Митрополит Антоній (Паканич): Чому потрібно поминати померлих у 3-й, 9-й та 40-й дні після смерті?
Традицію поминання спочилих у третій, дев’ятий та сороковий дні після кончини пов’язують з одкровенням, яке отримав від ангела преподобний Макарій Олександрійський у IV ст. Ангел йому розказав, що перші три дні після смерті душа разом зі своїм ангелом-охоронцем відвідує різні місця на землі. На третій день ангели приводять душу на поклоніння Богу. Після цього душа у супроводі ангелів протягом шести днів відвідує місця перебування святих та бачить рай. На дев’ятий день після смерті душа знову приводиться на поклоніння Богу.
Потім ангели показують душі місця страждань, які терплять ті, хто помер у гріхах. Це триває до сорокового дня. Нарешті душа втретє вклоняється Богу, і на 40-й день Господь визначає для душі місце, в якому вона буде перебувати до Страшного суду. Це визначення зветься тимчасовим або приватним судом. Тобто це не остаточний вирок, а тимчасове визначення долі людини до кінця існування цього світу.
Поминання померлого у 3-й, 9-й та 40-й день - це особлива підтримка для спочилої людини. Разом з тим слід пам’ятати, що розповідь святого Макарія не є догматичним вченням Церкви. В житійних текстах можна зустріти й інші описи посмертної долі душі. Наприклад, преподобний Антоній Великий у момент смерті преподобного Аммона побачив, як ангели несли на небо душу спочилого праведника. Так само преподобний Іоанн Колов бачив, як ангели підносили на небо душу спочилої святої Таїсії. Тобто одразу після розлучення душі з тілом ангели підносили душі святих людей до Бога. В цих оповідях зовсім не йдеться про перебування душі на землі протягом трьох днів.
Є і ще одне важливе уточнення. Слід розуміти, що у потойбічному світі немає часу у нашому розумінні. Тому не слід механічно переносити земні періоди часу на потойбічний світ. Очевидно, що відлік днів, до якого ми звикли на землі, втрачає актуальність у потойбічному світі. Але разом з тим і після смерті з душею відбуваються певні процеси. Після смерті можливі зміни у стані спочилого. І наше поминання померлого в певні дні свідчить про те, що ми, по-перше, віримо, що життя не закінчується розлученням душі від тіла. По-друге, ми свідчимо, що перебування душі у потойбічному світі є динамічним. Воно може змінюватися, і ми своїми молитвами можемо впливати на стан спочилих.
