Поради нашим у Болгарії: росіян публічно не проклинати та цінувати українські номери на машинах
Республіка Болгарія, як і багато європейських країн, з перших днів війни прийняла у себе наших біженців. Звичайно, на відміну від тієї ж Польщі, де потік мігрантів був просто катастрофічним, тут переселенців було менше.
Втім, все щодо. У березні – квітні наших сюди переїхало близько 250 тисяч людей. Що для семимільйонної Болгарії стало справжньою проблемою. Влітку ситуація змінилася, багато хто рвонув далі – хтось углиб Європи, хтось повернувся додому. До кінця серпня в країні залишилося близько 100 тисяч наших земляків (а це на секунду більше, ніж населення тієї ж Умані або Мукачеве). Дізнавалися, як їм там живеться і з якими проблемами доводиться стикатися.
Оренда житла за київською ціною
Головне в імміграції, безперечно, – житло. Навіть робота завдяки можливим «фінансовим подушкам» відходить на другий план. З дахом над головою тут у чомусь простіше, ніж у решті Європи, а в чомусь є свої нюанси.
Як і в інших країнах, болгари вже «наїлися» нашої війни та наших біженців. Якщо на початку протистояння вони охоче пускали пожити до себе переселенців, то тепер активно просять їх шукати інше житло. Є проблеми і із соціальним (державним) житлом. Доступного майже немає, а те, куди пропонують вселитись, скоріше підходить для тимчасового проживання. Якщо ви тут маєте намір залишатися надовго, то залишається лише винаймати квартиру в оренду.
Але тут є свої особливості. Пам'ятаєте 2014 рік, коли у Києві біженцям із Донецька відмовляли в оренді лише тому, що вони «донецькі»? З подібними ситуаціями сьогодні можна зіткнутися і у Болгарії: «Українцям не здаємо». Без пояснення причин.
Втім, це винятки. Загалом же ринок нерухомості цілком доступний і можна сказати – лояльний у ціні. Однокімнатна квартира поруч із центром у Софії обійдеться на місяць близько 500 левів (трохи менше 10 000 гривень), трикімнатна – максимум 1500 левів (близько 30 000 гривень). Але потрібно бути готовим до того, коли у вас немає автономного опалення, за централізоване взимку доведеться викласти плюс приблизно 50% оренди.
Але це найвищі ціни в країні, у глибинці жити можна у рази дешевше. Хоча наші туди особливо не прагнуть – надто низький рівень інфраструктури, і звичних для нас благ майже немає.
Ще одна особливість Болгарії пов'язана зі схожим з нами менталітетом. Якщо у всій Європі житло можна зняти лише за офіційним довгостроковим договором, то тут можна, як і у нас, хоч на місяць, хоч на два та без зайвих документів. Щоправда, коштуватиме дорожче десь на 25%.
Зовні Софія мало чим відрізняється від київських Позняків. Фото з особистого архіву Дмитра Агєєва
Заробити можна... На їжу
З роботою у Болгарії все просто – її немає. Можна, безумовно, влаштуватися різноробом на будівництво чи прибиральницею у кафе. Але на зароблені гроші вистачить хіба що сплатити скромне житло та не померти з голоду. Перспектив жодних. Тільки чекати закінчення війни та повернення на батьківщину.
- Роботи немає, лише низькокваліфікована праця. Щоправда, наші дипломи визнають досить просто, особливо із наявністю апостилю. Але зарплати нижчі, ніж у Києві, – розповідає переселенець із Києва Дмитро Агєєв. - Це при тому, що Болгарія – одна з лідерів у сфері ІТ у світі. Її ще називають Світовим кол-центром. Але болгари в ЄС - це "негри", їм платять на 50% менше, ніж громадянам Франції, Німеччини тощо. Ну а українці - це ще гірше за "негрів".
Виняток - медпрацівники, їх реально не вистачає, і за підтвердженням кваліфікації лікарів та медсестер із задоволенням візьмуть у будь-яку медустанову. До речі, наших тут ще багато з 2014 року, і рівень українського медперсоналу в Болгарії дуже цінується. Ось тільки питання оплати праці знову актуальне – платять мало, як і більшості бюджетників.
Затрималися і досить комфортно почуваються тут хіба що наші, котрі працюють на «віддаленні». Кажуть, проблем немає, адже не стріляють. А все інше дуже схоже на життя в мирній Україні – в принципі, адже все одно, звідки через комп'ютер працювати.
У болгарському парламенті щодня вирішують, що робити із біженцями з України. Фото: novoeizdanie.com
Про політику та війну говорити обережно
А ось про свої політичні переконання тут краще говорити дуже обережно. Так, болгари дуже співчувають українцям, так, допомагають як можуть і де можуть, але є особливості.
- Якщо ви десь на публіці крикнете «Путін х****о!», до цього поставляться швидше поблажливо, навіть поаплодують, хоч і зауважать, мовляв, лаятись на людях недобре. А от якщо прозвучить щось на кшталт «Хороших росіян не буває!», то в цій ситуації реакція може бути іншою, м'яко скажімо, несхвальною, – каже Дмитро Агєєв. – Тут українцям співчувають, Путіна лають, але російський народ для них – це визволителі Болгарії. І пам'ять про російських визволителів священна. І не варто з ними сперечатися, ми таки тут у гостях.
При цьому, каже наш співрозмовник, підтримка нашим максимальна, немає питань до української символіки, можуть навіть рахунок у кафе принести по обіді із символічною сумою «1 лев», якщо у тебе на футболці напис «Ми з України». Та й марш, який планується на підтримку України у День Незалежності 24 серпня, влада підтримала та схвалила.
Центральна вулиця Софії зроблена за проектом нашого Хрещатика. Фото з особистого архіву Дмитра Агєєва
Майже дипломатичні номери
Додатковий бонус для наших сьогодні – це машини з українськими номерами. По-перше, для таких автомобілів проїзд платними болгарськими дорогами не вимагає оплати (за наявності «зеленої» карти), а по-друге, до наших машин дивно лояльно ставиться місцева поліція. У Софії сьогодні велика проблема паркувань, і якщо хтось залишив авто в недозволеному місці, його відвозять на штрафмайданчик за лічені хвилини. До українських підхід демократичніший. Їх майже не чіпають і максимально, що можуть зробити, – дочекатися господаря та зробити йому зауваження.
З чим це пов'язано? Народ ворожить. Або ще один приклад гостинності та підтримки, або небажання зв'язуватися з іноземцями та отримувати через це додаткові проблеми. Хоча машини з країн ЄС вивозять нещадно. Тяжать тільки наших. Хитрі болгари вже оцінили ситуацію та просять здати машину з українськими номерами в оренду за завищеною ціною. Такий ось несподіваний вийшов поворот.
Хочеш кавун? Проси диню
З певними химерами доводиться стикатися українцям і при виборі продуктів. Якщо на ринку ви хочете купити кавун, просіть диню. Так він тут називається. Потрібен гострий перець? Запитуй «чушки». Потрібен попкорн – проси «пуканки». За всієї схожості мов є свої особливості.
Особлива проблема для наших господарок у Болгарії – це мука. Білої просто немає, а купуючи сіру, будьте готові до того, що вона опиниться з цукром та лимонною кислотою. Робити традиційну випічку в домашніх умовах на зразок наших вареників тут не заведено.
Хочеш кавун – купуй диню! Фото з особистого архіву Дмитра Агєєва
PS
Загалом більшість наших, котрі опинилися на якийсь час у Болгарії, кажуть приблизно одне: «Ми вдячні країні, яка притулила нас. Ми дотримуємося ваших традицій та правил. Але за першої нагоди ми повернемося додому».
