зроблений з дерева. Такі матеріали одночасно і здешевлюють конструкцію і ускладнюють виявлення за допомогою радара.
Двигун – бензиновий, тому працювати на великій висоті Shahed-136 не може. Літає досить повільно та дуже голосно (їх уже прозвали у нас «мопедами»). Довжина апарату – 3,5 метра. Бойова частина – близько 40 кг вибухівки. Максимальна дальність польоту – 1000-1500 км, висота – 4 кілометри.
Shahed-136 не може самостійно знаходити цілі і атакувати об'єкти, що рухаються, його запускають тільки у бік великих стаціонарних цілей. Точність мети у дрона-камікадзе дуже низька, тому що використовується інерційна система наведення. Чим далі від мети, тим більша буде помилка і тим менша точність. Тобто він становить загрозу для українських міст, а не для ЗСУ.
Використання Росією іранських дронів свідчить про те, що російський ВПК не має вдалої заміни безпілотникам цього класу. Росія значно відстає у цьому напрямі. Її армії доводиться задовольнятися копіями легких ізраїльських дронів-розвідників та багатофункціональними розвідниками «Орлан-10», які теж у дефіциті.
БПЛА Mohajer-6 може використовуватися і для розвідки, і для ударів. Фото: Tasnim News/commons.wikimedia.org
БПЛА Mohajer-6 – вже інша справа. Це ударний безпілотник середнього класу, який може використовуватися і для розвідки, і для ударів. За характеристиками та призначенням близький до БПЛА «Байрактор TB2».
Він може перебувати в повітрі до 12 годин, вести спостереження на дальності від 12 до 60 км і завдавати ударів по рухомим і стаціонарним цілям. Система спостереження складається з камери видимого спектру, тепловізора та лазерного далекоміра.
Довжина апарату – 5,6 метра. Розмах крила – 10 метрів. Максимальна швидкість становить 200 км/година. Максимальна висота польоту – 5,4 км. Озброєння є протитанковими ракетами Almas або Qaem TV/IR з інфрачервоною або оптичною системою наведення.
Вартість Mohajer-6 дешевша, ніж «Байрактор ТВ2», і орієнтовно становить не менше 2-4 мільйонів доларів, включаючи станції управління, озброєння та навчання операторів.
Застосування цього БПЛА – розвідка, а у разі удачі – атака важливих цілей, на кшталт бронетехніки, систем ППО чи штабів. Mohajer-6 небезпечніший безпілотник, ніж Shahed-136. Він малопомітний для радарів та візуального спостереження, може керуватися оператором на дистанції до 200 кілометрів та атакувати цілі високоточною зброєю.
У Ірану також є і важкий ударний безпілотник Shahed-129. Це піратська копія американського ударного БПЛА MQ-1 Predator. Він може перебувати у повітрі до 24 годин, підніматися на висоту до 7,3 км та подолати відстань у 1700 км. Як озброєння Shahed-129 несе 4 керовані бомби Sadid-345 кожна вагою 34 кг. І, швидше за все, Росія не отримала ці безпілотники, оскільки їхня вартість оцінюється в 7,5 мільйона доларів, і вироблено їх не більше 30 штук.
Міністр оборони України Олексій Рєзніков заявив, що Україна вже вирішує проблему іранських безпілотників, а українські Повітряні сили навчилися їх глушити.
- Я радий тому, як працюють наші Повітряні сили, збиваючи таку кількість цих "шахедів". Наші навчилися їх глушити. Ми звернулися до партнерів, зокрема, які бояться давати нам зброю, але мають гарну експертизу. Я сказав, що ми дамо їм запчастини, щоб вивчити їх, щоб вони розробили нам системи придушення. І низка країн, які не хотіли давати зброю, зацікавилися цією пропозицією, - заявив він.
Десятки років Іран був позбавлений можливості купувати західні військові технології через американські санкції. На озброєнні в іранської армії залишається радянська техніка та розробки іранського військово-промислового комплексу. За непідтвердженими даними, Ісламська Республіка останнім часом витрачала близько мільярда доларів на рік на закупівлю озброєння у Північної Кореї. За допомогою Росії та КНДР Іран придбав комплекси малої та середньої дальності, балістичні та крилаті ракети.
Крім цього, Іран має деякі свої розробки озброєнь. Наприклад, наземний варіант нового іранського ПТРК Almas із дальністю до 8 км. Ці ракети були використані у складі комплексу озброєнь іранських розвідувально-ударних БПЛА.
У них є і модернізований ударний вертоліт AH-1J Toufan-2 з новими іранськими керованими ракетами Ghaem-114 з дальністю до 10 км. Іранська армія також користується бронемашинами Toufan.
Іран також міг би за бажання поділитися з Росією та своїм протитанковим ракетним комплексом Dehlaviyeh, який є копією російського ПТРК «Корнет». Він має лазерно-променеву систему наведення, тандемну кумулятивну бойову частину, але без системи нічного тепловізійного прицілу.
Британське видання The Guardian також повідомляло, що Росія отримує іншу військову техніку з Ірану контрабандою. Це ручні протитанкові гранатомети (РПГ) та протитанкові ракети, а також системи залпового вогню бразильського виробництва. За даними видання, влада Тегерана також подарувала Москві ракетну систему "Бавар 373" іранського виробництва, схожу на російську С-300. І дві самохідні реактивні системи залпового вогню Astros II бразильської розробки відомі як ліцензійна версія Sajil-60.
Три вантажні судна під російським прапором та одне під прапором Ірану з цим вантажем уже перетнули Каспійське море з іранського порту Бандар-Анзалі до російської Астрахань.
Варто зазначити, що вся ця військова співпраця між двома країнами відбувається на тлі масових протестів у самому Ірані. Вони розпочалися після смерті дівчини Махси Аміні, яку вбили поліцейські за неправильне носіння хіджабу. Протести пройшли у різних містах, серед яких Тегеран, Тебріз, Карадж, Кум, Язд.
Протести спровокували жорстку реакцію іранського режиму. Ультраконсервативний президент Ірану Ібрагім Раїсі оголосив, що до лав протестуючих влилися «вороги держави», і пообіцяв діяти проти них «рішуче».
- Вони (вороги) хочуть осідлати хвилю і створити заворушення. Вони думають, що такими діями можуть зупинити націю. Ми багато разів заявляли, що, якщо хтось має справедливе зауваження, ми його вислухаємо. Але ж анархія? Порушувати національну безпеку? Безпека людей? Ніхто не піддасться на це, – заявив Ібрагім Раїсі.
Внаслідок хвилювань, як повідомляє Центр прав людини в Ірані, що базується в Нью-Йорку, щонайменше 76 людей було вбито.
- Громадяни Ірану вимагають прав, які у них відібрала Ісламська Республіка, утворена понад 40 років тому, – коментує ситуацію Махмуд Амірі-Могаддам, директор правозахисної організації Iran Human Rights, що базується в Норвегії. – Наразі Ісламська Республіка відповідає на мирні протести своїх громадян кулями. Засуджень та висловів занепокоєння вже недостатньо. Міжнародна спільнота має терміново підтримати вимоги іранців та вжити екстрених заходів для зупинення масових вбивств громадян.