Жителі звільненого Святогірська: Ми пережили справжній голод
Звільнення Святогірська, як і його захоплення 6 червня 2022 року російськими оккупантами, сталося майже непомітно. Як чотири місяці тому було точно невідомо, чи захопили місто, так і зараз не до кінця зрозуміло – чи звільнене воно повністю? Схоже, що таки звільнили (цьому підтвердження численні фото та відео плюс віра в силу наших ЗСУ), але зачистка території ще триває.
Берег лівий, берег правий...
Перед розповіддю про те, як виживав Святогірськ під окупацією, варто розставити всі крапки над «і». Місто наполовину було окуповане росіянами (лівий берег річки Сіверський Донець). Іншу половину – відповідно, правий берег, де знаходяться Святогірська лавра та пам'ятник Артему, – весь цей час контролювала українська армія. ЗСУ займали панівні висоти і не давали супротивникові прорватися. Як тільки з'явився зручний момент – українці почали займати і частину міста, що залишилася.
– У нас на вулиці у приватному секторі по домівках сиділи російські солдати, а зараз там начебто немає нікого, втекли, – поділився місцевий житель Олександр.
З 6 червня Святогірськ перебував в окупації, але не повністю, як уже було сказано. Святогірська Свято-Успенська лавра жила своїм життям, місцеві жителі – своїм. Лавру росіяни нещадно обстрілювали, спалювали скити і храми, вбивали ченців і біженців, яких Лавра прийняла під своє крило не лише на початку весни, а й 2014 року, коли сюди приїхали жителі Донбасу, які рятувалися від війни.
- У лютому-березні було, напевно, близько тисячі біженців у Лаврі, зараз, може, кілька сотень набереться – точно не знаємо, - каже Олександр. – Багато людей бояться виїжджати, когось вдавалося умовити переїхати до Слов'янська чи Краматорська, але мало таких. Хто не має родичів в інших містах, тим страшно їхати: де жити, на що жити? А Лавра і годувала, і дах давала… Під обстрілами там мешкали люди, і багато хто – з 2014 року. Куди людям похилого віку було подітися, якщо в них будинки розгромлені давним-давно?
Весною до Лаври привозили стареньких і з самого Святогірська, і з довколишніх селищ. Гуманітарна допомога йшла всі ці роки, переважно, від релігійних організацій з усього світу – привозили овочі, одяг, дитячі іграшки, предмети гігієни та інше. Тобто про те, що на території Лаври вже довгий час живуть сотні біженців з дітьми, люди похилого віку та інваліди, було відомо всім, у тому числі і тим, хто наказав обстрілювати Святогірськ та Лавру з різних видів озброєння.
Втім, коли це святі місця зупиняли російських окупантів?
Лавра значно постраждала від обстрілів – і храми, і гуртожитки для паломників. Фото: ТГ канал Святогірськ гуманітарний
«Реально голод настав»
Місцеві жителі рятувалися від обстрілів хто як: їхні будинки та ліс навколо міста горіли чи не щодня. Власники постраждалих будинків заселялися в ті, що кинули господарі. Олександр каже: такі «переселенці» намагалися по можливості повідомити господарів, що переїхали до їхнього будинку на якийсь час, жили акуратно і нічого не чіпали. На відміну від окупантів, які грабували будинки дощенту.
- Більшу частину часу ми, звичайно, у льохах та підвалах проводили, бо обстріли постійно, могли й кілька годин там сидіти. На моїй вулиці сусіди не витримали – їх окупанти на кшталт «евакуювали», перевезли до окупованого Єнакієвого. Там їх у якийсь чи то табір, чи то школу поселили на фільтрацію. Це ще в липні було, що зараз із ними – ми не знаємо, – розповідає мешканець Святогірська.
Святогірськ зараз виглядає дуже сумно: майже всі будинки якщо не згоріли, так зруйновані, на стінах і дахах сліди обстрілів. Жителів у місті, де у мирний час налічувалося близько 4000 осіб, не рахуючи численних туристів та відпочиваючих, нині навряд чи більше тисячі. Але й їх окупаційна влада була не в змозі забезпечити хоча б найнеобхіднішим. Гуманітарної допомоги не вистачало, та й завозили її лише кілька разів. Пояснювали просто: обстріли не дають змоги привезти. Обурення мешканців, мовляв, якщо захопили – забезпечуйте їжею всіх, хто лишився, ніхто не слухав.
Інших способів знайти їжу у Святогірську не було. Центр міста повністю зруйнований, від магазинів залишились лише спогади. Автомобілів немає, місцеві жителі – у кого ще лишилися сили – пересуваються на велосипедах. Дороги завалені деревами, що впали, і уламками будівель і автомобілів, що згоріли. З водою проблеми, на все місто був чи не єдиний генератор для насоса, який качав воду зі свердловини.
- Реально голод настав, бо городи є не у всіх, та і люди похилого віку не можуть там працювати. Тяжко дуже було, гуманітарки всім не вистачало – росіяни привозили її до шпиталю, а звідти вже роздавали. І невідомо, чи всю роздавали, бо не вистачало дуже багатьом. Казали, що госпіталю теж треба, чомусь їх не годувало їхнє відомство, і вони забирали нашу гуманітарку! – скаржиться місцевий мешканець.
Люди звикли проводити у підвалах місяці. Фото: Twitter.com/locumtenens_dpr
Зима близько
Місцеві жителі обережно підтверджують: наразі у Святогірську окупантів не видно. Біженці, що залишилися в Лаврі, починають говорити про повернення додому - нехай у зруйновані села, але додому. Навіть у Богородичне, практично повністю стерте з лиця землі, у Тетянівку, Адамівку та Маяки – села, де ще тепліють вогники життя.
Ті, що залишаються в Лаврі, хоч і сумніваються, що зможуть нормально пережити майбутню зиму, але поки не готові виїжджати. У Лаврі немає опалення, не всі розбиті уламками снарядів вікна надійно зачинені, не всі дахи залатані. За інформацією, зараз в обителі залишаються 200-300 осіб, зокрема старі та діти. Після звільнення Святогірська є надія, що зиму вони проведуть у комфортніших умовах.
Коли святиню буде відновлено, сьогодні сказати не може ніхто. Фото: t.me/cvytgym
