22 грудня
Завантажити ще

Поради нашим у Бельгії: готуйтеся довго нудьгувати і не сперечайтеся з місцевими про картошку фрі

Поради нашим у Бельгії: готуйтеся довго нудьгувати і не сперечайтеся з місцевими про картошку фрі
Фото: REUTERS/Йоганна Герон

Ми продовжуємо розповідати про особливості життя наших біженців/переселенців у різних країнах Європи та світу. На цей раз ми поспілкувалися з українцями (їх тут зараз, за різними даними, близько 50 тисяч осіб), які опинилися в Бельгії. Здавалося б, центр Європи, спокійна та влаштована країна, а насправді не все так просто.

"А-карта" - шанс на виживання

Наші у Бельгії сьогодні не радять іншим переселенцям їхати до цієї країни. Кажуть, чи зачекайте, чи виберіть інше місце. Тут склалася ситуація, яку українці називають замкнутим колом.

Оселитися знову можна тільки в таборах для біженців, організованих Червоним Хрестом. Вони переповнені і нових постояльців практично не приймають. До того ж, табір для біженців не дає можливості для отримання «статусу тимчасового захисту». Для цього потрібна реєстрація про місце проживання, а її можуть надати лише господарі квартир, які на волонтерських засадах прийняли у себе українців. Таких залишилося не так вже й багато. Люди втомилися від гостей, та й ментально не завжди ми та традиційні європейці збігаємося.

І тут виникає патова ситуація. З табору ти оформити документи не можеш, бажаючих дати притулок і дати тобі право на оформлення СВЗ немає - і ти потрапляєш у глухий кут, бо просто зняти житло і влаштуватися тут на кілька місяців не є підставою для офіційної легалізації.

Для тих, хто «прорвався» та отримав сертифікат про тимчасовий захист у місцевому муніципалітеті, залишилося головне завдання – оформити так звану «А-карту». Вона діє 1 рік, але при цьому дає всі необхідні права для переселенців: гарантує соціальні виплати, забезпечує медичне страхування, дає можливість безкоштовно вивчати мову, шукати роботу, гарантує можливість для дітей навчатися у муніципальних школах та садках.

Інша річ, що для отримання цієї картки вам доведеться кілька разів сходити в муніципалітет, банк, заповнити десятки майже ідентичних заявок, отримати 2-3 листи поштою (справжньою, не електронною), ще раз кілька разів сходити до банку і лише потім - о, диво! Вас визнали!». Самі бельгійці жартують: Ми ж центр Європи, от і звикайте до нашої бюрократії. Сумуйте та чекайте, коли вас покличуть».

До речі, про виплати. Самотня людина отримає від держави 1090 євро на місяць. Для сім'ї забезпечено по 750 євро на людину, а кожна дитина додатково додасть до бюджету ще 200 євро (це правило поширюється не тільки для біженців, у Бельгії будь-яка дитина має щомісячну допомогу від країни в таку суму).

Такий набір можуть один раз на тиждень отримати всього за 1 євро на людину малозабезпечені сім'ї. Фото: архів Андрія Ляховця

Такий набір можуть один раз на тиждень отримати всього за 1 євро на людину малозабезпечені сім'ї. Фото: архів Андрія Ляховця

Житло із сюрпризами

Квартиру в Бельгії на довгий термін оренди знайти завжди було складно, а з напливом наших переселенців стало ще складніше. Проте доступне житло тут є.

- Ми винайняли квартиру в одному з муніципалітетів Брюсселя. Їх тут 19. Сам центр Брюсселя досить маленький, а от міста (чи райони) розкидані чи не на половину країни, – розповідає нам колишній донеччанин Андрій Ляховець. - Ціна питання за дві спальні, вітальню, санвузол, маленький балкон та кухню – 1200 євро на місяць, сюди ж додаємо комуналку та оренду меблів, виходить близько 1700 євро. Але у нас дві родини, у кожній є маленька дитина, і поки що можемо потягнути таку суму, тим більше господар дав нам знижку на перший час у 50%.

Як каже Андрій, найдешевше, але окреме житло тут обійдеться не дешевше ніж 800 євро. Навіть заявлена ціна 600 євро потім накрутить на себе електрику, водопостачання, опалення, інтернет тощо. Тому, якщо хочеш вижити в цій країні, – шукай роботу.

Робота – не вовк.

А ось із цим якраз у Бельгії все гаразд. Знайти її можна було б бажання. Андрій розповідає: ключові моменти – це твої особисті вміння та можливість спілкуватися з колегами. Іноді вистачає середньої англійської, іноді ні. Є фірми, які відразу відмовляють у працевлаштуванні, якщо ти не говориш французькою або нідерландською (у країні дві офіційні державні мови). Існують такі підприємства, де прийнято говорити лише одному з них.

Проте, пропозицій про працевлаштування досить багато. І треба розуміти: забудови, асфальтування доріг, робота на заводах тут настільки автоматизовані, що звичайний робітник, вийшовши на майданчик у білих будівельних рукавичках, швидше за все, у таких же білих повернеться до роздягальні та після зміни.

Оплата праці відбувається завжди вчасно та в повному обсязі (профспілки стежать). У середньому у категорії «проста фізична праця» людина заробляє від 14 до 16 євро на годину. У багатьох фірмах бонусом йде безкоштовне харчування та доставка працівника додому на своєму транспорті. А ось переробка тут категорично не вітається. По-перше, податки виростають у рази, по-друге, і про людей треба ж думати, дати можливість відпочити.

Брюссель, як і вся Європа, сьогодні світиться вечорами в наших кольорах. Фото: архів Андрія Ляховця

Брюссель, як і вся Європа, сьогодні світиться вечорами в наших кольорах. Фото: архів Андрія Ляховця

Купити невідомо що, або У чому краса Magic Bag

Ось, правда, що ми знаємо про традиційні бельгійські страви, крім як про знамениті вафлі? Ну ще хіба що пиво, але його тут близько 1500 сортів і мало хто скаже, який із них є символом країни. Та й самі бельгійці пивного ажіотажу не виробляють. Ставляться як до цього (до речі, банка пива 0,33 л коштує у магазинах близько 0,9 євро – приблизно 30 грн).

Чи то справа картопля фрі! Ось тут справді включається національна гордість. Якщо ви попросите у вуличного торговця French fries, він як мінімум подивиться на вас осудливо. Адже бельгійці щиро вірять, що картопля фрі – це їхній винахід. Не дарма ж вони подали заявку до ЮНЕСКО про визнання її одним із офіційних об'єктів їхньої культурної спадщини? А тут французи вирішили обуритися, стверджуючи – це їхня вигадка, і назва тому доказ. Сперечатися не потрібно, це своєрідна національна гра – чия картопля.

Що ж до звичайної, повсякденної їжі, то в тому ж Брюсселі знайти можна все, що душа забажає. На відміну від багатьох європейських країн тут достатньо і звичних українцям продуктів. Постаралися поляки, створивши мережу продовольчих магазинів. Гречка (800 г за 4 євро – наших 148 грн), оселедець, сир, кефір (1 л за 1,2 євро, або 44,5 грн).

Для наших переселенців (як і для людей, що втекли з інших країн) є ще одна особливість - можливість отримувати продукти на складах передпрострочення. Ще придатних для споживання продуктів за 1 євро вам завантажать повноцінну «кравчучку», за бажання можна не голодувати цілий тиждень.

Ну і ноу-хау Бельгії – Magic Bag. Ви платите від 3 до 5 євро, приходьте до магазину – і вам видають упаковку продуктів. Ви не знаєте, що там, це створює інтригу та додатковий інтерес. Але точно розумієте – якби ви брали продукти просто з полиці супермаркету, це обійшлося б щонайменше вдвічі дорожче. Загалом, з їжею в Бельгії точно проблем немає, головне - розуміти, де її можна купити якісну і економно.

Фішка місцевих магазинів – невідомий пакет із продуктами. Усього за 3-5 євро можна купити невідомо що. Фото: архів Андрія Ляховця

Фішка місцевих магазинів – невідомий пакет із продуктами. Усього за 3-5 євро можна купити невідомо що. Фото: архів Андрія Ляховця

Їх звичаї

Після 22.00 не шуміти і «писяючего хлопчика», не фотографувати

  • Вуличне публічне життя у Бельгії закінчується близько 22.00. Вулиці порожніють, люди мирно вечеряють у своїх будинках і готуються підвестися на світанку. Вважається непристойним після 10 вечора голосно говорити і тим більше влаштовувати домашні вечірки. Взимку ця планка опускається взагалі до 20.00, і туристам, що звикли до розваг, стає особливо нудно.
  • Скульптуру « писяючего хлопчика», офіційно заборонено фотографувати (під загрозою штрафу). Втім, на цю заборону мало хто звертає увагу. Інша справа дівчина, що «писяє», її складно знайти серед вуличок Брюсселя, та й такою символічною популярністю, як хлопчик, вона не користується. Тут є ще одна причина – її розташування у кримінальному районі.
  • Кримінальні райони, які називають толерантними бельгійцями «малокомфортними», це квартали, де живуть біженці з Африки чи країн Азії. Тут легко можуть зірвати з вас ланцюжок чи під загрозою ножа забрати гаманець. Місцеві сюди вважають за краще не ходити, а ось туристи найчастіше потрапляють.
  • Ще одне ноу-хау бельгійців – це муніципальний велотранспорт. Автопарковок у столиці не вистачає, тому дуже багато хто пересів на велосипеди. Особливість у тому, що купуючи проїзний на місяць всього за 3 євро, ти можеш за ці гроші (вважай безкоштовно) їздити постійно. Безкоштовний проїзд обмежений 30 хвилинами, а бази для велосипедів розташовані десь за 15 хвилин їзди одна від одної. Проїхав якийсь час, узяв інший велосипед – і їдь собі далі.

Писаючого хлопчика фотографувати не можна, але нікого це не зупиняє. Фото: REUTERS/Johanna Geron

Писаючого хлопчика фотографувати не можна, але нікого це не зупиняє. Фото: REUTERS/Johanna Geron